Ухвала суду № 39396927, 24.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/792/2014(м)

263/12764/13-ц

Головуючий в 1 інстанції: Кір'якова Н.П.

Доповідач: Попова С.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Мироненко І.П.,

при секретарі Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із даним позовом, посилаючись на наступні обставини. 23.06.2008р. між ТОВ «ПростоФінанс», правонаступником якого згідно із договором про придбання кредитного портфелю від 18.05.2012р. є ТОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06014296893, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 74600грн. і зобов'язався виплачувати проценти за користування грішми в обумовлені договором строки і повернути кредит до 10.06.2013р. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 10.10.2013р. утворилась заборгованість в загальній сумі 72955,47грн., з яких борг по основній сумі кредиту становить 49355,85грн., борг по відсотках за користування грішми - 14936,09грн., борг по комісії - 4252,20грн., нарахована неустойка (штраф) - 4411,33грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та компенсувати понесені судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2014 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 06014296893 від 23.06.2008р. в розмірі 72955,47грн., судовий збір в розмірі 729,55грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову банку у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги представника ТОВ «Кредитні ініціативи» - Сосницького Д.В., розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2008р. між ТОВ «ПростоФінанс» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 06014296893, за яким відповідач отримав кредит в сумі 74600грн. Умовами договору визначено комісійний платіж, а також санкції у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем будь-яких зобов'язань у вигляді неустойки (штрафу).

За договором купівлі-продажу кредитного портфелю від ТОВ «ПростоФінанс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги до боржників, в тому числі відповідача,.

Позичальником порушені умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, розрахована банком станом на 10.10.2013р.: 49355,85грн.- борг по основній сумі кредиту; 14936,09грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4252,20грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4411,33грн. - штраф.

Задовольняючи позов ТОВ «Кредитні ініціативи», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання перед банком не виконав у повній мірі, то він має зобов'язання повернути кредит з відсотками та іншими нарахуваннями, згідно із умовами кредитного договору у повному обсязі.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважав доведеним факт неналежного виконання боржником зобов'язань, що здійснив останній платіж у лютому 2013 року, і, беручи до уваги зібрані докази, визначив обгрунтованими вимоги нового кредитора ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині стягнення суми заборгованості по основній сумі боргу - 49355,85грн., 14936,09грн. - боргу по процентам за користування кредитом; 4252,20грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4411,33грн. - штрафу, обчисленого за положеннями п. 7.2 договору.

Не можна погодитись із твердженням відповідача у апеляційній скарзі, який посилається на положення ст. 215 ЦК України, про статус кредитного договору як неукладеного, оскільки позичальник отримав пропозицію на укладення договору з певними умовами (акцепт) і передані кредитором грошові кошти в сумі 74600грн., які за заявою від 23.06.2008р. (а.с. 11) позичальник просив перерахувати на інший рахунок у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» для оплати автомобіля. Відповідач здійснював згодом погашення платежів, але які не були систематичними і в повному обсязі, які припинені взагалі у лютому 2013 року.

Як з'ясовано в суді першої інстанції і в ході апеляційного перегляду справи, між сторонами досягнуто згоди на всі умови договору, що виконувались в подальшому з боку кредитора і частково - з боку позичальника.

Своєю заявою від 23.06.2008р. ОСОБА_1 підтвердив отримання оригіналу цього договору. Інформація і умови, що містяться в копії долученого до справи кредитного договору, не спростовані держателем аутентичного екземпляру цього договору, яким є позивач.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на підпис в кредитному договорі від його імені невідомої особи є бездоказовими, і поряд з визнанням позичальником факту отримання ним грошової суми кредиту і його волі на перерахування коштів на оплату автомобіля, а також неоспореної згоди його дружини, ствердженої її підписом у змісті договору, впевнюють колегію суддів про неспроможність доводів скарги в даній частині.

Тож, доводи апеляційної скарги щодо невірності висновків суду про досягнення між позичальником і кредитором всіх умов в кредитному договорі не є обґрунтованими.

У змісті апеляційної скарги міститься суперечливе, в порівнянні із доводами про неукладеність договору, з правової точки зору твердження про нікчемність кредитного договору внаслідок його невідповідності вимогам законодавства, що не знайшло свого підтвердження, з огляду на зібрані докази, які вірно оцінені судом в сукупності з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" № 1023-XII від 12.05.1991р. з подальшими змінами, діючими на момент укладення кредитного договору, перелічена інформація, що має бути доведена до відома позичальника.

Даних про те, що відповідач заявляв кредиторові про незрозумілість умов укладеного договору судовим розглядом не здобуто.

На час підписання договору позичальник, усвідомлюючи обсяг своїх зобов'язань, володів у повному обсязі всією необхідною інформацією для прийняття власного рішення щодо їх підписання або відмови. Проте, підписавши угоду, впродовж 14 днів не відкликав наданої їм згоди на укладення кредитного договору, що засвідчив у своїй заяві банку від 23.06.2008р.

Питання про відповідальність кредитора за ст.ст. 15, 23 Законом України, передбачену за ненадання повної необхідної інформації і за порушення прав споживачів, впродовж користування кредитними коштами ОСОБА_1 не порушував. Ці доводи у апеляційній скарзі висловлені лише в порядку самозахисту внаслідок ухваленого судом першої інстанції рішення про стягнення боргу.

І нарешті, у встановленому законом порядку кредитний договір або його окремі частини не визнавались недійсними.

Отже, колегія суддів погоджується із відхиленням посилань представника відповідача на нікчемність укладеного його довірителем кредитної угоди, що суд обґрунтував тим, що позивач надав обумовлену договором суму кредиту, а відповідач її отримав, частково сплачував кредит та відсотки по ньому.

Згідно із ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається відповідач, у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством. У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Всі ці реквізити укладений між сторонами кредитний договір містить.

Так, зі справи вбачається, що 23.06.2008р. укладено між ТОВ "ПростоФінанс" і ОСОБА_1 кредитний договір, разом з невід"ємною частиною - додатком № 1 (графік платежів), з яких вбачається досягнення між сторонами згода з усіх істотних умов договору: мета, сума, строк кредиту, умови і порядок його видачі та порядок погашення, спосіб забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит і заходи у випадку порушення грошових зобов"язань тощо.

Повернення кредиту та сплата процентів за користування ним визначені у кредитному договорі, графіку платежів, де наведено зрозумілий графік платежів, сукупну вартість кредиту, кількість платежів з розбивкою кожного на позицію основного боргу, чітке визначення грошової суми процентів (п. 2.1 - 113,99% річних) і комісії (п.п. 2.2, 2.3) по щомісячних періодах і загальна сума щомісячного платежа на протязі всього строку дії договору, на що спрямовують положення ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

У змісті договору сторони перебачили можливість збільшення процентної ставки.

Відтак, доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про невідповідність кредитного договору вимогам закону внаслідок не визначення сукупної вартості кредиту є необгрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Такі заперечення виникли у ОСОБА_1 у вигляді позову лише після настання прострочень платежів з боку позичальника.

Поряд з цими запереченнями виникли ще й такі, що стосуються неповноважності особи (ОСОБА_5), яка від імені кредитора укладала з ОСОБА_1 кредитний договір, що відповідач враховує як підставу недійсності кредитної угоди. Такі доводи не є доведеними, бо відсутні дані про відкликання кредитором впродовж дії кредитного договору або скасування довіреності на цю особу.

Посилання відповідача на пріоритетне значення постанови Національного банку України "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" № 168 від 10.05.2007р., зокрема щодо визначення у кредитному договорі абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), правила, за яким змінюється процентна ставка, для розгляду даної справи, що стосується стягнення боргу з позичальника внаслідок неналежного виконання ним умов договору, зважаючи на неоспорення самого кредитного договору у встановленому законом порядку - не має істотного значення з огляду на дотримання вимог Закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду представником відповідача не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді