Ухвала суду № 39405047, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/800/50680/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Лиски Т.О.,

Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 29 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Луганського обласного військового комісаріату, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби у Луганській області, про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати виплатити йому, як інваліду війни, одноразову грошову допомогу, як різницю між третьою та другою групами інвалідності, в розмірі шести окладів грошового забезпечення, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 29 липня 2013 року позов задоволено частково. Зобов'язано Луганський обласний військовий комісаріат розглянути заяву ОСОБА_2 від 19 березня 2012 року про надання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року скасовано постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 29 липня 2013 року, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 звільнений з військової служби Збройних сил України 12 серпня 1995 року.

Позивача у 1996 році було визнано інвалідом 3-ої групи, після встановлення якої він подав до військового комісаріату документи, що були необхідні для виплати йому страхової суми, яка йому була виплачена у 1996 році, як інваліду війни 3-ої групи, що не заперечувалось позивачем.

Інвалідом війни 2-ої групи позивача було визнано в 1999 році відповідно до витягу із акту огляду МСЕК №022843 від 15 вересня 1999 року.

Інвалідом війни 2-ої групи (безстроково) ОСОБА_2 було визнано при повторному огляді в 2006 році відповідно до акту огляду МСЕК серії 2-20 CM №0028055 від 28 травня 2006 року.

Після встановлення позивачу вперше 2-ої групи інвалідності, він подав до військового комісаріату відповідну довідку та у зв'язку з зазначеними обставинами йому було здійснено перерахунок пенсійного забезпечення, але щодо виплати страхових сум він не звертався.

ОСОБА_2 10 березня 2011 року, 29 березня 2011 року та 16 квітня 2011 року звертався до відповідача з заявами щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів», яку було прийнято на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб».

Відповідач листами №ВСЗ/1252 від 17 березня 2011 року, №ВСЗ/1708 від 7 квітня 2011 року, №ФЕ-50802 від 23 липня 2011 року, №7-2/638 вих-12 від 20 березня 2012 року відмовив позивачу в нарахуванні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що підстави для нарахування відсутні, оскільки стаття 16 Закону №2011-XII в новій редакції на нього не розповсюджується.

Відповідно до статті 16 Закону №2011-XII, в редакції, яка діяла до 1 січня 2007 року на час первинного встановлення позивачу другої групи інвалідності, військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 19 серпня 1992 року №488 (в редакції на час встановлення вперши позивачу 2 групи інвалідності) державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією «ОРАНТА» за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, яка діє з 1 січня 2007 року), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що правильними є висновки суду апеляційної інстанції, про те, що виплата одноразової грошової допомоги інвалідам війни, передбачена статтею 16 Закону №2011-XII, була встановлена після набрання чинності змін внесених Законом України від 3 листопада 2006 року №328, та право на її отримання виникає у осіб, якім вперше встановлено групу інвалідності після набрання чинності змін до статті 16 Закону №2011-XII, тобто з 1 січня 2007 року.

Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 затверджено Порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році.

Відповідно до пункту 3 Порядку у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, її виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Постановою Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року №499 затверджено Порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Пунктом 2 зазначеної постанови постановлено установити, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Пунктом 3 зазначеної постанови встановлено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284.

Відповідно до пункту 2 Порядку, уразі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки вказані Порядки регулюють порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі первинного встановлення інвалідності, яке сталось в 2006 році та з 2007 року відповідно, а позивачу первинно 2-га група інвалідності встановлена в 1999 році.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді Т.О. Лиска

М.І. Мойсюк