Постанова № 39398973, 05.06.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року Справа № П/811/1190/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросистема" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 26.02.2014 року №0000272206 та №0000282206.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 17.01.2014 року по 23.01.2014 року відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Арніта Трейд" за період з 01.10.2012 року по 21.10.2012 року, ТОВ "Тотнес" за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, ТОВ "Новобуд-Світ" за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року, ПП "Ванцдорф Компані" за період з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року, ТОВ "Размус" за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, про що складено акт № 19/11-23-22-06/36333345 від 29.01.2014 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем 26.02.2014 р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000272206 та №0000282206, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 136049,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 68025,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 105777 грн..

На думку позивача, оскаржувані рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилався на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту суми по операціям з ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Сатурн Інвест" (ТОВ "Тотнес"), ПП "Ванцдорф Компані" та ТОВ "Размус" в рамках укладених договорів, які є нікчемними. Оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Також зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Крім того, посилався на те, що договори між ТОВ "Феросистема" та його контрагентами недійсними в судовому порядку не визнавалися.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову згідно яких зазначено, що у підприємств-контрагентів ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Сатурн Інвест" (ТОВ "Тотнес"), ПП "Ванцдорф Компані" та ТОВ "Размус" у перевіряємому періоді відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі та складські приміщення, транспортні засоби, тому операції з позивачем не є господарською діяльністю, в розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Усі операції купівлі-продажу ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Сатурн Інвест" (ТОВ "Тотнес"), ПП "Ванцдорф Компані" та ТОВ "Размус" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Таким чином, відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України. (т.1 а.с.78-82).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі. Додатково представник позивача зазначив, що ТОВ "Феросистема" по взаємовідносинах з ТОВ "Размус" в червні 2013 року була помилково відкоригована в сторону збільшення сума ПДВ в розмірі 13000 грн. (т.3 а.с.157).

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України - особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, здійснення подальшого розгляду справи можливо у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору, суд дійшов до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феросистема" зареєстровано 04.02.2009 р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як юридична особа, з 05.02.2009 р. перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ та є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.59-65).

Встановлено, що посадовими особами відповідача в період з 17.01.2014 року по 23.01.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Арніта Трейд" за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, з ТОВ "Тотнес" за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, з ТОВ "Новобуд-Світ" за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року, з ПП "Ванцдорф Компані" за період з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року, з ТОВ "Размус" за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року. За результатами перевірки складено акт №19/11-23-22-06/36333345 від 29.01.2014 року (т.1 а.с.12-49).

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

- п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (далі за текстом ПК України), в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (ряд. 18 декларації) на загальну суму 136049 грн. в тому числі: за листопад 2012 року на суму 46695 грн.; за травень 2013 року - 13000 грн.; за червень 2013 року - 13000 грн.; за липень 2013 року - 19469 грн.; за листопад 2013 року - 43885 грн.,

та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість (ряд. 19 декларації) на загальну суму 105777 грн., в тому числі: за листопад 2012 року у сумі 8809 грн.; за березень 2013 року - 57225 грн.; за липень 2013 року - 35011 грн.; за листопад 2013 року - 4732 грн.,

внаслідок чого перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 222363 грн., в тому числі: за листопад 2012 року на суму 46695 грн.; за січень 2013 року - 8809 грн.; за червень 2013 року - 72398 грн.; за липень 2013 року - 19469 грн.; за серпень 2013 року - 41501 грн.; за листопад 2013 року - 33491 грн.;

та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за листопад 2013 року на загальну суму 14731 грн.;

а також, завищення зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 декларації) за листопад 2013 на загальну суму 4732 грн..

На підставі даного акту перевірки відповідачем 26 лютого 2014 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000272206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в загальному розмірі 204074 грн., в тому числі 136049 грн. за основним платежем, 68025 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.10);

- №0000282206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 105777 грн. (т.1 а.с.9)

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступних обставин.

Як встановлено перевіркою, згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що ТОВ "Феросистема" відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у:

1) ТОВ "Арніта Трейд" за жовтень 2012 року на загальну суму ПДВ 55504,18 грн. (віднесено до складу податкового кредиту дод.1 Розрахунком коригування сум ПДВ від 20.12.2012 року №9080500026 до декларації за листопад 2012 року);

2) ТОВ "Сатурн Інвест" (ТОВ "Тотнес") за березень 2013 року на загальну суму ПДВ - 57225 грн.;

3) ТОВ "Новобуд-Світ" за квітень 2013 року на загальну суму ПДВ - 76833,32 грн. Слід зазначити, що у відповідності до акту перевірки розбіжності згідно Аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту відсутні, податкова інформація щодо порушень податкового законодавства в частині взаємовідносин з даним контрагентом не надходила. Перевіркою даного питання порушень не встановлено.

4) ТОВ "Размус" за травень, червень 2013 року на загальну суму ПДВ - 26000 грн.;

5) ПП "Ванцдорф Компані" на загальну суму ПДВ - 103096,67 грн., в тому числі: за червень 2013 року на суму 48616,67 грн. (віднесено до складу податкового кредиту розрахунком коригування від 20.12.2013 року № 9082629942 у декларацію за листопад 2013 року), за липень 2013 року на суму 54480 грн..

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч.2 ст.3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також, згідно ст.44 ГК України підприємство самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 ПК України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Арніта Трейд" , ТОВ "Тотнес", ПП "Ванцдорф Комані" та ТОВ "Размус".

Зокрема, 24.09.2012 р. між позивачем (Покупець) та ТОВ "Арніта Трейд" (Продавець) укладено договір №25 щодо поставки феросиліція ФС-45 (т.2 а.с.28).

Факти отримання позивачем від ТОВ "Арніта Трейд" товару підтверджуються: актами звірки (т.2 а.с.29, 45-46), видатковими накладними (т.2 а.с.39-44), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.36-38), платіжним дорученням (т.2 а.с.47).

ТОВ "Арніта Трейд" виписано позивачу податкові накладні: від 08.10.2012 р. №593 на суму 55000 грн., в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. (т.2 а.с.30), від 01.10.2012 р. №47 на суму 55000 грн., в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. (т.2 а.с.31), від 05.10.2012 р. №351 на суму 55000 грн., в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. (т.2 а.с.32), від 01.10.2012 р. №45 на суму 58025 грн., в т.ч. ПДВ - 9670,83 грн. (т.2 а.с.33), від 08.10.2012 р. №591 на суму 55000 грн., в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. (т.2 а.с.34), від 05.10.2012 р. №349 на суму 55000 грн., в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. (т.2 а.с.35).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2012р. на суму ПДВ - 55504,18 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки останнього.

20.05.2013 року між позивачем (Покупець) та ПП "Ванцдорф Компані" (Продавець) укладено договір поставки №10, згідно якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар (феросиліцій ФС-45), а Покупець оплатити його на умовах, визначених цим Договором (т.1 а.с.181). Виконання сторонами своїх зобов'язань підтверджено:

- в червні 2013 року: актом звірки (т.1 а.с.182), накладними (т.1 а.с.183, 186, 189, 193, 197) та рахунками-фактурами (т.1 а.с.184, 187, 190, 194, 198), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.191, 195, 199, 201).

ПП "Ванцдорф Компані" виписано позивачу податкові накладні: від 12.06.2013 р. №222 на суму 57600 грн., в т.ч. ПДВ - 9600 грн. (т.1 а.с.185), від 12.06.2013 р. №223 на суму 57600 грн., в т.ч. ПДВ - 9600 грн. (т.1 а.с.188), від 14.06.2013 р. №224 на суму 59500 грн., в т.ч. ПДВ - 9916,67 грн. (т.1 а.с.192), від 14.06.2013 р. №225 на суму 58500 грн., в т.ч. ПДВ - 9750 грн. (т.1 а.с.196), від 17.06.2013 р. №226 на суму 58500 грн., в т.ч. ПДВ - 9750 грн. (т.1 а.с.200);

- в липні 2013 року: актами звірки (т.1 а.с.226), рахунками-фактурами (т.1 а.с.227, 231, 239, 242, 245, 248), накладними (т.1 а.с.228, 232-233, 235, 240, 243, 246, 249), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.230, 234, 236-237).

ПП "Ванцдорф Компані" виписано позивачу податкові накладні: від 01.07.2013 р. №240 на суму 57600 грн., в т.ч. ПДВ - 9600 (т.1 а.с.229), від 01.07.2013 р. №241 на суму 57600 грн., в т.ч. ПДВ - 9600 грн. (т.1 а.с.238), від 05.07.2013 р. №242 на суму 57600 грн., в т.ч. ПДВ - 9600 грн. (т.1 а.с.241), від 05.07.2013 р. №243 на суму 57600 грн., в т.ч. ПДВ - 9600 грн. (т.1 а.с.244), від 10.07.2013 р. №244 на суму 48480 грн., в т.ч. ПДВ - 8080 грн. (т.1 а.с.247), від 10.07.2013 р. №245 на суму 48000 грн., в т.ч. ПДВ - 8000 грн. (т.1 а.с.250).

Податкові накладні мають всі необхідні реквізити та включені позивачем до податкового кредиту в липні 2013 року та відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с.2-20). Позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Ванцдорф Компані" на загальну суму ПДВ 103096,67 грн., в т.ч.: за червень 2013 року на суму 48616,67 грн. (віднесено до складу податкового кредиту розрахунком коригування від 20.12.2013 року № 9082629942 у декларацію за листопад 2013 року), за липень 2013 року на суму 54 480,00 грн..

Оплата за отриманий товар підтверджена платіжними дорученнями (т.2 а.с.21-27).

Так, 01.04.2013 р. між позивачем (Покупець) та ТОВ "Размус" (Продавець) було укладено договір №35 поставки товару - чавун переробний ПЛ-1,2 (т.2 а.с.117).

Виконання сторонами умов даного договору підтверджено: актом звірки (т.2 а.с.118), накладними (т.2 а.с.119, 123), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.120, 125), рахунком-факторую (т.2 а.с.121, 124), платіжним дорученням (т.2 а.с.127-128).

ТОВ "Размус" в травні 2013 р. виписано позивачу податкові накладні: від 08.05.2013 р. №208 на суму 39000 грн., в т.ч. ПДВ - 6500 грн. (т.2 а.с.122), від 08.05.2013 р. №207 на суму 39000 грн., в т.ч. ПДВ - 6500 грн. (т.2 а.с.126), які віднесено по податкового кредиту з ПДВ у травні 2013 р. (т.2 а.с.129-141) та реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с.142-149).

Проте, як встановлено перевіркою та з чим погодився й представник позивача (т.3 а.с.157), позивачем задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Размус" на загальну суму ПДВ 26000,00 грн., в тому числі за: травень 2013 року в сумі 13000,0 грн., червень 2013 року в сумі 13000,0 грн., в той час як підтверджуючі документи надано в сумі ПДВ - 13000 грн. (за травень 2013 р.).

Відтак, суд погоджується з позицією відповідача в частині порушення позивачем п.198.6 статті 198 ПК України, а саме щодо помилкового коригування розрахунком від 22.07.2013 року № 9044266044 податкового кредиту в сторону збільшення та включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 13000 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Размус" в червні 2013 року без підтверджуючих документів.

Між ТОВ «Феросистема» (Покупець) та ТОВ "Сатурн Інвест" (ТОВ "Тотнес") (Продавець) укладено 01.03.2013 р. договір поставки товару (чавун переробний ПЛ-1,2) №65 (т.2 а.с.173). Виконання умов Договору підтверджено: актом звірки (т.2 а.с.174), накладними (т.2 а.с.175, 179, 183, 187, 190, 193), рахунками-фактурами (т.2 а.с.176, 180, 184, 188, 191, 194-195), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.177, 181, 185, 196),

ТОВ "Сатурн Інвест" (ТОВ "Тотнес") виписано позивачу податкові накладні: від 01.03.2013 р. №233 на суму 59450 грн., в т.ч. ПДВ - 9908,33 грн. (т.2 а.с.178), від 01.03.2013 р. №234 на суму 59450 грн., в т.ч. ПДВ - 9908,33 грн. (т.2 а.с.182), від 04.03.2013 р. №235 на суму 55000 грн., в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. (т.2 а.с.186), від 04.03.2013 р. №236 на суму 55000 грн., в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. (т.2 а.с.189), від 11.03.2013 р. №237 на суму 59450 грн., в т.ч. ПДВ - 9908,33 грн. (т.2 а.с.192), від 11.03.2013 р. №238 на суму 55000 грн., в т.ч. ПДВ - 9166,67 грн. (т.2 а.с.197).

Податкові накладні включено до податкового кредиту в березні 2013 р. та до реєстру отриманих податкових накладних (т.2 а.с.151-172).

До того ж, 24.01.2014р. ТОВ "Сатурн Інвест" (кредитор-1) та ТОВ «Ремторгснаб» (кредитор-2) укладено договір №24/01-2014 уступки права вимоги щодо зобов'язань ТОВ «Феросистема» (т.2 а.с.207) та надано платіжні доручення щодо перерахування позивачем на підставі даного договору коштів ТОВ «Ремторгснаб» (т.2 а.с.208-210).

Позивачем до матеріалів справи надано докази використання придбаного у ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Сатурн Інвест" (ТОВ "Тотнес"), ПП "Ванцдорф Компані" та ТОВ "Размус" товару у власній господарській діяльності (т.1 а.с.180, т.3 а.с.12-151).

З аналізу наведених норм законодавства та правовідносин позивача з вказаними вище підприємствами-контрагентами вбачається, що позивачем, окрім помилкового декларування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Размус" за червень 2013 року в сумі 13000 грн., було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

В той же час, суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою але не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Також, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011 р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи те, що факти придбання позивачем у ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Сатурн Інвест" (ТОВ "Тотнес"), ПП "Ванцдорф Компані" та ТОВ "Размус" товарів (робіт, послуг), згідно вищезазначених договорів, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ до податкового кредиту у перевіряємому періоді. Тому, Кіровоградською ОДПІ неправомірно зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 105777 грн. податковим повідомленням-рішенням №0000282206 від 26.02.2014року, яке підлягає скасуванню повністю та податкове повідомлення-рішення 26.02.2014 року №0000272206, підлягає скасуванню в частині збільшення ТОВ "Феросистема" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 184574 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 123049 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61525 грн..

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ "Арніта Трейд", ТОВ "Сатурн Інвест" (ТОВ "Тотнес"), ПП "Ванцдорф Компані" та ТОВ "Размус" є нікчемними. Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були та є зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.66-69), були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори, укладені позивачем є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, суд враховує, що даний акт перевірки позивача ґрунтується лише на відомостях з актів перевірок контрагентів ТОВ «Феросистема».

Крім того, самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст.ст.19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем відносно того, що укладені ним правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, надання послуг, виконання робіт, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Також відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та контрагенти, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 26 лютого 2014 року №0000282206.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 26 лютого 2014 року №0000272206, в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Феросистема" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 184574 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 123049 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 61525 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Феросистема" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 180,75 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина