Ухвала суду № 39401323, 17.06.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/1209/14-ц Провадження № 22-ц/772/1942/2014Головуючий в суді першої інстанції:Вернік В.М. Доповідач: Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 травня 2014 року в справі за скаргою

Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на рішення державного виконавця, -

встановила:

Жмеринське ОДПІ звернулося до суду вказаною вище скаргою, посилаючись на те, що 28.10.2013 року нею було пред'явлено до виконання до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області виконавчий лист Жмеринського міськрайонного суду про стягнення державного мита на користь держави з управління праці та соціального захисту населення Жмеринської райдержадміністрації від 18.04.2007 року в справі 2-1435/2007.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 05.11.2013 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження та у прийнятті до провадження виконавчого листа з підстав того, що відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, механізм виконання яких визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, що виключає виконання вказаного рішення суду органом державної виконавчої служби.

Вказану постанову заявник вважає неправомірною, просить її скасувати та зобов'язати відкрити виконавче провадження, посилаючись на положення Закону України "Про виконавче провадження", якими примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 травня 2014 року у задоволенні скарги Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на дії державного виконавця відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду Жмеринська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову про задоволення скарги, посилаючись на порушення Жмеринським міськрайонний судом норм матеріального та процесуального права

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі ухвалу суду першої інстанції як законну і обґрунтовану.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, прийшла до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець дійшов правильного висновку про відсутність підстав для його відкриття, оскільки виконавчий лист про стягнення коштів із Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації знаходиться поза межами компетенції відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області.

Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Згідно з статтею 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 статті 3 Закон України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Разом з цим, пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначає, що Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Розділ ІІ доповнено пунктом 3 Законом України від 19.09.2013 року №583-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень», який набрав чинності 16.10.2013 року.

Твердження ДВС про те, що Закон України « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не може бути застосований у даному випадку, оскільки стягувачем за виконавчим листом є державний орган, що в свою чергу буде суперечити ст.2 цього Закону, відповідно до якої дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності не заслуговує на увагу.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем за виконавчими документами може бути як держава, від імені та в інтересах яких діють відповідні державні органи, так і власне державні органи, державні підприємства, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що належать до комунальної власності.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання.

В оскаржуваній постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначено, що стягувачем за виконавчим листом є саме Держава, а не державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності.

Положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», в тому числі п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» поширюються на судові рішення, стягувачем за якими є безпосередньо держава, від імені та в інтересах якої виступає відповідний орган доходів і зборів.

Згідно ч.1 п. 2 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

На зазначені вимоги закону суд першої інстанції уваги не звернув, допустивши порушення норм права, що відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і постановлення з цього питання ухвали апеляційним судом.

Оскільки відповідно до ст. 19 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, тобто відкриття виконавчого провадження належить до виключної компетенції державного виконавця і законом встановлені умови, за яких виконавче провадження може бути відкрите, вимоги скарги про зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження до задоволення не підлягають.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 312, 315, 319, 387, 388 ЦПК України

ухвалила:

Апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 травня 2014 року скасувати.

Скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на рішення державного виконавця задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 05.11.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та відмову у прийнятті до провадження виконавчого листа №2-1435/2007, виданого Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області 18.04.2007 року.

В задоволенні решти вимог заявнику відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Голота Л.О.

"З оригіналом вірно"

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.