Ухвала суду № 39388783, 16.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 259/8023/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3396/2014

Єдиний унікальний номер: 0531/8023/2012

Номер провадження: 22ц-775/3396/2014

Категорія 27

Головуючий в першій інстанції - Писанець Н.В.

Доповідач - Супрун М.Ю.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Никифоряка Л.П.,

суддів Супрун М.Ю., Жарової Ю.І.,

при секретарі Руденко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 31 жовтня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 31 жовтня 2013 року вищезазначений позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ"Приватбанк" суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20076,58 грн., вирішено питання про судові витрати.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що фактично між ним та банком не укладався кредитний договір, оскільки Заява з Умовами та Правилами надання банківських послуг не можуть вважатися таким. Також вважає, що суд необґрунтовано не застосував до вимог банку строк позовної давності.

Відповідач у судове засідання апеляційного суду не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача Власенко А.О., діючий за довіреністю, у судовому засіданні апеляційного суду просив відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач узяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому є підстави для стягнення з нього кредитної заборгованості. Разом з тим, суд вважав можливим зменшити цю суму заборгованості, частково відмовивши в задоволенні позову. При цьому суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржувалось, тому на предмет законності та обґрунтованості апеляційним судом не перевірялось.

Висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову відповідають обставинам справи та вимогам закону.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від зобов'язання виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі, та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір б/н, який складається з Заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів (а.с.8, 9-12).

Відповідно до Заяви позичальника, ОСОБА_2 був наданий кредит у сумі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки № НОМЕР_1. Дата відкриття рахунку 20 вересня 2007 року. З заяви також вбачається, що ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ( (а.с. 8).

При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (пункт 8.6 Умов надання банківських послуг).

Згідно п. 5.5.1. Правил користування платіжною карткою, за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань, держатель картки сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розмір яких визначається тарифами.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за вищезазначеним кредитним договором станом на 31 липня 2012 року становить 28563,07 грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10038,29 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 9390,51 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 7297,93 грн., а також штрафу (фіксованої складової) в сумі 500,00 грн., штрафу (процентної складової) в сумі 1336,34 грн. (а.с. 5-7).

Приймаючи до уваги те, що відповідач порушив узяті на себе грошові зобов'язання, належним чином та в повному обсязі не сплачував кредит та проценти за його користування, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором.

При цьому доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до вимог банку строк позовної давності є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із частиною 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно наданої позивачем інформації про платіжну картку № НОМЕР_1, видану відповідачу, строк її дії - вересень 2011 року.

Отже, перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку почався 01 жовтня 2011 року, а сплине 01 жовтня 2014 року.

До суду з позовом позивач звернувся в 23 вересня 2012 року (а.с.1), тобто в межах строку позовної давності.

Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами не був укладений кредитний договір, оскільки ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Отже при укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якої договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Інші доводи апеляційної скарги є також необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: