Постанова № 39399894, 12.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1791/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 125130012/2014/110008/1, визнати протиправною картки відмови у митному оформленні від 05.03.2014 № 125130012/2014/00009.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволені вимоги позивача, суд виходив з того, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2013 між позивачем та Bromton Trade LLP (United Kingdom) укладено контракт № 11/13, відповідно до умов якого, постачальник (Bromton Trade LLP (United Kingdom) взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар (перелік товарів зазначається у інвойсах до кожної поставки).

На виконання умов вищенаведеного контракту позивачем неодноразово ввозився на територію України товар (свіжі фрукти).

Зокрема, 05.03.2014 з метою митного оформлення товару «ананаси свіжі» загальною вагою 20115,50 кг (урожай 2014 року, країна виробництва Гана, виробник Jej River, постачальник Bronton Trade LLP) позивачем подано до митниці вантажно-митну декларацію № 125130012/2014/403659.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту (на підставі інвойсу), тобто за основним (першим) методом, та склала 0,41 Доллар США за кілограм товару.

Для підтвердження митної вартості товару, митному органу позивачем були надані: картка обліку особи, що здійснює операції з товарами від 31.01.2014 № 125/2012/0001364, міжнародна автомобільна накладна від 28.02.2014 № 79/4, рахунок-фактура (інвойс) від 11.02.2014, рахунок-проформа від 11.02.2014, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.10.2013 № 11/13, додаткові угоди до контракту від 01.10.2013 № 11/13, інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару від 28.02.2014 № 2730, фітосанітарний сертифікат від 27.02.2014, інші товаросупровідні документи.

Перелік зазначених документів наведений у графі 44 ВМД від 05.03.2014 року № 125130012/2014/403659.

Відповідно до ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Статтею 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із змісту ч. 3 ст. 53 та ст. 54, 58 Митного кодексу України слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, та враховуючи наявну в ЄАІС Держмитслужби України інформацію, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 125130012/2014/110008/1, яким визначено митну вартість імпортованого позивачем відповідно до ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659 товару за шостим (резервним методом) на рівні 1,49 Долларів США за кілограм, та картку відмови у митному оформленні від 05.03.2014 № 125130012/2014/00009.

Так, при розмитненні вказаного товару посадовими особами митниці поряд з поданими позивачем документами було опрацьовано наявну в ЄАІС Держмитслужби інформацію та встановлено, що задекларована позивачем вартість товару майже в 4 рази відрізнялась від наявної в базі інформації (1,49 Доллара США за кг товару по раніше ввезеним поставкам та 0,41 Доллара США за кг товару по ВМД від 05.03.2014 № 125130012/2014/403659).

Колегія суддів зазначає, що оскільки в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, вага, наявність знижок тощо).

При цьому, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Інших доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів, відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Отже, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що митний орган безпідставно застосував метод №6 «резервний метод» визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для застосування резервного методу.

Вимога про зобов'язання Київську митницю Міндоходів визначити митну вартість товару за ціною договору не підлягає задоволенню, оскільки суд не має права перебирати на себе повноваження органу державної влади, так як зобов'язуючи відповідача позитивно вирішити питання, віднесене до виключної компетенції останнього, по суті, самостійно визначає митну вартість товару.

Підсумовуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись, ст.ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київторгфрукт» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 125130012/2014/110008/1.

Визнати протиправною картку відмову у митному оформленні від 05.03.2014 № 125130012/2014/00009.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено 19.06.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.