Вирок № 39390598, 23.04.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2800/14-к

1-кп/369/152/14

В И Р О К

іменем України

23.04.2014 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гришка О.М.

за участю секретаря Жилко Я.А.,

за участю прокурора Тищенка М.А.,

за участю перекладача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Зугдіді, республіка Грузії, громадянина Грузії, не одруженого, не працюючого, освіта середня, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

10.10.2008 року Печерським районним судом м. Києва за ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік 5 місяців;

15.07.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, звільнений 14.03.2012 року по відбуттю покарання,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, -

встановив:

31.01.2014 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись між селами Білогородка-Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області, був зупинений працівниками ДАІ для перевірки документів для встановлення його особи. На вимогу співробітників міліції надати документ, який засвідчує його особу, ОСОБА_2 надав посвідку про тимчасове перебування на території України на ім'я ОСОБА_3, яка заздалегідь була підроблена. Посвідка про тимчасове перебування в межах України серії НОМЕР_2, яка являється бланком суворої звітності згідно наказу МВС №681 від 15.07.2013 року «Про затвердження Порядку оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання», Указом Президента України від 06.04.2011 року №405 ( 405/2011 ) «Питання Державної міграційної служби України», відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №567 ( 567-2011-п ) «Про затвердження Правил оформлення віз для в'їзду в України і транзитного проїзду через її територію» та від 29.12.1995 року №1074 ( 1074-95-п ) «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україні, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію». У зв'язку з тим, що печатки та штампи Ленінського РС у м. Кіровограді УДМС України в Кіровоградській області викликали сумніви у їх достовірності, вказана посвідка про тимчасове проживання в Україні видана на ім'я ОСОБА_3 було вилучено для проведення перевірки та призначення експертизи.

Згідно висновку судово-технічної експертизи № 46 від 18.02.2014 року-відтиски прямокутного штампу та круглої печатки, які у посвідці на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_2, заповненої на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та відтиски які надані для порівнювального дослідження залишені різними кліше.

Надані у якості порівняльного матеріалу відбитки прямокутного штампу виконанні барвником чорного кольору, рамка прямокутної форми розмір якої становить 70,5х55 м. У наданій на дослідження посвідці, заповненій на ім'я ОСОБА_3 та експериментальних зразків відбитків штампа, в процесі якого встановлено розбіжності за загальними ознаками ( фото 5-6 ): - по розмірам знаків, - гарнітура шрифту. Та наступними індивідуальними ознаками:- відсутність рядку «Ленінський РС у м. Кіровограді, - відсутність розділової літери «в» в рядку «УДМС України в Кіровоградській області»,- помилка в рядку «№12-26-5».

Вказані вище розбіжності ознак стійкі, і у своїй сукупності достатні для висновку про те, що відбиток штампу розташований з зовнішньої сторони в лівому верхньому куту досліджуваної посвідки, нанесений не кліше, зразки відбитку якого надані для порівняльного дослідження.

Нанесені досліджуванні відтиски печаток «ДЕРЖАВНА МІГРАЦІЙНА СЛУЖБА УКРАЇНИ», експериментальні відтиски яких надані на дослідження проводилось порівняльне дослідження відтиску печаток у наданій на дослідження посвідці, заповненій на ім'я ОСОБА_3 та експериментальних зразків відбитків печатки, в процесі якого встановлено розбіжності за загальними ознаками: - висота літер, - відстань між літерами,- гарнітура шрифту, - розмір рамки. Та наступними індивідуальними ознаками: - не про друкування частини внутрішнього обідка в досліджуваному, з зразках наявність, - помилка в цифрах між зовнішнім та середнім обідками в досліджуваному « 08-17» - в зразках « 35.01.2», - різна будова зображення малого Герба України.

Вказані вище розбіжності ознак стійкі, і у своїй сукупності достатні для висновку про те, що відтиск круглої печатки що знаходиться в верхній частині з внутрішньої сторони наданої на дослідження посвідки, нанесені на кліше, зразки відбитку якого надані для порівняльного дослідження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав, та суду пояснив, що його знайомий запропонував йому зробити посвідчення про тимчасове перебування за грошову винагороду, на що обвинувачений погодився та отримав дане посвідчення від знайомого за 1 000 грн. Згодом ОСОБА_2 був зупинений працівниками ДАІ, яким на їх вимогу надати документи, що засвідчують особу, пред'явив заздалегідь підроблену посвідку. Про порядок отримання такого посвідчення на той момент не знав, через що й погодився на послуги свого знайомого.

У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив належні висновки зі своєї поведінки та засуджує свій ганебний вчинок, просив його суворо не карати.

Крім показів обвинуваченого, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України ( далі - КК України ) підтверджується письмовими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду, а саме:

- даними з рапорту старшого інспектора ДПС від 31.01.2014 року, відповідно до якого 31.01.2014 року о 14 годині 20 хвилин по вул. Білогородлській, 31 в с. ПП Борщагівка було зупинено автомобіль марки «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_1, водій якого пред'явив посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3, яке має явні дані підробки ( а.с. 19 );

- даними з протоколу огляду місця події від 31.01.2014 року, відповідно до якого було оглянуто узбіччя проїжджої частини, де виявлено автомобіль марки «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору. Під час огляду даного автомобіля ніяких ушкоджень не виявлено, на передньому сидінні автомобіля було виявлено посвідчення про тимчасове проживання видане на імя ОСОБА_3 ( а.с. 23-25 );

- даними з висновку експерта № 46 від 18.02.2014 року з ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого відтиски прямокутного штампу та круглої печатки, які знаходяться у посвідці на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_2, заповненої на ім'я ОСОБА_3 та відтиски які надані для порівняльного дослідження залишені різними кліше ( а.с. 82-86 );

- посвідкою про тимчасове проживання на Україні НОМЕР_2, заповненою на ім'я ОСОБА_3, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження як речовий доказ ( а.с. 88 ).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що обвинувачений ОСОБА_2 під час розгляду кримінального провадження в суді, давав правдиві послідовні покази, які відповідають встановленим судом обставинам справи.

Згідно примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України доведена повністю, його дії кваліфікуються судом як використання завідомо підробленого документа.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує, що злочин за ч. 4 ст. 358 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до злочину невеликої тяжкості, негативних характеристик обвинувачений не має ( а.с. 116 ), на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває ( а.с. 122, 123 ). раніше судимий ( а.с. 124-125 ).

Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному злочині, що полягає у критичній оцінці обвинуваченого своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинений злочин.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року за № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У зв'язку з вищевикладеним, призначаючи необхідне та достатнє покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за можливе призначити покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в межах санкції вказаної статті та не знаходить підстав для призначення іншого виду покарання.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів по кримінальному провадженні суд вирішує згідно зі п.7 ч.9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Судові витрати відповідно до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 ( вісімсот п'ятдесят ) гривень в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Зугдіді, республіка Грузії, громадянина Грузії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області, розрахунковий рахунок 31111115700008 в УДКСУ у Подільському районі м. Києва, МФО 820019, код 37975298, призначення платежу: «за витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12014110200000268» - 391 (триста дев'яносто одна) грн. 20 коп. процесуальних витрат ( а.с. 81 ).

Речові докази по справі, а саме: особиста тимчасова посвідка про тимчасове проживання на Україні НОМЕР_2, заповнена на ім'я ОСОБА_3 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення прокурором та обвинуваченим.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя Гришко О.М.