Постанова № 39393375, 26.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року Справа № 814/1107/14

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «АГРОТРАНС», м. Миколаїв

до відповідачів: 1. Кривоозерська селищна рада, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область;

2.Відділ Держземагентства у Кривоозерському районі Миколаївської області, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область;

суть спору: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «АГРОТРАНС» (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом про:

- визнання відмови Кривоозерської селищної ради (надалі - відповідач 1) та Відділу Держземагентства у Кривоозерському районі Миколаївської області (надалі - відповідач 2) у погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТДВ «АГРОТРАНС» та присвоєння кадастрового номеру земельним ділянкам виданим у постійне користування згідно Державних актів серії І-МК № 001619 від 06.11.1999 року - протиправною та незаконною;

- зобов'язати відповідачів розглянути подану позивачем заяву про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТДВ «АГРОТРАНС» в строки та в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України рішення та зобов'язати підписати голову Кривоозерської селищної ради Акт встановлення та закріплення меж земельної ділянки, начальника Відділу Держземагентства у Кривоозерському районі Миколаївської області Кадастровий план та Збірний кадастровий план.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відмова відповідачів в підписанні технічної документації, зокрема Акту встановлення та закріплення меж земельної ділянки є протиправною з посиланням відповідача на відсутність в Акті меж земельної ділянки, наявність розбіжностей в площі та в адресі земельної ділянки, відсутність в технічній документації витягу права власності на нерухоме майно.

Крім того відповідач 2 зазначає, що технічна документація, представлена позивачем на погодження, не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач вважає, що вказані заперечення щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з боку Кривоозерської селищної ради є нелогічними та не відповідають дійсності.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надавали.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, позивач звернувся до відповідача 1 з проханням підписання акту встановлення та закріплення меж земельної ділянки в Технічній документації із земелеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТДВ «АГРОТРАНС» та присвоєння кадастрового номеру земельним ділянкам виданим у постійне користування згідно Державних актів серії І-МК № 001618 та І-МК № 001619 від 05.11.1999 року.

Положенням п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Однак листом № 49/04-09 від 04.04.2014 року Кривоозерська селищна рада, як вважає позивач - протиправно відмовляє в підписанні технічної документації, зокрема підписання головою Кривоозерської селищної ради Акту встановлення та закріплення меж земельної ділянки, аргументуючи це протизаконними та надуманими причинами.

Крім того, позивач вважає, що відмова відповідача 1 щодо погодження Технічної документації із земелеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТДВ «Агротранс» є протиправною та незаконною з наступних причин.

По-перше, межі землекорис тування території, які займає ТДВ «АГРОТРАНС» (раніше - ВАТ «Агротранс»), а тепер і поруч знаходяться суміжники, зокрема територія ВАТ «Кривоозерської райагропромтехніки» були скориговані рішенням виконавчого комітету Кривоозерського селищної ради № 152 від 02.11.1995 року пунктом 3 територія земельної ділянки позивача була зменшена на 0,08 га, що підтверджується копією рішення селищної ради.

По-друге, відповідач 1 зазначив однією з причин відмови в погодженні технічної документації те, що існує спірне питання щодо відсутності в Акті встановлення (визначення) та закріплення меж земельної ділянки самих меж земельної ділянки по вулиці Мічуріна, 24. Однак, позивач на таке зазначає, що в даний час підприємство дійсно веде судовий процес зі суміжником території Циктор О.І. Але, ця спірна земельна ділянка чітко визначена та відсутня в технічній документації і по ній питання щодо її володіння буде вирішуватися в майбутньому.

Крім того, позивач пояснює, що його підприємство було створено в 1991 році шляхом відокремлення від Кривоозерської Райагропромтехніки на Кривоозерську Райагропромтехніку та Спеціалізоване автотранспортне підприємство № 1409 (правонаступником якого став ВАТ «Агротранс», а в подальшому - ТДВ «АГРОТРАНС»).

За першою організацією (Кривоозерської Райагропромтехніка) була залишена адреса: вулиця Мічуріна, 24, а другій організації була присвоєна адреса: вулиця Мічуріна, 24-А, що підтверджується рішенням виконкому Кривоозерського селищної ради № 86 від 26.03.1992 року, яке міститься в матеріалаї справи.

В подальшому, із-за розпаду таких підприємств як Кривоозерська Райагропромтехніка, Кривоозерський Райснаб, які знаходились за даною адресою, тобто вулиця Мічуріна, 24 на даній території утворилося безліч інших підприємств, де адреса Мічуріна, 24-А була зайнята (підтверджується листом БТІ № 46 від 11.05.2011 року). Тому, рішенням виконкому Кривоозерського селищної ради № 25 від 25.05.2011року підприємству ТДВ «Агропромтехніка» було присвоєно адресу: вулиця Мічуріна, 24-Д.

Як вбачається з матеріалів справи позивач одночасно звернувся й до Відділу Держземагенства у Кривоозерському районі Миколаївської області з заявою щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєння кадастрового номеру земельним ділянкам виданим у постійне користування згідно Державних актів серії І-МК № 001618 та І-МК № 001619 від 05.11.1999 року.

Однак, відповідачем 2 також було відмовлено в погодженні технічної документації з посиланням на те, що представлена технічна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема: відсутність необхідності переоформлення права постійного користування земельною ділянкою; не належність ТДВ на момент розгляду документації із землеустрою до переліку підприємств вказаних у ч. 2 ст. 92 ЗК України; невідповідність технічної документації із землеустрою вимогам п. 17 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (межі не погоджено суміжниками земельної ділянки).

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що відповідач 2 вказує на те, що потреба у переоформленні права постійного користування земельною ділянкою виникає у разі реорганізації суб'єкта господарювання, який використовує земельну ділянку на підставі державного акта на право постійного користування землею, що й було зроблено ТДВ «АГРОТРАНС» (правонаступником ВАТ «Агротранс») на підставі Державних актів на право постійного користування землею І-МК № 001618 та І-МК № 001619 від 05.11.1999 року.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України в редакції в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009р.). Згідно положень ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас згідно з ч.5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Також пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» та постанови Кабінету Міністрів України № 1019 від 12.11.2008 року встановлено, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Вказану позицію підтримує й Конституційний суд України (Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року). Крім того, відповідно п. 10 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні. Зокрема, зазначає, що заяву позивача від 27.03.2014 року про погодження технічної документації розглянуто без порушень терміну, встановленого чинним законодавством України.

Відповідача 2 посилається на роз'яснення, надані листами Державного комітету України із земельних ресурсів від 27.11.2009 року № 20982/17/4-09 та від 03.04.2013 року № 5603/17/11-13, відповідно до яких потреба у переоформленні права постійного користування земельною ділянкою виникає у разі реорганізації суб'єкта господарювання, який використовує земельну ділянку на підставі державного акта на право постійного користування землею.

Тобто, станом 27.03.2013 року ТДВ «АГРОТРАНС» після реорганізації повинно змінити не тільки установчі документи товариства, а й документи на право постійного користування землею.

Але, всупереч своїм запереченням, відповідач 2 посилається на статтю 92 Земельного кодексу України, яка визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку. Пунктом 2 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Та як зазначає відповідач 2, ТДВ «АГРОТРАНС» на час звернення до Відділу Держземагентства до вищезазначеного переліку підприємств не належало, тому відмова в погодженні технічної документації є законною та відповідає нормам чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та заперечення суд встановив, що заперечення відповідача 2 протирічать діючим нормам Закону. Зокрема, відповідно до матеріалів справи, ТДВ «АГРОТРАНС» є правонаступником ВАТ «Агротранс», яке мало Державний акт на право постійного користування землею (серія І-МК « 001618 від 05.11.1999 року на 3,0485 га) та Державний акт на право постійного користування землею (серія І-МК № 001619 від 05.11.1999 року на 0,865 га).

При прийнятті нового Земельного кодексу законодавець встановив, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року (згодом строк було подовжено до 1 січня 2008 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (пункт 6 розділу X Земельного кодексу). Проте, Рішенням Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року положення даного пункту визнано неконституційним та таким, що втратило чинність.

Стаття 92 Земельного кодексу застосовується до первинного отримання земельних ділянок, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України), а також у разі коли у самому нормативно-правовому акті є вказівка про надання йому зворотної сили, у нашому випадку - це пункт 6 розділу X Земельного кодексу, що визнано неконституційним та таким, що втратив чинність.

З наведеного вбачається, що на правовідносини стосовно отримання земельних ділянок у постійне користування, які виникли до набуття чинності Земельним кодексом, не поширюються положення статті 92 Земельного кодексу, а застосовуються норми «старого» земельного законодавства.

Крім того, позивач посилається на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» та постанови Кабінету Міністрів України № 1019 від 12.11.2008 року встановлено, що раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Вказану позицію розділяє і Конституційний суд України (Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року).

Відповідно до п. 10 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Вихродячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «АГРОТРАНС» є обґрунтованими.

Таким чином, суд з'ясував, що позивач діяв у межах наданих йому прав та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому підстави для відмови в підписанні та погодженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відсутні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТРАНС" - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та незаконною відмову Кривоозерської селищної ради та Відділу Держземагентства у Кривоозерському районі Миколаївської області у погодженні Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) товариства з додатковою відповідальністю «АГРОТРАНС» та присвоєння кадастрового номеру земельним ділянкам, виданим у постійне користування згідно Державних актів серії І-МК № 001618 та І-МК № 001619 від 05.11.1999 року.

Зобов'язати Кривоозерську селищну раду та Відділ Держземагенства у Кривоозерському районі Миколаївської області розглянути подану товариством з додатковою відповідальністю «АГРОТРАНС» заяву про погодження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) товариства з додатковою відповідальністю «АГРОТРАНС» у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа