Ухвала суду № 39391082, 23.06.2014, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 21 травня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Кредобанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 13 477 547,69 грн. кредитної заборгованості.

Рішенням Рівненського міського суду від 21 травня 2014 року позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнено 13 477 547,69 грн. кредитної заборгованості.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України він просив суд про зменшення розміру неустойки, нарахованої йому банком у сумі 81376,16 євро, оскільки економічна ситуація в країні вплинула на його платоспроможність.

Збільшивши 28 квітня 2014 року свої позовні вимоги, ПАТ «Кредобанк» не надало доказів про офіційний курс євро щодо гривні на той час. Сума, яка може бути стягнена з нього, повинна становити 8 506 623, 57 грн., оскільки саме вона була зазначена у позовній заяві від 15 березня 2013 року.

Покликаючись на ці обставини, відповідач просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму стягнення з 13 477 547,69 до 8 506 623,57 грн.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач рішення місцевого суду вважав правильним і просив апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом установлено, що 26 липня 2007 року між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 192-07, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 890 000 євро під 12 % річних строком до 25 липня 2022 року.

Банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, а позичальник перед банком порушив.

Ці обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Згідно з п. 4.9. кредитної угоди банк у випадках, передбачених 2.9. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, у т.ч. у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту).

З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 3 грудня 2013 року позивач допустив перед банком заборгованість за кредитним договором № 192-07 від 26 липня 2007 року в сумі 13 477 547,69 грн., з яких: 610 582,91 євро, або 9 605 436,34 грн. - неповернута сума кредиту; 164 626,49 євро, що еквівалентно 2 589 835,45 грн. - прострочені відсотки; 2100 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту; 81 376,16 євро, або 1 280 175,9 грн. пеня за період з 4 грудня 2012 по 3 грудня 2013 року.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Частиною 2 статті 31 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

У зв'язку з цим доводи апелянта про те, що сума, яка може бути стягнена з нього за рішенням суду, повинна складати 8 506 623, 57 грн., оскільки саме вона була зазначена банком у позовній заяві від 15 березня 2013 року, на увагу не заслуговують.

Пленум Верховного Суду України у п. 14 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснив, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суд у мотивувальній частині рішення наводить розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Інформація про курси іноземних валют стосовно гривні є загальнодоступною.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте таких обставин у даній справі місцевим судом не встановлено.

Зважаючи на все викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 21 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: