Постанова № 39388625, 28.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 237/3020/13-к Номер провадження 11-кп/775/64/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року м. Донецьк

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючої: Калініч Н.І.

суддів: Калашникова В.М., Шигірта Ф.С.

секретаря: Доманського М.Р.

за участю прокурора: Сімонян А.Ц.

потерпілого: ОСОБА_1

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6

обвинувачених: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013050690000941віл 22 березня 2013 року, за апеляційними скаргами:

прокурора,

захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_11,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10,

захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8,

захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_9

на вирок Мар'їнського районного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в селище Кленівка, Амвросіївського району Донецької області, громадянина України, має повну середню освіту, одруженого, працюючого водієм маршрутного таксі № 7 СПД ОСОБА_19 м. Донецька, не судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2.,

- засуджено за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 365 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах та штрафом у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Донецьку Донецької області, громадянина України, має середню освіту, не одруженого, працюючого інспектором патрульної служби - кінологом полку патрульної служби Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, має спеціальне звання - сержант міліції, не судимого, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_3,

- засуджено за ч.2 ст. 365 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах та штрафом у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в м. Макіївка Донецької області, громадянина України, має вищу освіту, працюючого інспектором патрульної служби полка патрульної служби ДГУ ГУМВС України в Донецькій області, має спеціальне звання сержант міліції, не судимому, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,

- засуджено за ч.2 ст. 365 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах та штрафом у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в м. Донецьку Донецької області, громадянина України, має вищу освіту, працюючого оперуповноваженим сектору карного розшуку Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, не судимому, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5,

- засуджено за ч.2 ст. 365 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах та штрафом у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився в м. Донецьку Донецької області, громадянина України, має вищу освіту, працюючого дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Пролетарського РВ ДГУ ГУМВС України в Донецькій області, не судимому, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_6,

-засуджено за ч.2 ст. 365 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах та штрафом у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно до вироку, ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння організував інспектором - кінологом патрульної служби полку патрульної служби ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_8, інспектором патрульної служби полку патрульної служби ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9, дільничним інспектором сектору дільничних інспекторів міліції Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_11, оперуповноваженим сектору кримінального розшуку Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_10, які завідомо для нього є посадовими особами, представниками влади, та працівниками правоохоронного органу,скоєння умисних дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувались насильством, погрозою застосування насильства, застосуванням спеціальних засобів та дій що принижують особисту гідність потерпілого, за відсутності ознак катування, що спричинили істотну шкоду охоронюваним правам та інтересам окремих громадян, а також державним інтересам, що підлягає у підриві авторитету державного органу влади, при наступних обставинах.

Між ОСОБА_7 та його знайомим ОСОБА_12 протягом 20.03.2013-21.03.2013 року виникли неприязні стосунки, у зв'язку з чим 21.03.2013 року ОСОБА_7, не бажаючі діяти законним шляхом, з метою застосування незаконного впливу до ОСОБА_12, в тому числі і фізичного, проте побоюючись фізичної протидії зі сторони останнього та інших осіб, які можливо стануть на його захист, звернувся до свого знайомого ОСОБА_8, знаючи, що той є працівником міліції, якому повідомив про обставини та причини неприязних відносин з ОСОБА_12 та запропонував поїхати разом із ним до місця мешкання ОСОБА_12 для фізичної розправи над ним із незаконним використанням наданих ОСОБА_8 як працівнику міліції владних повноважень.

ОСОБА_8 намагався переконати ОСОБА_7 відмовитися від реалізації задуманих явно незаконних дій, у зв'язку із можливими та реальними несприятливими наслідками у вигляді притягнення їх до кримінальної відповідальності за це, роз'яснивши ОСОБА_7, встановлений законом порядок реагування на погрози ОСОБА_12 на адресу ОСОБА_7 та членів його родини, шляхом звернення із заявою до органів внутрішніх справ.

Проте ОСОБА_7, незважаючи на це та вважаючи, що його звернення із заявою стосовно ОСОБА_12 в орган внутрішніх справ не буде ефективним, усвідомлюючи незаконність своїх намірів та суспільно-небезпечні наслідки їх реалізації, схилив ОСОБА_8 до скоєння протиправних дій, наполягаючи на реалізації своїх намірів та запропонував ОСОБА_8 залучити до їх скоєння ще декілька осіб з кола знайомих йому працівників міліції, а також спланував скоєння протизаконних дій стосовно ОСОБА_12 та осіб, які можливо стануть на його захист, за участю працівників міліції шляхом перевищення ними своїх владних повноважень.

Так у відповідності до плану, ОСОБА_7, мав надати для реалізації злочину легковий автомобіль марки ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1, який належить батьку ОСОБА_7 - ОСОБА_13 та знаходиться в його (ОСОБА_7) користуванні, на якому він, а також ОСОБА_8 та особи, яких той залучить для участі в реалізації його злочинного плану, приїдуть до місця мешкання ОСОБА_12.

При цьому працівники міліції повинні мати при собі службові посвідчення та бути одягнуті у формений одяг для безперешкодного застосування до ОСОБА_12 і осіб, які можливо стануть на його захист, незаконного фізичного та психологічного впливу та позбавлення ОСОБА_12 волі.

ОСОБА_8 будучи наказом №145о\с від 11.04.12 начальника ГУМВС України в Донецькій області призначеним на посаду інспектора-кінолога патрульної служби полку патрульної служби ДМУ ГУМВС України в Донецькій області та він є представником влади та працівником правоохоронного органу,погодився прийняти участь у реалізації злочинного плану ОСОБА_7 та виконуючи завідомо незаконне прохання ОСОБА_7, зателефонував своєму знайомому ОСОБА_9, якому повідомив суть питання, запропонував взяти участь у запланованому ОСОБА_7 кримінальному правопорушенні, а також знаючи що ОСОБА_9 має обладнання для гри в страйкбол - пневматичні пристрої схожі на автоматичну бойову зброю та «балаклави», попросив його взяти вказане обладнання з собою, на що ОСОБА_9 погодився.

ОСОБА_9, працюючи на посаді інспектора патрульної служби полку патрульної служби ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання «сержант міліції», будучі представником влади, посадовою особою та працівником правоохоронного органу, діючи умисно в інтересах третіх осіб, із хибно зрозумілого почуття дружньої взаємодопомоги, 21.03.2013 року, на території м. Донецька вступив у злочинну змову з організатором кримінального правопорушення ОСОБА_7, а також інспектором-кінологом патрульної служби полка патрульної служби ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_8, дільничним інспектором сектору дільничних інспекторів міліції Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_11, оперуповноваженим сектору карного розшуку Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_10, спільно з якими 21.03.2013 року скоїв перевищення влади, при наступних обставинах.

Наказом №442о\с від 09.11.10 начальника ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9 призначено на посаду інспектора патрульної служби ППС ДМУ ГУМВС України в Донецькій області та він є представником влади та працівником правоохоронного органу.

У відповідності до займаної посади та посадової інструкції ОСОБА_9 повинен неухильно дотримуватись вимог законодавства України, в тому числі вимоги ст.ст. 10, 12,13, 14 Закону України «Про міліцію» в частині діяльності міліції на принципах законності, неупередженості и виконання своїх завдань у точній відповідності закону; статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п. 2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події затвердженої наказом МВС України №1050 від 19.11.12 в частині обов'язку працівників міліції в разі отримання інформації про вчинене кримінальне правопорушення негайно повідомити про це найближчий підрозділ міліції, незалежно від посади яку вони займають, місцезнаходження і часу.

У свою чергу ОСОБА_9 для забезпечення неможливості протидії ОСОБА_12, запросив до участі у злочинному плані ОСОБА_7 своїх знайомих - оперуповноваженого вектора карного розшуку Ворошиловського РВ ОСОБА_10 та дільничного інспектора міліції сектора дільничих інспекторів міліції Пролетарського РВ ОСОБА_11

Наказом №322о\с від 17.08.12 начальника ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_10 призначено на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Ворошиловського райвідділу ДМУ ГУМВС України в Донецькій області та він є представником влади та працівником правоохоронного органу.

ОСОБА_11 наказом №322о\с від 17.08.12 начальника ГУМВС України в Донецькій області призначено на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Пролетарського райвідділу ДМУ ГУМВС України в Донецькій області та він є представником влади та працівником правоохоронного органу.

Виконуючи злочинний план ОСОБА_7, слідуючи попередній домовленості, приблизно о 19 годині 30 хвилин 21.03.2013 ОСОБА_8, прибув до зупинки громадського транспорту біля заводу «Топаз», що у Куйбишевському районі м. Донецька, де зустрівся з ОСОБА_7 Зустрівшись у вказаному місці, ОСОБА_8, через перебування ОСОБА_7 у нетверезому стані, сів за кермо вищевказаного автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1, на якому до місця зустрічі приїхав ОСОБА_7 та вдвох вони направились до місця роботи ОСОБА_8 у полк ППС де останній взяв формений одяг.

Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 направились за місцем мешкання ОСОБА_9, до АДРЕСА_4, де до них приєднався ОСОБА_9, який мав при собі обладнання для страйкболу, а ОСОБА_8 перевдягнувся у формений одяг.

Продовжуючи виконувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 направились на Комсомольський проспект, що у Ворошиловському районі м. Донецька, де до них приєднався ОСОБА_10, який взяв із собою для незаконного використання при вчиненні кримінального правопорушення спеціальний засіб - наручники, а звідти вони проїхали у Пролетарський район м. Донецька де рухаючись по вул. Щєтініна підібрали ОСОБА_11

Перебуваючи у такому складі, ОСОБА_7 повідомив усім учасникам групи про свої наміри застосування до ОСОБА_12 незаконного фізичного впливу та про їх роль, яка полягає у забезпеченні неможливості протидії ОСОБА_12, а також осіб, які можливо будуть надавати ОСОБА_12 допомогу, під час фізичної розправи над останнім і всі учасники, схваливши його план, остаточно вступили між собою у злочинну змову та перейшли до його безпосередньої реалізації.

У відповідності до займаних посад та посадових інструкцій ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повинні неухильно дотримуватись вимог законодавства України, в тому числі вимоги ст.ст. 10, 12,13, 14 Закону України «Про міліцію» в частині діяльності міліції на принципах законності, неупередженості і виконання своїх завдань у точній відповідності закону; статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п. 2.4 Інструкції «Про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події» затвердженої наказом МВС України №1050 від 19.11.12 в частині обов'язку працівників міліції у разі отримання інформації про вчинене кримінальне правопорушення негайно повідомити про це найближчий підрозділ міліції, незалежно від посади, яку вони займають, місцезнаходження і часу.

Проте, в період виконання покладених на них обов'язків вони, керуючись хибно зрозумілими почуттями дружньої взаємодопомоги, діючи в інтересах ОСОБА_7, у порушення вимог вищевказаних законів та відомчих нормативних актів, 21.03.2013 вступили у злочинну змову з останнім, спільно з яким вирішили умисно скоїти завідомо незаконні дії стосовно ОСОБА_12 та інших осіб, які явно виходять за межі наданих їм по службі прав та повноважень.

Далі, ОСОБА_8 разом із вказаними особами, діючи за попередньою змовою між собою, групою осіб, на автомобілі ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_1, під його керуванням, о 21-30 год. приїхали до с. Луганське Марьїнського району Донецької області, де зупинившись ОСОБА_8 та ОСОБА_9 одягли «балаклави» та переклали макети зброї із багажнику до салону автомобіля. Після цього ОСОБА_7, слідуючи своєму злочинному наміру вказав ОСОБА_8, який знаходився за кермом автомобіля, дорогу до місця мешкання ОСОБА_12

Прибувши за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_7, ОСОБА_7 по телефону викликав ОСОБА_12 нібито для з'ясування стосунків на вулицю. Через декілька хвилин останній підійшов до автомобіля та почав наносити удари руками та ногами по кузову автомобіля, а його батько ОСОБА_1, який вийшов разом з ним та знаходився поруч, намагався припинити дії сина.

Знаходячись у салоні автомобіля, ОСОБА_8 виконуючи злочинний план ОСОБА_7 віддав команду «Работаем», після чого ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 діючи узгоджено між собою, за попередньою змовою групою осіб, вийшли із автомобіля, де у порушення наданих їм ст. 11 закону України «Про міліцію» прав та повноважень, умисно не виконуючи передбачені ст. 10 закону України «Про міліцію» обов'язки по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, порушуючи вимоги ст. 12 закону України «Про міліцію», які передбачають умови та межі застосування фізичного впливу, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, почали виконувати незаконні дії стосовно ОСОБА_12 та інших осіб.

При цьому, ОСОБА_10 знаходячись позаду автомобіля застосувавши до ОСОБА_12 фізичне насильство повалив його на землю та застосував спеціальний засіб - одягнув на нього наручники. ОСОБА_11, діючи спільно з іншими членами групи, з метою подавлення можливого опору з боку батька ОСОБА_12 - ОСОБА_1 наніс йому ребром долоні удар у обличчя і спричинив таким чином тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу.

ОСОБА_8 у цей час знаходячись у форменому одязі та у масці, а ОСОБА_9 у форменому одязі, масці та з макетом вогнепальної автоматичної зброї, перебуваючи зовні автомобіля, безпосередньо на місці пригоди, шляхом викриків «Всім стояти, працює міліция» здійснювали психологічний вплив на потерпілих та громадян-очевидців кримінального правопорушення, яке ті скоювали, з метою подолання їх можливого опору, забезпечуючи таким чином доведення злочинного наміру ОСОБА_7 до кінця.

Досягнувши бажаної мети по подоланню опору ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, діючи узгоджено між собою та з іншими членами групи, умисно, з метою незаконного позбавлення волі ОСОБА_12, застосовуючи до нього фізичне насильство посадили його на заднє сидіння вищевказаного автомобілю, після чого всі члени групи сіли у автомобіль та незаконно позбавляючи ОСОБА_12 свободи, перевезли його з с. Луганське Мар'їнського району Донецької області на ділянку автотраси «Донецьк-Запоріжжя», розташовану в Ленінському районі м. Донецька, де приблизно на 215 км. вказаного автошляху висадили його з автомобіля, тим самим піддаючи потерпілого діям, які спричинили йому біль, ображали честь та особисту гідність, а також причиняли моральні та фізичні страждання на протязі близько 10 хвилин, утворюючи зовнішні перешкоди вільному пересуванню потерпілого, не дозволяючи йому виходити з автомобілю, тобто незаконно позбавляючи його свободи, грубо порушуючи гарантовані ст. ст. 3, 28, 29 Конституцією України його права та інтереси в частині охорони його життя та здоров'я, честі та гідності, недоторканності та безпеки, поваги до гідності, свободи та особистої недоторканності.

В результаті спільних та узгоджених дій ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках обох очей, закритий перелом кісток носу, який супроводжувався носовою кровотечею, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я; потерпілому ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді двох паралельних синців в проекції лівого променево-зап'ясткового суглоба по внутрішній поверхні і садно дугоподібної форми біля основи першого пальця лівої кісті; забиту рану на верхній губі зліва у куті роту на межі червоної облямівки і шкіри на тлі крововиливу темно-червоного кольору, які по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також його незаконно позбавлено свободи на протязі близько 10 хвилин, та суттєво підірвано авторитет органів державної влади.

На зазначений вирок надійшли апеляційні скарги:

прокурора,

захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_11,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10,

захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8,

захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_9

Прокурор в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив вищезазначений вирок скасувати, постановивши новий вирок яким призначити покарання ОСОБА_7 у вигляді 4 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки та штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що суд, призначивши засудженим додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати посади в правоохоронних органах не вказав у вироку конкретний термін, на який позбавляє їх такого права.

Захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_11, в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просив вищезазначений вирок відносно ОСОБА_11 змінити, звільнити його від призначеного покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України.

В обґрунтування доводі апеляційної скарги вказує, що вирок є надмірно суворим,що ОСОБА_11 має можливість виправитися без відбування покарання.

Потерпілий ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність призначеного покарання особам обвинувачених, просив вищезазначений вирок змінити, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує що суд при призначенні покарання не врахував всіх обставин, що пом'якшують покарання.

Захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, просив вищезазначений вирок у відношенні ОСОБА_10 змінити, призначивши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 вказує, що суд обмежився загальною характеристикою всіх обвинувачених, зробивши при цьому невірний висновок про неможливість їх виправлення без ізоляції від суспільства.

Вказує також, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_10 раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за попереднім місцем роботи, суд не врахував обставини що пом'якшують покарання. Вказує, що потерпілому на теперішній момент відшкодований матеріальна та моральна шкода. Вказує, що суд першої інстанції мав можливість звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробовуванням.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, в свої апеляційній скарзі, посилаючись на неповноту судового розгляду, суттєве порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого, просив вищезазначений вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_7 призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_7, згідно вироку, характеризується посередньо, втім, згідно матеріалів справи, він характеризується позитивно.

Також вказує, що суд не врахував наявність на утриманні у ОСОБА_7 двох неповнолітніх дітей, важке матеріальне становище сім'ї ОСОБА_7 Окрім цього, вказує на те, що суд проігнорував докази, що мають суттєве значення для встановлення обставин справи, а саме, щодо проблем при грудному годуванні малолітньої дитини ОСОБА_7

Також вказує, що суд не в повній мірі з'ясував роль ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому злочину, фактично не допитав обвинувачених по кримінальному провадженню, чим порушив вимоги ч.4 ст. 349 КПК України.

Вказує, що суд не в повній мірі вивчив особу обвинуваченого. Також вказує, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченим у виді позбавлення права займати посади в правоохоронних органах, не визначив строк позбавлення цього права. У відношенні ОСОБА_7 суд взагалі не мав права застосувати це покарання, оскільки він ніколи не займав посади у правоохоронних органах.

Окрім цього, вказує, що суд не міг призначити покарання ОСОБА_7 у вигляді штрафу, з огляду на тяжке матеріальне становище останнього,та з приводу того, що даний вид покарання виключено.

Також вказує, що ОСОБА_7 добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілому, що не врахував суд першої інстанції при призначенні покарання як пом'якшуючу обставину.

Захисник вказує також на не, що журнал судового засідання не відповідає вимогам, оскільки містить недостовірні факти.

Суд не надав слово потерпілому у судових дебатах. Крім того, суд не питав думку потерпілого з приводу розгляду кримінального провадження відповідно до ст. 349 КПК України, та судове засідання здійснив з порушенням зазначених вимог закону, що не уможливлювало постанову судом законного та обґрунтованого рішення. Просить скасувати вирок та кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.

Обвинувачений ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неповноту судового розгляду, суттєве порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого, просив вищезазначений вирок змінити, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Апеляційна скарга ОСОБА_7 містить доводи, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі його захисника ОСОБА_4

Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, просив вищезазначений вирок змінити, призначити ОСОБА_8 більш м'яке покарання, ніж передбачене законом та звільнити його від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст.ст. 69, 75 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 вказує, що суд в недостатній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання.

Вказує, що потерпілий вважає вирок надмірно суворим, прокурор у судових дебатах просив призначити покарання ОСОБА_8 не пов'язане з позбавленням волі.

Також вказує, що у вироку суд першої інстанції не зазначив на який строк він позбавляє обвинувачених права займати посади у правоохоронних органах.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, невмотивованість та необґрунтованість вищезазначеного вироку, просив його змінити, звільнивши ОСОБА_9 від відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі, із випробовуванням, строком на 1 рік, призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 1 рік, виключити із резолютивної частини стягнення на користь НІІКЦ коштів за проведення експертиз.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у вироку не зазначено, на який строк обвинувачених позбавлено права займати посади у правоохоронних органах, вказує, що суд призначив покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_9, вважає, що суд повинен був звільнити його від відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України.

Вказує також, що залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України, при цьому з обвинувачених солідарно стягнуто витрати на проведення експертиз.

Обвинувачений ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, невмотивованість та необґрунтованість вищезазначеного вироку, просив вирок стосовно нього скасувати, ухвалити новий вирок, звільнивши нього від відбування основного покарання із випробуванням строком на 1 рік, визначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 1 рік.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд призначив йому покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Вислухавши суддю - доповідача,доводи обвинувачених ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 та їх захисників , які вважають що вирок необхідно змінити та призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України, думку прокурора, який прохав постановити новий вирок, та призначити додаткове покарання ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у вигляді позбавлення права займати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки кожного, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Як передбачено ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.

Згідно з п.7 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Згідно акту від 24 березня 2014 року, що наявний в матеріалах справи, технічний запис судового засідання від 17 грудня 2013 року неможливо відтворити.

Враховуючи наведене, апеляційний суд позбавлений можливості змінити вирок, постановити новий вирок , оскільки судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, передбачене п.7 ч.2 ст. 412 КПК України, а тому, в силу вимог ст. 415 КПК України, апеляційний суд призначає новий розгляд у суді першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, кримінальне провадження належить направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

При новому судовому розгляді, суду першої інстанції належить врахувати викладене.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суду першої інстанції при новому розгляді кримінального провадження необхідно звернути увагу на те, що вирок суду має значні суперечності, на які слід звернути увагу при новому судового розгляді:у вироку суду зазначено що в результаті та узгоджених дій ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках обох очей, закритий перелом кісток носу, який супроводжувався носовою кровотечею, які згідно висновку судово-медичної експертизи №451 від 25.04.13 відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я; потерпілому ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді двох паралельних синців в проекції лівого променево-зап'ясткового суглоба по внутрішній поверхні і садно дугоподібної форми біля основи першого пальця лівої кісті; забиту рану на верхній губі зліва у куті роту на межі червоної облямівки і шкіри на тлі крововиливу темно-червоного кольору, які по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також його незаконно позбавлено свободи, однак суд не врахував що дане обвинувачення не кваліфіковане обвинуваченим як самостійний склад злочину, а тому при підтвердженні цього злочину, суду необхідно вжити заходів згідно до КПК України. Із заяви потерпілого можна зробити висновки про те, що потерпілий - ОСОБА_12 , якому спричинені тілесні ушкодження помер і потерпілий ОСОБА_1- батько загиблого, зв'язує це з діями обвинувачених, а тому суду належить ретельно дослідити обставини кримінального правопорушення, та за необхідностю змінити обвинувачення у суді з висуненням додаткового обвинувачення, згідно до ст.. 338-339 КПК України.

Крім того необхідно звернути увагу на доводи апелянтів та доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, що суд необґрунтовано стягнув з обвинувачених, солідарно на користь НІІКЦ витрати на проведення біологічних експертиз та експертизи телекомунікаційних систем.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Апеляційний суд звертає увагу суду на те, що санкція ч.2 ст. 365 КК України має зміни, а тому суду належить призначати покарання згідно до діючого законодавства.

Крім того суду необхідно вжити всі необхідні заходи для повного і всебічного розгляду справи, для виконання вимог Кримінального процесуального Закону, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Якщо при розгляді кримінального провадження буде встановлено вину обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення за тим же обвинуваченням, то апеляційні скарги на суворість призначеного покарання безпідставні, та призначене судом основне покарання є обґрунтованим та справедливим,однак суду належить врахувати, що санкція ч.2 ст. 365 КК України не містить альтернативного призначення додаткового покарання, а є обов'язковим додатковим покаранням на строк до 3-х років.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_11, потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9, обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Мар'їнського районного суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_7 за ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 365 КК України, ОСОБА_8 за ч.2 ст. 365 КК України, ОСОБА_9 за ч.2 ст. 365 КК України, ОСОБА_10 за ч.2 ст. 365 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст. 365 КК України, скасувати.

Кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: