Ухвала суду № 39396154, 18.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3491/14 р.

Справа № 635/362/13-ц Головуючий 1 інстанції : Бобко Т.В.

Категорія: земельні Доповідач: Сащенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.,

при секретарях - Шабас О.В., Пільгун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про поновлення порушеного права, відновлення меж між земельними ділянками, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року позивачі звернулися до суду із позовом, в якому просили поновити їх порушене право шляхом відновлення межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 вересня 1992 року.

В обґрунтування позову зазначили, що на підставі договору купівлі-продажу частини будинку, посвідченого 27 жовтня 2004 року нотаріально їм у рівних частках належить 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_5 є власником суміжної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 вересня 1992 року визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та виділено в користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1058,5 кв.м. з боку житлового будинку НОМЕР_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 1058,5 з боку будинку АДРЕСА_2, частина земельної ділянки площею 6,60 кв.м. залишена у спільному користуванні сторін з боку житлового будинку АДРЕСА_2. Однак на даний час відповідач самовільно порушила розподіл меж суміжних земельних ділянок, посунула паркан до будинку позивачів, тим самим змінила первинний стан меж і розмірів земельної ділянки.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник проти позовних вимог заперечували.

Третя особа ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що згідно висновку експертизи, проведеної на підставі ухвали суду, відновлення межі землекористування між домоволодіннями можливо частково в натурі відповідно до рішень виконкому від 1954 року та від 1963 року.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів порушення з боку відповідачки встановлених в законному порядку меж земельних ділянок.

Вказаний висновок суду судова колегія апеляційного суду вважає вірним.

Встановлено, що 27.10.2004 року за договором купівлі - продажу, посвідченим нотаріально, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ? частину житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель АДРЕСА_1 (а.с. 12 - 17). Інша частина будинку належить ОСОБА_6

Порядок користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою між ОСОБА_6 та колишніми співвласниками будинку - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було визначено на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.09.1992 року (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87 - 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143 - 146, 149, 151, 153 - 158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Підстави набуття права на землю визначено ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 посвідчено Державним актом на земельну ділянку серії ЯД №044200, виданим на підставі рішення ІІ сесії 5 скликання Пісочинської селищної ради від 20.06.2006 року (а.с. 160).

Доказів на підтвердження того, що вказаний Державний акт чи рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він виданий є недійсними позивачами не надано.

Згідно ст. ст. 106, 107 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до вимог п.п. 4.2, 4.3 інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачі зверталися до органів місцевого самоврядування щодо розроблення такої технічної документації.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ №5733 від 29.11.2013 року не може слугувати підставою для встановлення меж земельних ділянок, оскільки при проведенні експертизи не враховано, що одна з земельних ділянок знаходиться у власності сторони на підставі державного акту.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що в рішенні Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2014 року дана оцінка всім наданим сторонами доказам в їх сукупності та зроблений вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги висновків не спростовують.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно. Суддя - І.С. Сащенко