Постанова № 39389389, 17.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р. Справа № 818/104/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

представника позивача Оскорбіна А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2014р. по справі № 818/104/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універбур" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області ( надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001572203 від 20 грудня 2013 року та № 0001582203 від 20 грудня 2013 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено

Скасовано податкові повідомлення рішення №0001572203 від 20.12.2013 року та №0001582203 від 20.12.2013 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.11.2013 р. по 29.11.2013 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Універбур" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки №1974/2203/34328050/18 від 06.12.2013 р. (а. с. 9-20).

20.12.2013 р. на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0001572203, яким ТОВ "Універбур" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 696085 грн. 50 коп., в т.ч. 464057,00 грн. - за основним платежем та 232028,50 грн. - за (штрафними) фінансовими санкціями (а.с. 7);

- №0001582203, яким ТОВ "Універбур" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 548062,50 грн., в т.ч. 438450,00 грн. - за основним платежем та 109612,50 грн. -за (штрафними) фінансовими санкціями (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Сумах від 20.12.2013 року №0001572203 та №0001582203 ТОВ "Універбур" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 696085 грн. 50 коп., в т.ч. 464057,00 грн. - за основним платежем та 232028,50 грн. - за (штрафними) фінансовими санкціями та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 548062,50 грн., в т.ч. 438450,00 грн. - за основним платежем та 109612,50 грн. -за (штрафними) фінансовими санкціями.

Підставою донарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податку на прибуток та податку на додану вартість є висновок відповідача про те, що позивачем протиправно за господарськими операціями з ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор», ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління» сформовано податковий кредит та витрати, оскільки позивачем документально не доведено використання ТМЦ та послуг за цими операціями у власній господарській діяльності.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, які повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства України та які мають відповідну юридичну силу та доказовість.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2012 року між ТОВ «Універбур» та ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор» укладено договір №1/LХХІV-С про надання консультаційних послуг (а.с. 33-34).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що Замовник (ТОВ «Універбур») доручає, а Виконавець («Туристична компанія «Віктор-Теодор») приймає на себе зобов'язання надати замовникові інформаційно-консультаційні послуги з питань, що стосуються підготовки, організації, ведення виробництва і торгівлі, продажу продукції (товарів, робіт, послуг) і охорони праці, а також забезпечити надання характерних та супутніх послуг, які є необхідними для реалізації предмету цього договору та здійснити від імені і за рахунок замовника визначені юридичні дії, пов'язані з участю представників замовника в консультаційному семінарі виконавця.

Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом консультацій, наданих виконавцем за даним договором є: загальні питання здійснення підприємницької діяльності, бухгалтерський облік і оподаткування господарських операцій, складання податкової і фінансової звітності, складання господарських договорів.

Пунктом 1.3 договору визначено, що інформаційно-консультаційні послуги за даним договором надаються у формі семінару. Тема семінару «Актуальні зміни в податковому законодавстві» Місце проведення: м. Париж (Франція).

В підтвердження реального здійснення господарської операції позивачем надано: акт виконаних робіт (а.с. 39); програму семінару (а.с. 35-38); звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт №16 від 12.03.2012 року (а.с. 8);наказ від 29.02.2012 року №3-ком про відрядження головного бухгалтера ТОВ «Універбур» (а.с. 178);закордонний паспорт ОСОБА_2 (а.с. 177).

Зі змісту програми семінару судом вбачається, що предметом консультації є загальні питання здійснення підприємницької діяльності; бухгалтерський облік і оподаткування господарських операцій; складання податкової та фінансової звітності; складання договорів.

З акту здачі-прийняття робіт вбачається, що позивачу було надано інформаційно-консультативні послуги.

Між тим, у акті виконаних робіт за договором не конкретизовано, які саме інформаційно - консультаційні послуги було надано виконавцем; із його змісту неможливо встановити в чому саме полягають інформаційно - консультаційні послуги та яким чином здійснено їх вартісну оцінку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) не містить зміст та обсяг господарської операції, у ньому не зазначено, які саме інформаційно - консультаційні послуги виконані ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор» на виконання обов'язків, визначених в договорі про надання консультаційних послуг, що унеможливлює здійснення відповідної вартісної оцінки отриманих послуг за вказаною господарською операцією.

Як вбачається з матеріалів справи програма семінару не стосується міжнародного податкового законодавства. Доцільність отримання консультаційних послуг з обговорення податкового законодавства України у м. Парижі (Франція), потребу у їх наданні позивачем не доведено.

Також, позивачем не доведено, яким чином консультаційні послуги щодо податкового законодавства були використані у господарській діяльності позивача.

Виконавцем консультаційних послуг щодо податкового законодавства згідно договору від 23.01.2012 року є Туристична компанія, а не аудиторська фірма.

Позивачем не надано доказів, що його контрагент має певних фахівців, які мають спеціальні знання у галузі податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне надання інформаційно-консультативних послуг за вказаним вище договором, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор».

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що позивачем не підтверджено документально фактичне виконання господарських операцій за договором з ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор», колегія суддів приходить до висновку про неправомірність формування витрат та кредиту за спірним договором.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було донараховано грошові зобов»язання з податку на прибуток та на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор».

Між тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління» за якими був сформований податковий кредит та витрати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Універбур» та ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління» укладено договір №25/12/06 від 25.12.2006р. Відповідно до умов договору: продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити гранітно-щебеневу продукцію в кількості 80000т на суму 4440000грн. (а.с. 23).

Зі змісту зазначеної угоди встановлено, що оплата здійснюється в термін 15-ти банківських днів з моменту поставки товару, перерахуванням грошових коштів на банківський рахунок постачальника. За згодою сторін можливі інші форми розрахунків. Всі зміни та доповнення до даного договору дійсні лише за умови, якщо вони оформлені у письмовій формі та підписані двома сторонами. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконаними законні вимоги, дія даного договору продовжується до повного їх виконання.

04.06.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №25/12/06 від 25.12.2006 р. Зокрема передбачено проведення попередньої оплати за товар (а.с. 24).

31.12.2012 року між позивачем та ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління» укладено додаткову угоду термін дії угоди продовжено до 31.03.2013 року (а. с. 166).

В підтвердження фактичного виконання сторонами вказаного договору позивачем надано акти звірки розрахунків між ТОВ «Універбур» та ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління» , податкові накладні, квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів, залізничні накладні, з яких вбачається, що щебінь є власністю ТОВ «Універбур».

Отже, позивачем документально доведено виконання договору з ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління».

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що надані позивачем документи підтверджують фактичне виконання договору укладеного з ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління» , а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірними господарськими операціями.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено документально фактичне виконання господарських операцій за договором з ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління», колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування витрат за спірним договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток та на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління».

Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток податковим повідомлення-рішенням №0001572203 ТОВ "Універбур" за господарськими операціями з ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 4300 грн. та 2150 грн. - за (штрафними) фінансовими санкціями.

Також, як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість податковим повідомлення-рішенням №0001582203 ТОВ "Універбур" за господарськими операціями з ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 587 грн. та 146,75 грн. - за (штрафними) фінансовими санкціями.

Враховуючи те, що колегія суддів прийшла до висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень №0001572203, №0001582203 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор», то постанова суду першої інстанції підлягає скасування в частині визнання протиправним та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в зазначеній частині.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001572203, №0001582203 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Туристична компанія «Віктор-Теодор».

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2014р. по справі № 818/104/14 скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001572203 від 20.12.13 р. в частині визначення основного платежу в сумі 4300 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2150 грн. та за №0001582203 від 20.12.2013 р. в частині визначення основного зобов'язання в сумі 587 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 146,75 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур" -відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 року по справі № 818/104/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 23.06.2014 р.