Постанова № 39393371, 12.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року Справа № 814/1081/14

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середа О.Ф. розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі Миколаївської області (вул. Артилерійська, 19, м. Миколаїв, 54030)

до відповідача Центральний відділ ДВС Миколаївського міського управління юстиції (вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020)

про визнання протиправною та скасування постанови від 03.04.2014 року, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (надалі - позивач, УПФУ) звернулося з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 3.04.2014 року, зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання вимоги позивача від 5.02.2014 року № Ю-1110/44.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що оскаржувана ним постанова є протиправною та такою, що порушує права позивача як стягувача у виконавчому провадженні. Крім того, відповідачем не вірно застосовано норми Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 04.10.2013 року № Ю-1110/44 про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укртерммаш».

Відповідачем 03.04.2014 року винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання вимоги позивача від 04.10.2013 року № Ю-1110/44 на підставі пункту 6-1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 6-1 ч. 1 ст. 26 вищезазначеного Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Як вбачається з мотивувальної частини постанови державного виконавця від 03.04.2014 року та згідно відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців боржник ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укртерммаш» перебуває в стані припинення з 13.10.2010 року.

Відповідно до ст. 1 ч. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" офіційним оприлюдненням є оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

В ЄДРЮОФОП, офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України відсутня інформація про визнання боржника ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укртерммаш» банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно чинного законодавства України, якщо боржник не визнаний банкрутом, ліквідаційна процедура щодо нього не відкрита, а інформація щодо цього не оприлюднювалася офіційно, то підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені пунктом 6-1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні. Дані з Єдиного державного реєстру про перебування юридичної особи в стані припинення не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осід-підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Запис про державну реєстрацію припинення боржника у ЄДРЮОФОП відсутній, що підтверджує існування боржника як юридичної особи станом на день винесення оскаржуваної постанови.

Крім того, ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6-1 частини першої цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою для задоволення своїх вимог під час ліквідаційної процедури спільно з іншими кредиторами.

Оскаржувана постанова такої інформації не містить.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач вважає, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є законною та відповідає нормам чинного законодавства. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження є запис в Єдиному державному реєстрі про перебування особи в стані припинення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження" в частині здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчого документу. У зв'язку з викладеним, вимоги позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.04.2014 року підлягають задоволенню.

Вимога позивача про зобов'язання відкрити виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 04.10.2013 року № Ю-1110/44 не підлягає задоволенню оскільки після скасування судом постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження позивач має право повторно пред'явити вимогу до виконання. Відповідач буде зобов'язаний перевірити виконавчий документ на відповідність Закону України "Про виконавче провадження" і відкрити виконавче провадження. При цьому, відповідач буде позбавлений можливості відмовити у відкритті виконавчого провадження з підстав, вказаних у скасованій постанові, оскільки оцінка даних підстав уже була надана судом.

Керуючись ст. ст. 158, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Максімової О.О. від 03.04.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 03.10.2013 року № Ю-1110/44 на підставі пункту 6-1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О. Ф. Середа