Рішення № 39399564, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9686/14 23.06.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 107 Голосіївського району"

про стягнення 200017,20 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - за дов. № 91/2013/12/30-3 від 30.12.2013 року;

від відповідача: Синиця М.В. - за дов. від 27.01.2014 року.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-107" Голосіївського району м. Києва про стягнення 200017,20 грн., з яких 190722,80 грн. основний борг, 7181,41 грн. 3% річних та 2112,99 грн. інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті теплової енергії за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1532303 від 01.08.2009 року, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 190722,80 грн. за спожиту у період з 01.10.2011р. по 01.04.2014р. теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 7181,41 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2112,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.06.2014 року.

В судовому засіданні 23.06.14р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте через відділ діловодства суду надав відзив на позовну заяву. Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що основною статтею доходу відповідача є оплата мешканців за утримання будинків та прибудинкових територій (квартирна плата), що надходить безготівково на міський розподільчий рахунок після розщеплення платежів КП ГІОЦ КМДА. Посилаючись на Закон України "Про ціни і ціноутворення" відповідач вказує, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням встановлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, зобов'язані відшкодувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів. Відповідач зазначає, що норми ч.1ст.22 та ч.1ст.19 Законів України Про Державний бюджет на 2013 та 2014 роки надають право Кабінету Міністрів України реструктурувати фактичну бюджетну заборгованість за визначеними ним видатками державного бюджету, що виникла станом на 1 січня відповідного року, та заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у встановлених ним обсягах шляхом видачі фінансових казначейських векселів. Відповідач звертає увагу, що питання заборгованості відповідача перед енергопостачаючою компанією не залежить повною мірою від відповідача, а повинно вирішуватись прийняттям відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України. Відповідач зазначає, що позивачем не наведено помісячного розрахунку нарахувань з зазначенням кількості теплової енергії, яку було поставлено на житловий будинок та не вказано які тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) застосовано.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судовому засіданні складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.06.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація-107" Голосіївського району м. Києва (споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1532303 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, позивач (постачальник) зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу (споживачу) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач (споживач) зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до 2.3.1. Договору, споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2 до Договору.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено обсяги постачання теплової енергії абоненту, тарифи на теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії.

Згідно з п. 9 Додатку №2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує РТМ «Центр» за адресою: вул. Жилянська, 63 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Як вбачається з п.10 Додатку №2 до Договору, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника, згідно з його розрахунком.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) з 01.10.2011р. по 01.04.2014р., що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами підтверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу у період з 01.10.2011 року по 01.04.2014 року теплову енергію на загальну суму 455519,56 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами).

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків з оплати за надані послуги з постачання теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за відповідачем рахується борг в розмірі 190722,80 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Дослідивши Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532303 від 01.08.2009р., суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з оплати послуг з постачання теплової енергії у визначені договором строки, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 190722,80 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (облікові картки, розрахунок заборгованості) підтверджується надання позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді та існування заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості спожитої теплової енергії за спірний період у розмірі 190722,80 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 190722,80 грн. основної заборгованості з оплати послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані по договору послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, 3% річних за загальний період прострочення з листопада 2011 року по березень 2014 року становлять 7181,41 грн., інфляційні втрати за період прострочення з листопада 2011 року по березень 2014 року складають 2112,99 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивач, судом встановлено, що він є арифметично правильним, відповідає вимогам законодавства, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7181,41 грн. 3% річних та 2112,99 грн. інфляційних втрат та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують доводів позивача покладених в основу позовних вимог.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача в сумі 200017,20 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 190722,80 грн. основного боргу, 7181,41 грн. 3% річних та 2112,99 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 107 Голосіївського району" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 23/25, ідентифікаційний код 35509619) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 190722 (сто дев'яносто тисяч сімсот двадцять дві) грн. 80 коп. основного боргу, 7181 (сім тисяч сто вісімдесят одну) грн. 41 коп. 3% річних, 2112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 4000 (чотири тисячі) грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 24.06.2014 року.

Суддя О.А.Грєхова