Ухвала суду № 39387219, 19.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 14018/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Рісної Ю.Б.,

представника відповідача Сорока Х.І.,.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2013 року Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Позивач, ДП «Львівський облавтодор») звернулося до суду з позовом до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Відповідач, Буська ОДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471700 прийнятого від 05 липня 2013 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий орган неправомірно та безпідставно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені ст. 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Зазначив, що позивачем перераховувався податок на доходи фізичних осіб, утриманий із нарахованої заробітної плати, у день її виплати. Відповідачем не встановлено фактів невиплати заробітної плати. Вказує на те, що несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов'язань за платежем податок з доходів фізичних осіб, виникла внаслідок затримки виплати заробітної плати. Податок з доходів фізичних осіб перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата. За таких обставин, вважає позивач, має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена ст. 126 ПК України, оскільки санкція ст.127 ПК України застосовується за ненарахування, неутримання та/або несплату податків платником податків, у тому числі податковим агентом. Крім того, вказує на безпідставність збільшення позивачеві спірним податковим-повідомленням рішенням грошового зобов'язання в сумі 6850,77 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована помилковим застосуванням Буською ОДПІ Львівської області ДПС статті 127 ПК України при притягненні до відповідальності платника податків.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Буська ОДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу на правильність висновків, зроблених в акті перевірки та їх відповідність чинному законодавству.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, яка просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Буському районі Львівської області Державної податкової служби проведено з 22.04.2013р. по 18.05.2013 року виїзну планову перевірку Філії «Буський райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., про що 24.05.2013 року складено акт №72/22-00/26231174 (а.с.16-20).

На підставі складеного за результатами перевірки акта про порушення позивачем пп. 168.1.2 п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п. 176.2 ст.176 ПК України, відповідачем 05.07.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000471700 (а.с.15) про визначення позивачеві грошового зобов'язання в сумі 6850,77 та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію у сумі 21578,86 грн.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Стаття 127 ПК України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Тобто, дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Випадки оподаткування у джерела виплати встановлюються Кодексом зокрема для оподаткування податком на доходи фізичних осіб податковим агентом, у тому числі роботодавцем (стаття 168).

Фактично це правопорушення може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку; відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу; а також у відсутності факту сплати такого податку в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, як можна зробити висновок з матеріалів справи, Позивача притягнуто до відповідальності в порядку ст.127 ПК України за несплату податкового зобов'язання до виплати доходу на користь іншого платника податків.

Обов'язок сплачувати податкове зобов'язання до виплати доходу передбачений ст.168 ПК України. За загальним порядком, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (п. 168.1.2). Проте, згідно п. 168.1.5 (в редакції Закону України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»), якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відтак, з огляду на наведене, чинне, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але не виплати доходу платнику податків) саме в межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.

Такий строк слід вираховувати наступним чином. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого (на наданого) доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Отже, посилання п. 168.1.5 на місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 57.1 статті 57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд не бере до уваги посилання Відповідача на конкуренцію ст.126 та ст.127 ПК України, оскільки згідно положення ст.4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких умов суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність застосування Відповідачем до спірних правовідносин положень ст.127 ПК України, відповідно неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафної санкції у сумі 21578,96 грн. на підставі п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України.

Щодо визнання неправомірним та скасування судом першої інстанції оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу суми грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 6850,77 грн. слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що таке збільшення суми грошового зобов'язання проведено на підставі нарахованого податку на доходи фізичних осіб самим позивачем за листопад 2012 року у сумі 6850,77 грн., включеного до податкового розрахунку форми № 1 ДФ за IV-й квартал 2012 року та не сплаченого у встановлені статтею 168 Податкового кодексу України строки, оскільки така сума сплачена згідно долучених до справи платіжних доручень (а.с.54-55) у січні 2013 року.

Згідно п.58.1 ст. 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що позивач самостійно провів нарахування основного платежу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6850,77 грн. та подав до контролюючого органу відповідну форму податкового розрахунку № 1 ДФ за звітний період і сплатив цю суму до початку проведення перевірки, суд дійшов вірного висновку про безпідставність включення відповідачем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6850,77 грн. до суми основного платежу в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі № 813/6846/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 20.06.2014 року