Ухвала суду № 39405192, 16.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/800/12988/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуСімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової службина постановуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2012та ухвалуСевастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013у справі № 2а-8968/12/0170/19за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання»доСімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» звернулось до суду з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати нечинними (протиправними) та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2012 №0001292302 повністю, від 20.07.2012 № 0001302301 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 2 858 527 грн. та від 20.07.2012 № 0001252301 про нарахування податку на прибуток підприємств у сумі 12 337,50 грн. (в тому числі, за основним платежем - 9 870,00 грн. та штрафними санкціями - 2 467,50 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу відповідача, у відповідності до яких він, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт перевірки № 940/22-0/36138454 від 04.07.2012;

- перевіркою встановлено порушення позивачем:

· - п.5.1. ст.5, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, пп.138.8.4 п.138.8, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, ст.36, п.37.1 ст.37, п.150.1 ст.150, п.1, п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року на 112 833 грн., за 2010 рік на 590 850грн., 1 квартал 2011 року на 285 520 грн., 2 квартал 2011 року на 16 202 316грн., 2-4 квартал 2011 року на 17 242 515, 1 квартал 2012 року на 17 593 182 грн. та занижено податок на прибуток за 2-3 квартал 2011 року на суму 2 187 428грн., 2-4 квартал 2011 року на суму 9 870 грн.;

· - пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198, п.185.1 ст.185, пп.197.1.28. п.197.1 ст.197, пп.196.1.6. ст.196, п. 187.10 ст.187, п. 198.4 ст.198, п.199.1, п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення оподаткування на суму 2 858 759 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001292301 від 20.07.2012, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на: 590 850 грн. за 2010 рік; 876 370 грн. за 1 квартал 2011 року; 17 242 515 грн. за 2-4 квартал 2011 року; 17 593 182 грн. за 1 квартал 2012 року;

2) податкове повідомлення-рішення №0001252301 від 20.07.2012, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 12 337,5 грн. (з яких: 9 870 грн. - основний платіж та 2 467,5 грн. - штрафні санкції);

3) податкове повідомлення-рішення №0001302301 від 20.07.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 858 759 грн.;

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, дійшли висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Національне правниче бюро», ФОП ОСОБА_4 укладено ряд договорів про надання юридичних послуг, за умов яких останні надавали позивачу юридичні та консультаційні послуги.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження правомірності формування сум валових витрат, та враховуючи, що надані документи первинного обліку, на підставі яких платником сформовано спірні суми валових витрат, складені у відповідності до вимог, встановлених законом, попередні судові інстанції дійшли висновку щодо реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Національне правниче бюро», ФОП ОСОБА_4

У спірному періоді порядок обчислення та сплати податку на додану вартість був врегульований як Законом України «Про податок на додану вартість», так і Податковим кодексом України. Приписи вказаних джерел податкового права тотожно врегульовують спірні правовідносини.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (п.198.3 ст.198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

З урахуванням вказаних приписів податкового законодавства та встановленого факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Національне правниче бюро», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо правомірного сформування позивачем сум податкового кредиту за результатами їх здійснення, на підставі належно складених контрагентом позивача податкових накладних, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Між тим, суди попередніх інстанцій правильно визнали необґрунтованими доводи відповідача про нікчемність укладених позивачем угод, оскільки відповідачем не надану суду доказів на підтвердження наявності у позивача умислу на порушення публічного порядку, а також обґрунтувань, в чому таке порушення полягає, доказів, які б підтвердили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при здійсненні господарських операцій з вказаними контрагентами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірного формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Національне правниче бюро» та ФОП ОСОБА_4

Щодо встановленого відповідачем завищення платником податку собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за 2-4 квартал 2011, що мало місце у зв'язку з списанням кредиторської заборгованості за придбаний природний газ перед ДП «Газ України» за договорами 2008-2010 років станом на 01.09.2011, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.23 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України норми статей 135, 159, 192 та пункту 5 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на позивача поширюється сфера дії Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природній газ та електричну енергію», а тому колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок, що при списанні заборгованості платником податку, на якого поширюється дія вказаного закону, за природний газ та електричну енергію, сума такої заборгованості не включається до складу доходів і при цьому не проводиться перерахунок валових витрат.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які не погодилися з доводами відповідача щодо необхідності включення до складу другого кварталу 2011 року виключно від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого платником податку за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року, без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року, з огляду на наступне.

До 01.04.2011 спірні правовідносини були врегульованими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до статті 3 якого, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 22.4 Прикінцевих положень названого Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

За змістом ст.6 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

З 01.04.2011 порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодах регулюється відповідно до ст.150 Податкового Кодексу України.

Згідно п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пунктом 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що при застосуванні приписів пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу у 2011 році слід враховувати, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого значення від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

У цьому випадку, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Також суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які визнали доводи відповідача щодо непідтвердженості позивачем у 4 кварталі 2011 року первинними бухгалтерськими документами суми собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів необґрунтованими, оскільки формування позивачем витрат було здійснене на підставі дійсних первинних документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кримтеплопостачання» в 2009-2010 роках здійснювало придбання природного газу, який згодом був використаний у власній господарській діяльності позивача, а саме, - для виробництва теплової енергії. У зв'язку з продажем теплової енергії за регульованим тарифом позивач в 2011 році отримав з бюджету погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за вказаний період.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем, в порушення пп.197.1.28 п.197.1 ст.197, пп.196.1.6 п.196.1 ст.196, п.187.10 ст.187, п.198.4 ст.198, п.199.1, п.199.2 ст.199 Податкового кодексу України, не проведено коригування податкового кредиту у грудні 2011 року, виходячи з фактичних обсягів, проведених протягом року оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбання товарів та послуг, що необхідні для виробництва теплової енергії, водопостачання та водовідведення, здійснюється з метою їх використання в операціях з поставки теплової енергії або послуг із водопостачання та водовідведення.

Таким чином, зазначені операції є об'єктом оподаткування, а придбані виробниками теплової енергії з відповідною метою товари та послуги є такими, що використовуються в оподатковуваних операціях.

Водночас, придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат з бюджету за погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із водопостачання та водовідведення.

Оскільки товари та послуги, придбані позивачем, повністю використані ним в операціях із поставки теплової енергії, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, повинні включатися до складу податкового кредиту виробників теплової енергії в повному обсязі.

Між тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що в наданих позивачем деклараціях з ПДВ за 2010 рік у рядку 4 «Операції, які звільненні від оподаткування» показники відсутні.

За змістом п.199.4. ст. 199 Податкового кодексу України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Більше того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положення вказаної норми не можуть бути застосованими до податкових періодів, які передували даті набрання чинності цією нормою.

З огляду на вищезазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача тих порушень податкового законодавства, які стали передумовою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим колегія суддів касаційної інстанції не вбачає передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний