Ухвала суду № 39405191, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/9991/66736/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі № 2а-2395/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 09.12.2011 № 0000650700 та № 0000630700.

У касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірок від 25.11.2011 за № 3477/07-013/37263358 та № 3478/07-013/37263358, про порушення товариством норм пунктів 198.2, 198.3, 198.4 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 3392918,00 грн. у податковому обліку за лютий, березень, квітень, травень 2011 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Ерітаж», які підписані не уповноваженою особою за наслідками нікчемного правочину, що призвело до заниження податкових зобов`язань із податку на додану вартість на загальну суму 3392918,00 грн. за ці ж звітні податкові періоди; завищено податковий кредит на загальну суму 1530090,00 грн. у податковому обліку за серпень, вересень 2011 року за нікчемним правочином із ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» з огляду на відсутність доказів транспортування товару, відсутності у постачальника основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для поставки товару, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вказані звітні податкові періоди на 1530090,00 грн.

За результатами перевірок ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.12.2011: № 0000650700 - про збільшення грошового зобов`язання із податку на додану вартість на 3392918,00 грн. (основний платіж) та № 0000630700 - про збільшення грошового зобов`язання із податку на додану вартість на 1530090,00 грн. за основним платежем та на 382522,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Ерітаж» (постачальник) укладений договір від 01.02.2011 № 3/1 про поставку паперу та картону в асортименті. З посиланням на виконання вказаного договору постачальник виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за лютий, березень, квітень, травень 2011 року.

15.07.2011 позивач (покупець) уклав договір поставки з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (постачальник), за умовами якого останній зобов`язувався поставити позивачу сировину. За наслідками вказаного договору постачальник виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за серпень, вересень 2011 року.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами першим та другим пункту 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення сум ПДВ, сплачених у вартості поставлених товарів (послуг), на включення до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, на підставі досліджених в судовому процесі доказів, а саме: копій податкових накладних, довіреностей на отримання товару, виписок із банку як підтвердження поставки товару позивачу ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», а також копій податкових накладних, заявок на поставку товару, довіреностей на отримання товару, виписок із банку як підтвердження поставки товару позивачу ТОВ «Ерітаж», із врахуванням надання доказів щодо наявності у позивача власного транспорту, яким транспортувався товар, та складських приміщень, зробили висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій із вказаними постачальниками.

Оцінка досліджених в судовому процесі доказів судами попередніх інстанцій відповідає нормам ст. 86 КАС України лише частково.

Так, відповідно до акту перевірки, податковий орган посилався на лист Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України у Харківській області, згідно якого громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (засновник ТОВ «Ерітаж»), які є громадянами Російської Федерації та вказані як уповноважені особи на здійснення поставок від імені цього товариства в податкових накладних, суми податку на підставі яких позивач включив до сум податкового кредиту, не перетинали кордон України. Ця обставина, у випадку її підтвердження в судовому процесі, може свідчити про не відповідність податкових накладних вимогам пункту 200.1 ст. 200 ПК України, а відтак не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. З врахуванням зазначеного, висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Ерітаж», є передчасними.

Разом з тим, як встановлено у судовому процесі, документальна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 25.11.2011 № 3477/07-013/37263358, здійснена ДПІ згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК України на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Харківській області від 17.08.2011, винесеної у кримінальному провадженні у справі, порушеній за фактом фіктивного підприємництва ПП «Сканто», про що зазначено в самому акті перевірки (а.с. 10, 12 т.2).

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК України).

Враховуючи те, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 25.11.2011 № 3477/07-013/37263358, висновки якого стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0000650700, була проведена на підставі постанови слідчого від 17.08.2011, винесеної у межах кримінального провадження, а доказів прийняття рішення суду у межах кримінальної справи, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, у судовому процесі не надано, вказане податкове повідомлення-рішення є неправомірним з огляду на його невідповідність нормам пункту 86.9 ст. 86 ПК України. Більше того, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.11.2011 залишено без змін постанову Красноградського районного суду Харківської області від 29.09.2011, якою скасовано постанову СУ Красноградського РУ МВС України в Харсківській області від 16.06.2011 про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва ПП «Сканто». Таким чином, скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0000650700 є правильним безвідносно до висновків, якими судові рішення обґрунтовані у цій частині.

Що ж до висновків судів про правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», то такі висновки зроблені з дотриманням вищенаведених норм ПК України та відповідають обставинам справи, які встановлені на підставі доказів, оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош