Рішення № 39401328, 24.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 138/734/13-ц Провадження № 22-ц/772/2061/2014Головуючий в суді першої інстанції:Романов П. Ф.Категорія: 27 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2014 року м. Вінниця Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

В квітні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №238348 CRED від 11.07.2008 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 6500 доларів США терміном до 07.07.2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається за належне виконання позичальником взятих на зобов'язань і відповідає перед кредитором у повному обсязі.

Однак через неналежне виконання своїх зобов'язань боржником ОСОБА_4 станом на 21.02.2013 року виникла заборгованість за кредитом в сумі 6630 доларів США, що є еквівалентом 52980,44 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 6630 доларів США 84 центи, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.02.2013 року складає 52980 грн. 44 коп.

Вирішено питання про стягнення з відповідачів судового збору.

Не погодившись із рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове про відмову задоволення позову в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2013 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилено, а заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2013 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2014 року касаційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2013 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у ній, і просила задовольнити.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - Рой В.Л. проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, та апелянта, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов в частині солідарного стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позичальником не виконуються зобов'язання за кредитним договором внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, яку слід стягнути солідарно як з позичальника, так і з поручителя.

З таким висновком погодитись не можна, так як суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, які мають значення для справи, проте не були доведеними, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення і неправильного застосування норм матеріального права, та є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 з наступних підстав.

Так по справі встановлено, що 11 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №238348 CRED, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 6500 доларів США, зі сплатою 18% на рік за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення - 07 липня 2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ комерційний банк «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 11 липня 2007 року був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається за належне виконання позичальником взятих зобов'язань і відповідає перед кредитором у повному обсязі.

Однак через неналежне виконання своїх зобов'язань боржником ОСОБА_4 станом на 21.02.2013 року виникла заборгованість за кредитом в сумі 6630 доларів США, що є еквівалентом 52980,44 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Правовідносини, що виникли між сторонами є договірними та врегульовані ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України ).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 4 статті 559 ЦК України визначає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 24 Постанови №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини 4 статті 559 ЦК припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до 10 договору поруки №238348 - CRED/2 від 11 липня 2008 року цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Частиною 1 статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами - частина 1 статті 252 ЦК України.

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати - ч. 1 ст. 251,ч. 2 ст. 252 ЦК України.

За таких обставин у ПАТ КБ «Приватбанк» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_4 щодо сплати заборгованості по кредитному договору №238348 - CRED від 11 липня 2008 року, починаючи з 07 липня 2011 року, протягом наступних шести місяців.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_4 умов кредитного договору №238348 - CRED від 11 липня 2008 року таку вимогу до поручителя банк пред'явив лише у березні 2013 року, а з позовом до суду звернувся у квітні 2013 року, тобто вже після спливу встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

Вказана правова позиція висловлена Судовими палатами у цивільних і кримінальних справах Верховного Суду України у постанові від 23 травня 2012 року N 6-33цс12.

Суд першої інстанції на вказані норми закону уваги не звернув, та помилково ототожнив строк дії поруки (строк пред'явлення вимоги до поручителя) зі строком позовної давності, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захистом свого права або інтересу, встановленого п. 11 договору поруки

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального права відповідно до статті 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 травня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості в сумі 52980 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят гривен) 44 копійки та судових витрат в розмірі 529,80 грн. скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.