Рішення № 39394932, 20.06.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Перепелюк Л.М., Галичанського А.Д.

секретар: Кусяк М.Д.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів:ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та звільнення сараю,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та звільнення сараю.

Просила суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення 58-ї сесії V скликання Чернівецької міської ради № 1442 від 14 жовтня 2010 року в частині передачі у власність ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,0809 га для

№ 22ц-708/14 головуючий по 1 інстанції Піхало Н.В.

Категорія: 45 доповідач Кулянда М.І.

обслуговування житлового будинку та господарських споруд;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 444446, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею,

договорів оренди землі за № 011082200344;

- скасувати державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 444446, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №011082200344;

-зобов'язати ОСОБА_3, яка проживає по АДРЕСА_3, звільнити приміщення сараю літери «Б», розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2 від речей, які їй належать та передати ключі від дверного замка вказаного сараю ОСОБА_1;

- заборонити ОСОБА_3 використовувати для особистих цілей земельну ділянку по АДРЕСА_2 (садіння квітів, збирання врожаю з дерев та кущів, тощо).

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 19 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні сараєм літери «Б», розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2, шляхом звільнення сараю від речей, які їй належать та передачі ключів від дверного замка сараю ОСОБА_1

У частині позовних вимог про скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації відмовлено.

Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 березня 2014 року доповнено резолютивну частину рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та звільнення сараю абзацом:

У задоволенні позову ОСОБА_1, в частині позовних вимог про заборону ОСОБА_3 використовувати для особистих цілей земельну ділянку по АДРЕСА_2 (садіння квітів, збирання врожаю з дерев та кущів, тощо) відмовлено.

На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу. Просять його скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні сараєм літери «Б», розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2, шляхом звільнення сараю від речей, які їй належать та передачі ключів від дверного замка сараю позивачеві, з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу на дане рішення також подано ОСОБА_1 Просить її задовільнити і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Також ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 березня 2014 року. Просить її задовільнити і ухвалити нове рішення, яким заборонити ОСОБА_3 використовувати для особистих цілей земельну ділянку по АДРЕСА_2 (садіння квітів, збирання врожаю з дерев та кущів, тощо).

Апелянти вважають, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_7, а також апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року підлягають відхиленню. Апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, будинок АДРЕСА_2 складається з чотирьох квартир та є багатоквартирним будинком.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1, додатку 4 рішення Чернівецького міськвиконкому № 493/13 від 14 липня 2009 року згаданий чотирьохквартирний будинок разом з допоміжними приміщеннями, господарськими будівлями та спорудами знято з балансу житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Чернівці і передано у власність власникам квартир.

З технічного паспорта земельної ділянки АДРЕСА_2 вбачається, що на тій же земельній ділянці, що й багатоквартирний будинок, знаходяться допоміжні приміщення, в тому числі й спірний сарай.

Станом на день прийняття оскаржуваного рішення - 14 жовтня 2010 року, власником квартири НОМЕР_1 у будинку по АДРЕСА_2, на підставі договору довічного утримання від 11 липня 1998 року є ОСОБА_8, квартири НОМЕР_2 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15 серпня 2005 року, а також витягом з реєстру права власності ЧМКБТІ від 25 вересня 2005 року, а власником квартири НОМЕР_3 є ОСОБА_7

В свою чергу, квартира АДРЕСА_1, як об'єкт нерухомості, перейшла у власність ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 30 грудня 2010 року, укладеного між нею та ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за № 1259, а також 17 січня 2011 року в ЧКОБТІ.

При цьому, попередніми власниками вказаної квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_12, який придбав квартиру у ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2010 року, яка в свою чергу набула право власності на цю квартиру шляхом приватизації в 1996 році.

Рішенням 47 сесії 5 скликання Чернівецької міської ради від 24 грудня 2009 року № 1161 ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 надано дозвіл на складання проектів відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність по АДРЕСА_2, площею 0,0809 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, рішенням 58-ї сесії 5 скликання Чернівецької міської ради № 1442 від 14 жовтня 2010 року, затверджено проект відведення та передано у спільну сумісну власність земельну ділянку вищезазначеним громадянам. На підставі цього рішення, 22 грудня 2010 року ОСОБА_7 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 444446, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011082200344.

Відповідно до додатку до вказаного акту співвласниками спірної земельної ділянки стали ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачу про визнання незаконним та скасування рішення 58-ї сесії V скликання Чернівецької міської ради № 1442 від 14 жовтня 2010 року в частині передачі у власність ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,0809 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що на день прийняття оскаржуваного рішення, 14 жовтня 2010 року, позивачка не була ні власником, ні співвласником квартири АДРЕСА_1, а також користувачем спірної земельної ділянки, оскільки право власності на квартиру набула лише 30 грудня 2010 року, а тому її право вищезазначеним рішенням і видачею на підставі згаданого рішення державного акту, не порушено.

Такий висновок суду є правильним і ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.42 Земельного кодексу України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно ч.2 ст.89 Земельного кодексу України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку

Земельна ділянка по АДРЕСА_2 належала до земель комунальної власності територіальної громади та Чернівецької міської, яка мала право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою відповідно до наданих їй повноважень.

Таким чином, аналізуючи вказані вище норми земельного законодавства, колегія суддів вважає, що передача спірної земельної ділянки у спільну сумісну власність відповідачів та третіх осіб відбулась відповідно до вимог чинного законодавства, а також з урахуванням прав усіх співвласників будинку.

Крім того, на час передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2, позивачка власником квартири у будинку не була, а тому її право не порушено.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки в частині звільнення приміщення сараю літери «Б», суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо того, що відповідачка ОСОБА_3 , відчуживши квартиру АДРЕСА_1 втратила право користування сараєм, який є належним до будинку й відповідно з набуттям права власності на квартиру АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_1 набула право спільної сумісної власності разом з іншими мешканцями будинку на допоміжні приміщення, у тому числі сарай літери «Б».

Зазначений висновок судом зроблено з врахуванням норм матеріального права та рішень Конституційного Суду України.

Згідно ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Зазначене право передбачене також ч.2 ст. 382 ЦК України щодо якої власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпеченняя потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ст. 186 ЦК України, річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько - побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі (будинку).

Рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року у справі за конституційним зверненням ОСОБА_13 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому, порушення права власності може бути пов'язано як з правом володіння майном, так і не пов'язаним з таким правом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, будинок АДРЕСА_2 є багатоквартирним будинком, має допоміжні приміщення, які обслуговують будинок.

Власником квартири АДРЕСА_1 у вищезазначеному будинку є ОСОБА_1, яка дану квартиру набула на підставі договору дарування квартири 30 грудня 2010 року.

Попереднім власником вказаної квартири був ОСОБА_12, який 27 листопада 2010 року придбав її у відповідачки ОСОБА_3 На даний час остання проживає по АДРЕСА_3, що підтверджується довідкою КЖРЕП №12 та відповідними договорами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що кожен із власників квартир в будинку є співвласником допоміжних приміщень, і ними вправі користуватися всі мешканці будинку, незалежно від часу набуття ними права власності на квартири, є правильним.

Ухвалюючи додаткове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про заборону ОСОБА_3 використовувати для особистих цілей земельну ділянку по АДРЕСА_2 (садіння квітів, збирання врожаю дерев та кущів,тощо ) суд першої інстанції виходив з того, що ця вимога позивачкою заявлена, як похідна від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради, виданого на його підставі державного акту та скасування його державної реєстрації, в задоволенні якої позивачці відмовлено.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального права.

Так, відповідно до п.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року, позивачці в задоволенні позовних вимог про скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації відмовлено.

На даний час, державний акт на право власності на земельну ділянку є дійсним та підтверджує право власності ОСОБА_3 на оскаржувану земельну ділянку.

А тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши позивачці в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, суд першої інстанції, при ухваленні додаткового рішення, фактично вніс зміни в основне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 19 грудня 2013 року, що не передбачено нормами ЦПК України, а тому додаткове рішення підлягає зміні з виключенням з резолютивної частин зазначеного рішення наступних слів «доповнити резолютивну частину рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та звільнення сараю»

В решті додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 березня 2014 року слід залишити без змін.

Посилання апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про те, що спірний сарай не є допоміжним приміщенням, і на нього не поширюється режим спільної власності є помилковими і спростовуються доказами, дослідженими судом та зазначеними вище нормами матеріального права.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що відповідно ч. 2 ст.42 ЗК України спірна земельна ділянка, на якій знаходиться багатоквартирний житловий будинок, може передаватись у власність чи користування лише об'єднанню співвласників є помилковими та спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 2 ст.42 ЗК України передбачено, що разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Згідно ч. 2 ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема, співвласників жилого будинку.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Аналіз вищезазначених положень свідчить про те, що закон передбачає передання у спільну сумісну власність земельної ділянки, як співвласниками жилого будинку, так і об'єднанню власників.

Таким чином, Чернівецька міська рада при передачі спірної земельної ділянки у спільну сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10та ОСОБА_8, діяла відповідно до норм чинного земельного законодавства.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 березня 2014 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 березня 2014 року змінити.

Виключити з резолютивної частини рішення наступні слова «доповнити резолютивну частину рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 грудня 2013 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування рішення Чернівецької міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та звільнення сараю».

В решті додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: