Вирок № 39384221, 19.06.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11978/13-к

Провадження № - 1КП/201/30/2014

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мельниченко С.П.

суддів Демидової С.О.

Федоріщева С.С.

при секретарі Білодід Ю.П.

за участю прокурора Лаліменко Н.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1КП/201/30/2014, що надійшло з прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В середині листопада 2009 року, більш точну дату встановити не надалось можливим, ОСОБА_2 прибув до офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18, до раніше знайомого ОСОБА_4, засновника ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», де маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, запропонував ОСОБА_4, майно якого він обрав за об'єкт свого злочинного посягання, надати йому грошові кошти в розмірі 896 000 гривень, за які ОСОБА_2 придбає селітру та буде зберігати її у себе на сховищі до весни 2010 року, до зростання її ціни, після чого продасть її за вигідною ціною, а після її продажу поверне вказані грошові кошти разом із частиною прибутку ОСОБА_4, що насправді не відповідало дійсним намірам ОСОБА_2

Після чого ОСОБА_2, діючи у той же час, реалізовуючи єдиний злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості отримав від потерпілого ОСОБА_4, який був введений в оману, щодо справжності намірів ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 896 000 гривень на придбання селітри, після чого ОСОБА_2, придбавши за вказані гроші 320 тон селітри з яких, 180 тон селітри в подальшому повернув на вимогу ОСОБА_4 третій особі, а 140 тон використав для власних потреб, не повернувши грошові кошти в сумі 392 000 гривень, що дорівнює вартості 140 тон селітри ОСОБА_4, чим завдав останньому матеріальний збиток на суму 392 000 гривень, що перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на 2009 рік більше ніж у 600 разів та є особливо великим розміром завданого матеріального збитку.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 в грудні 2009 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, прибув до офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18, до раніше знайомого ОСОБА_4, засновника ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», де маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинений повторно, в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості повідомив ОСОБА_4, майно якого він обрав за об'єкт свого злочинного посягання, з яким з середини листопада 2009 року перебував у ділових відносинах, та на той час вже отримав від нього значну суму грошових коштів, про те, що йому необхідні грошові кошти в сумі 1 600 000 гривень на придбання двох КАМАЗів з причепами, які будуть необхідні для збирання врожаю, та попросив його надати вказані грошові кошти, пообіцявши прибуток з використання придбаних КАМАЗів розподілити порівну, при цьому реально не маючи наміру на їх повернення, на що ОСОБА_4 будучи введеним в оману, щодо справжності намірів ОСОБА_2, дав свою згоду.

Після чого ОСОБА_2, діючи у той же час, реалізовуючи єдиний злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості отримав від потерпілого ОСОБА_4, який був введений в оману, щодо справжності намірів ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 1 600 000 гривень, після чого ОСОБА_2 із грошовими коштами зник з місця вчинення злочину, взяті на себе обов'язки перед ОСОБА_4 не виконав та грошові кошти в сумі 1 600 000 гривень отримані від ОСОБА_4 не повернув, чим завдав останньому матеріальний збиток на суму 1 600 000 гривень, що перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян у 2009 році, більше ніж у 600 разів та є особливо великим розміром.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_2 у грудні 2009 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, прибув до офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18, до раніше знайомого ОСОБА_4, засновника ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», перед яким на той час він мав грошові зобов'язання, а також директора ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» ОСОБА_5, де маючи умисел направлений на заволодіння майном ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, запропонував ОСОБА_4 профінансувати вирощування підприємствами, що належали ОСОБА_2, сільськогосподарської культури продовольчого ріпаку, та після отримання врожаю 2010 року він зобов'язувався продати близько 3 000 тон насіння ріпаку (який повинен був бути засіяним восени 2009 року на врожай 2010 року) ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» за ціною нижче ринкової, після реалізації якого ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» потенційно могло отримати прибуток, при цьому повідомивши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завідомо неправдиву інформацію про те, що на його підприємствах маються достатні посівні площі засіяні ріпаком для отримання врожаю у 3000 тон, та водночас розуміючи, що на земельних паях належних йому підприємств достатніх земельних площ засіяних ріпаком для отримання врожаю у 3 000 тон ріпаку не має, та засів під врожай 2010 року вже не можливий. Будучи введеним в оману та вважаючи пропозицію ОСОБА_2 економічно вигідною та обґрунтованою для ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розуміючи, що ОСОБА_2 на той час був засновником таких сільськогосподарських підприємств як ПСП «Відродження-1», ТОВ «Агро-Степ» та інших, які вже не перший рік успішно ведуть підприємницьку діяльність, та мали великі площі орендованих земельних паїв, сільськогосподарську техніку, достатню кількість працівників, та потенційно мали змогу отримати достатню кількість врожаю ріпаку (3 000 тон) для продажу, ОСОБА_4 погодився на неї.

Після цього, 01.02.2010 року у приміщенні офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18, ОСОБА_2 як директор ПСП «Відродження-1» та директор ТОВ «Агро-Степ», реалізовуючи свій злочинний план, керуючись умислом направленим на заволодіння майном ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, користуючись тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були впевнені у дійсності його намірів на виконання умов усної домовленості із ним, уклав із ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» від якого діяв директор ОСОБА_5 два попередніх договори № 01/02/10-1 від 01.02.2010 року та №01/02/10-2 від 01.02.2010 року, згідно яких ПСП «Відродження-1» та ТОВ «Агро-Степ» зобов'язувались виростити та передати у власність ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» ріпак (продовольчий, сор 2%, вологість 7%) не пізніше 30.06.2010 року на Божедарівський елеватор, за адресою смт. Щерс Криничанського району Дніпропетровської області. Згідно вищевказаних договорів було встановлено, що вартість ріпаку встановлена у ціні 1 200 гривень за 1 тону із врахуванням ПДВ, в об'ємі 1500 тон.за кожною угодою (разом - 3000 тон ріпаку продовольчого), при цьому ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в якості завдатку зобов'язувалось передати на рахунки ПСП «Відродження-1» та ТОВ «Агро-Степ» грошові суми в розмірі 1 800 000 гривень з урахуванням ПДВ за кожною угодою окремо (разом 3 600 000 гривень). Крайньою датою укладення Основних угод до вищевказаних попередніх встановлено 25.06.2010 року.

Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 будучи введеними ОСОБА_2 в оману, стосовно дійсності його намірів на виконання умов попередніх договорів № 01/02/10-1 від 01.02.2010 року та №01/02/10-2 від 01.02.2010 року, у період з 02.02.2010 року до 07.06.2010 року з банківського рахунку ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» перерахували на розрахункові рахунки ПСП «Відродження-1» 1 690 000 гривень (за договором № 01/02/10-1 від 01.02.2010 року) та ТОВ «Агро-Степ» 1 000 000 гривень (за договором №01/02/10-2 від 01.02.2010 року). Однак ОСОБА_2 покладені на ПСП «Відродження-1» та ТОВ «Агро-Степ» попередніми договорами № 01/02/10-1 від 01.02.2010 року та №01/02/10-2 від 01.02.2010 року обов'язки у строк до 30.06.2013 та до теперішнього часу належно не виконав, жодної кількості врожаю ріпаку продовольчого на Божедарівський елеватор не надав, на вимоги ОСОБА_4, з метою приховати свої дійсні наміри, ОСОБА_2 було перераховано на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» 28.08.2012 р. з ТОВ «Агросетп» - 200 000 грн., 07.09.2012 року з ТОВ «Агросетп» - 58 000, 15.04.2013 р. з ТОВ «Агросетп» - 10 000 грн., 14.10.2011 року з ПСП «Відродження-1» - 100 000 грн., 02.04.2013 р. з ПСП «Відродження-1» 50 000 грн. та поставлено на Божедарівський елеватор в 2011 р. дві машини насіння соняшника на суму 117 450 гривень, а всього за цей час повернуто грошових коштів на суму 535 450 грн., а інші грошові кошти отримані від ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в сумі 2 690 000 гривень не повернув, та розпорядився ними за власним розсудом, тим самим завдавши ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» (код ЄДРПОУ 31793496) матеріальний збиток на суму 2 154 550 гривень, що станом на 2010 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 600 разів, та є особливо великим розміром завданого матеріального збитку.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 в березні 2010 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, прибув за адресою АДРЕСА_2 до раніше знайомого ОСОБА_9, який займався торгівлею сільськогосподарськими культурами, та з яким раніше мав ділові відносини, майно якого він обрав за об'єкт свого злочинного посягання, де маючи єдиний умисел направлений на заволодіння майном ОСОБА_9 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, попрохав ОСОБА_9 надати йому в борг грошові кошти для збільшення площі орендованих земель, з метою розширення свого бізнесу, та з метою введення ОСОБА_9 в оману, для підтвердження того, що гроші підуть саме на розширення його бізнесу, ОСОБА_2 продемонстрував йому статутні документи сільськогосподарських підприємств, що належали йому, карти полів, та інші документи, завіривши ОСОБА_9 у їх достовірності, при цьому повідомив, що повернути грошові кошти він може у формі врожаю насіння соняшнику. Після чого ОСОБА_9,. будучи введеним в оману, не підозрюючи дійсні злочинні наміри ОСОБА_2 та вважаючи його пропозицію економічно вигідною та обґрунтованою для себе, враховуючи, що в такий спосіб він може отримати необхідну кількість врожаю насіння соняшнику та продати його по вигідній для себе ціні, розуміючи, що ОСОБА_2 на той час був засновником таких сільськогосподарських підприємств як ПСП «Відродження-1», ТОВ «Агро-Степ» та інших, які вже не перший рік успішно ведуть підприємницьку діяльність, та мали великі площі орендованих земельних паїв, сільськогосподарську техніку, достатню кількість працівників, та потенційно мали змогу отримати достатню кількість врожаю насіння соняшнику для передачі йому, ОСОБА_9 погодився на неї.

Після цього в період з лютого по травень 2010 року за адресою АДРЕСА_2, ОСОБА_2 реалізовуючи свій злочинний план, керуючись умислом направленим на заволодіння чужим майном ОСОБА_9 шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, користуючись тим, що ОСОБА_9 був впевнений у дійсності його намірів на виконання умов усної домовленості із ним, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в загальній сумі 12 000 000 гривень декількома траншами, про що написав 15.04.2010 року розписку в якій зобов'язався повернути борг шляхом поставки на Вільногірський елеватор 4000 тон насіння соняшнику у строк до 15 вересня 2010 року.

Однак ОСОБА_2, не зважаючи на те, що на його підприємствах таких як ПСП «Відродження-1», ТОВ «Агро-Степ», СТОВ «Земля» було зібрано високі врожаї насіння соняшнику, що надавало йому можливість у повному обсязі виконати обов'язки щодо передачі ОСОБА_9 4000 тон насіння соняшнику у строк до 15.09.2010 та до теперішнього часу їх не виконав. Жодної кількості врожаю насіння соняшнику ОСОБА_9 чи на Вільногірський елеватор не надав, грошові кошти отримані від ОСОБА_9 в сумі 12 000 000 гривень не повернув, та розпорядився ними за власним розсудом, тим самим завдавши останньому матеріальний збиток на суму 12 000 000 гривень, що станом на 2010 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 21 611 разів, та є особливо великим розміром.

Після чого у березні 2011 року більш точні дату та час встановити не надалось за можливе, ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність згідно свого злочинного плану, керуючись при цьому єдиним умислом направленим на заволодіння майном ОСОБА_9 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, прибув за адресою АДРЕСА_2 до ОСОБА_9, майно якого він обрав за об'єкт свого злочинного посягання, та з яким перебував у ділових відносинах і на той час вже отримав від нього значну суму грошових коштів, розуміючи, що потерпілий ОСОБА_9 з метою повернення раніше наданих йому грошових коштів буде змушений надати йому додаткові грошові кошти, які він попросить для завершення виконання раніше взятих на себе зобов'язань, попросив надати йому додатково в борг ще 10 000 000 гривень, на весінньо-польові роботи на його підприємствах, з метою отримання врожаю та можливості виконати покладені на нього раніше обов'язки з надання 4000 тон врожаю насіння соняшнику, не маючи при цьому реального наміру на виконання своїх зобов'язань, та всіляко запевняючи ОСОБА_9 у тому, що він має намір виконати раніше взяте на себе фінансове зобов'язання, однак через скрутне фінансове становище просто не має змоги цього зробити, що не відповідало дійсності.

При цьому ОСОБА_9 будучи введеним в оману та вважаючи, що тільки у такий спосіб він зможе повернути надані раніше ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 12 000 000 гривень, погодився додатково надати ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10 000 000 гривень із умовою повернення вказаних грошових коштів та 4000 тон врожаю насіння соняшника восени 2011 року.

Після чого ОСОБА_2 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_9 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10 000 000 гривень, після чого не враховуючи, що на його підприємствах таких як ПСП «Відродження-1», ТОВ «Агро-Степ», СТОВ «Земля» було зібрано врожаї насіння соняшнику у кількості, що надавали йому можливість частково виконати покладені на себе обов'язки, перед ОСОБА_9, такий обов'язок не виконав, та грошові кошти отримані від ОСОБА_9 в сумі 10 000 000 гривень не повернув, розпорядившись ними за власним розсудом, тим самим додатково завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 10 000 000 гривень, що станом на 2011 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 21 253 рази, та є особливо великим розміром.

Після чого восени 2012 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_2 продовжуючи свою злочинну діяльність згідно свого злочинного плану, керуючись при цьому єдиним умислом направленим, на заволодіння майном ОСОБА_9 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, прибув за адресою АДРЕСА_2 до ОСОБА_9, майно якого він обрав за об'єкт свого злочинного посягання, та з яким перебував у ділових відносинах і на той час вже отримав від нього значну суму грошових коштів, розуміючи, що потерпілий ОСОБА_9 з метою повернення раніше наданих йому грошових коштів буде змушений надати йому грошові кошти, які він попросить для завершення виконання раніше взятих на себе зобов'язань, де повідомив останньому, що у зв'язку із засухою 2012 року врожаї ранніх та пізніх сільськогосподарських культур були дуже низькими, попросив надати йому додатково в борг ще 4 500 000 гривень, з метою розрахунків із пайщиками землі, та при цьому продовжуючи свою злочинну діяльність згідно свого злочинного плану, керуючись при цьому єдиним умислом направленим на заволодіння майном ОСОБА_9 шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, повідомив ОСОБА_9, що якщо він не допоможе йому із наданням грошових коштів він може лишитися значних об'ємів орендованих земель, а це може призвести до неможливості виконання раніше взятих на себе фінансових зобов'язань перед ОСОБА_9, таким чином спонукаючи останнього до надання вищевказаних грошових коштів, та при цьому всіляко запевняв ОСОБА_9 у тому, що він має намір виконати раніше взяті на себе фінансові зобов'язання, однак через скрутне фінансове становище просто не має змоги цього зробити, що не відповідало дійсності.

При цьому ОСОБА_9, будучи введеним в оману та вважаючи, що тільки у такий спосіб він зможе повернути раніше надані ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 12 000 000 гривень та 10 000 000 гривень, та знаючи що на орендованих земельних паях підприємств, що належали ОСОБА_2 засіяно під врожай 2013 року великі площі озимої пшениці та ріпаку, що можуть надати високі врожаї та прибуток, погодився додатково надати ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4 500 000 гривень із умовою повернення вказаних грошових коштів та одночасного виконання раніше покладених на нього зобов'язань, після збору врожаю 2013 року. Після чого ОСОБА_2, діючи в той же час та дату, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на заволодіння майном ОСОБА_9 шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, діючи повторно та з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, ввівши ОСОБА_9 в оману, щодо дійсності своїх намірів на виконання раніше взятих фінансових зобов'язань, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 4 500 000 гривень, після чого, не зважаючи, що на його сільськогосподарських підприємствах було зібрано врожаї сільськогосподарських культур у кількості, що надавала йому можливість виконати (хоча б частково) покладені на себе обов'язки, свої обов'язки перед ОСОБА_9 не виконав, та грошові кошти отримані від ОСОБА_9 в сумі 4 500 000 гривень не повернув у встановлений строк, розпорядившись ними за власним розсудом, тим самим додатково завдавши потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на суму 4 500 000 гривень, що станом на 2012 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 8 387 разів, та є особливо великим розміром.

Всього діями ОСОБА_2, направленими на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), було завдано потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму у 26 500 000 гривень, що у 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в травні 2010 року, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_2 прибув до офісу ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 18 до раніше знайомого ОСОБА_4, засновника ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», де маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинений повторно, в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, повідомив ОСОБА_4, з яким з середини листопаду 2009 року перебував у ділових відносинах і на той час вже отримав від нього значну суму грошових коштів, розуміючи, що потерпілому ОСОБА_4 з метою повернення раніше наданих йому грошових коштів доведеться надати йому грошові кошти, які він попросить для завершення виконання раніше взятих на себе зобов'язань,повідомив, що йому необхідні грошові кошти в сумі 200 000 гривень на придбання дизельного палива для збирання врожаю зернових культур, і ОСОБА_4 розуміючи, що може втратити всі гроші, що він раніше надав ОСОБА_2 на виконання раніше досягнутих домовленостей, надав свою згоду на передачу ОСОБА_2 вказаних грошових коштів з умовою їх повернення, та повідомив, що він такої суми грошових коштів не має, після чого попрохав директора підприємства ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» ОСОБА_5, надати ОСОБА_2 вказані грошові кошти, на що ОСОБА_5 погодився. Після чого ОСОБА_2, 08.06.2010 року, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно та в особливо великих розмірах, діючи повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, обравши майно ОСОБА_5 за об'єкт свого злочинного посягання, отримав від ОСОБА_5, який був введений в оману, щодо справжності намірів ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 200 000 гривень, однак взяті на себе обов'язки перед ОСОБА_5, хоча і мав можливість, не виконав та грошові кошти в сумі 200 000 гривень отримані від ОСОБА_5 не повернув, розпорядившись ними за власним розсудом, чим завдав останньому матеріальний збиток на суму 200 000 гривень, що станом на 2010 рік перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більше ніж у 600 разів, та є особливо великим розміром завданого матеріального збитку.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

30.07.2013 року, на підставі ухвали слідчого суді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, ОСОБА_2було затримано з метою доставки в суд для розгляду клопотання про звернення застави в дохід держави. 30.07.2013 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, винесено ухвалу про застосування до ОСОБА_10, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області, після чого, у складі слідчого судді ОСОБА_55., за участі прокурора прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська ОСОБА_11, адвоката ОСОБА_12, підозрюваному ОСОБА_10, було оголошено про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вручено копію ухвали, з якою ОСОБА_10 ознайомлений у той же день під особистий підпис. Після чого, з метою виконання ухвали суду та передачі ОСОБА_2, до місця попереднього ув'язнення, останнього було доставлено під конвоєм до адміністративної будівлі Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, по вул. Шевченко, 7 в м. Дніпропетровську. 30.07.2013 року близько 22.45 годин, ОСОБА_2, знаходячись у адміністративному приміщенні Жовтневого РВ ДМУ, а саме на третьому поверсі між кабінетами № 311 та № 315, реалізовуючи свій намір спрямований на втечу з-під варти, усвідомлюючи, що він перебуває у попередньому ув'язненні, з метою ухилення від подальшого перебування під вартою, шляхом застосування насильства, користуючись тим, що конвоїр о/у ДСБЕЗ Жовтневого РВ ДМУ ОСОБА_14, змінював положення спецзасобу БРС-1 (наручників), застосованих згідно наказу МВС № 60 ДСК від 20.01.2005 року з положення «руки назад» в положення «руки вперед», ОСОБА_2 , застосовуючи насильство обома руками наніс удар у праве плече ОСОБА_14 внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на о\у СДСБЕЗ Жовтневого РВ ДМУ ОСОБА_15 та на начальника СДСБЕЗ Жовтневого РВ ДМУ ОСОБА_16, які здійснювали його конвоювання, тим унеможлививши подальше припинення його протиправних дій. Після чого, підбігши до вікна, розташованого у приміщенні адміністративної будівлі, не реагуючи на окрики конвою, встав ногами на підвіконня та вистрибнув у відкрите вікно, тим самим скоїв втечу з-під варти, залишивши приміщення Жовтневого РВ ДМУ. У результаті вказаних дій ОСОБА_7 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляд: внутрішньо-шкіряних крововиливів правого плеча, що спричинені від дії тупого твердого предмету, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 3150 від 31.07.2013 р. відносяться до ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що мають незначні скороминущі наслідки.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України, а саме заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків та втеча з-під варти, вчинена особою, яка перебуває у попередньому ув'язненні, поєднана із застосуванням насильства.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що він являвся директором і власником ТОВ «Агро-Степ» (Солонянський район, п. Елізарова, вул. Центральна, 9), ПСП «Відродження 1» (м. Дніпропетровськ, вул. Гладкова, 13/77) , ТОВ «Беліз» які займались вирощуванням сільськогосподарської продукції і станом на 2009 рік він обробляв земельну ділянку площею 7 000 га з яких 4500-5000 га. були в оренді у ТОВ «Агро-Степ», а інша у ПСП «Відродження-1». Восени 2009 року раніше йому знайомі ОСОБА_17 та ОСОБА_4 в офісі останнього запропонували обвинуваченому придбати селітру, яку до весни зберігати на складах ОСОБА_2, а потім продати по завищеній ціні та прибуток розподілити. При цьому ОСОБА_4 надавав грошові кошти в розмірі 896 000 гривень, ОСОБА_2 мав закупити, доставити, розгрузти та зберігати придбану селітру, а ОСОБА_17 - реалізувати її. В листопаді 2009 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 896 000 гривень, на які закупив 320 тон селітри, вартість тони з урахуванням доставки та розгрузки 2 800 гривень, доставив її в свої склади в с. Єлізарово та розгрузив в чому особисто переконались ОСОБА_4 та ОСОБА_17 На початку весни 2010 р., в зв'язку з тим, що у ОСОБА_17 не вдавалось продати селітру, обвинуваченому зателефонував ОСОБА_4 та попросив відвантажити 180 тон селітри, вартістю 504 000 грн. третій особі, що ОСОБА_2 і зробив. Іншу селітру в кількості 140 тон загальною вартістю 392 000 грн. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 вкласти в землю як добриво під врожай, а кошти за неї пообіцяв повернути восени 2010 року, що й зробив у серпні після збирання зернових та у вересні після збирання соняшнику.

В грудні 2009 року ОСОБА_4, ознайомившись з усіма підприємствами ОСОБА_2, в тому числі з Павлівським током та СТОВ «Земля», запропонував профінансувати ці підприємства під врожай соняшнику або рапсу на що обвинувачений погодився та в 2010 році ОСОБА_4 декількома траншами передав обвинуваченому 1 600 000 гривень. При цьому жодної мови про КАМАЗи не йшлось. Обвинувачений взяв на себе обов'язок платити відсотки за користування вказаними коштами та з метою забезпечення виконання зобов'язань перед ОСОБА_4 передав йому у заставу два комбайни, передавши оригінали техпаспортів та видавши генеральне доручення на них. В 2010 році ріпак вибило градом і обвинувачений не зміг повернути взяті кошти але по домовленості з ОСОБА_4 продовжував платити відсотки за користування коштами та за першою вимогою ОСОБА_4 повертав йому частину грошей. В 2012 році була засуха і обвинувачений знову не зміг повернути кошти, пообіцявши повернути їх в 2013 році та продовжуючи платити відсотки через довірену особу ОСОБА_4 - ОСОБА_18 Всього він передав через ОСОБА_18 1 400 000 гривень та особисто разом зі свідком ОСОБА_19 передав ОСОБА_4 400 000 гривень, крім того 27.09.2011 року поставив на елеватор насіння соняшнику на суму 117 000 гривень, тобто фактично всю заборгованість погасив, а ОСОБА_4, незважаючи на це, переоформив надані в заставу комбайни на свою дружину.

На початку 2010 року ОСОБА_4 погодився профінансувати вирощування ріпаку та соняшнику, який був засіяний на орендованих землях ОСОБА_2 і вони домовились про фінансування в розмірі 3 000 000 грн., а ОСОБА_2 зобов'язався поставити ріпак і соняшник з врожаю 2010 року, про що вони уклали відповідні договори та з підприємства ОСОБА_4 було перераховано на підприємства ОСОБА_2 1 690 000 грн. та 1 000 000 грн., а 300 000 грн. ОСОБА_5 надав готівкою про що також були укладені договори. Після граду 2010 року було втрачено урожай ріпаку на 60 % і вони з ОСОБА_4 домовились про відстрочку розрахунку до 2011 року. В 2011 року обвинувачений придбав неякісне посівне насіння соняшнику внаслідок чого у нього був неврожай і він знову не зміг розрахуватись та ОСОБА_4 погодився на отримання відсотків, які обвинувачений передав через ОСОБА_18 в розмірі 1 400 000 гривень, а повний розрахунок перенесли на 2012 рік. В подальшому обвинувачений добровільно перерахував на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» 150 000 гривень з ПСП «Відродження-1» і 268 000 грн з ТОВ «Агро-Степ», передав 160 000 грн. через ОСОБА_20, особисто віддав 400 000 грн, а до 15.07.2013 року з боргами розрахувався повністю, відвантаживши на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» 835 тон ріпаку в рахунок 1 690 000 грн. заборгованості ТОВ «Агро-Степ» та 800 000 грн. - заборгованості ПСП «Відродження». Більш того, ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» на сьогоднішній день має заборгованість перед ТОВ «Агро-Степ» в розмірі 79 942 гривень за відгружену продукцію.

В кінці 2009 року обвинувачений вирішив придбати СТОВ «Земля», у якого було в оренді 2850 га землі за 8 000 000 грн. Після купівлі підприємства у нього не залишилось коштів і він звернувся до раніше йому знайомого ОСОБА_9 з яким у нього склались тісні ділові стосунки, з проханням надати 12 000 000 грн. на що він погодився та передав ці кошти, а обвинувачений написав розписку про їх отримання. В кінці 2010 року внаслідок поганого врожаю розрахуватись з ОСОБА_9 не вдалось, а тому обвинувачений запропонував частковий розрахунок, але потерпілий відмовився і ОСОБА_2 розрахувався з іншими кредиторами, а брата потерпілого - ОСОБА_21 ввів у склад засновників ТОВ «Агро-Степ» та ПСП «Відродження-1» з умовою вкладення в ці підприємства спільних коштів, спільний розподіл прибутку, а після розрахунку ОСОБА_21 мав вийти зі складу засновників. В 2011 році внаслідок закупівлі поганого сім'яного матеріалу був неврожай, а в 2012 році була засуха, внаслідок чого обвинуваченому не вистачало 4 000 000 грн для розрахунку з пайовиками. Станом на 01.06.2013 року заборгованість перед ОСОБА_9 погашена в повному обсязі оскільки:

- підприємство «Зернопром», яке належить ОСОБА_9 винне ТОВ «Агро-Степ» за векселями 8 936 800 грн. та СТОВ «Земля» - 703 604 грн.;

- ТОВ «Смєла», належне ОСОБА_9 винне ТОВ «Зернові джерела», що належить ОСОБА_2 за векселями 1 700 000 гривен.;

- працівник ОСОБА_9 - ОСОБА_6 зняла з рахунків ТОВ «Агро-Степ» 2 070 700 грн.;

- працівнику ОСОБА_9 - ОСОБА_22 було передано в банку «Новий» 4 500 000 грн.

Грошових коштів в розмірі 10 000 000 грн та 4 500 000 грн обвинувачений у ОСОБА_9 не брав.

Також обвинувачений пояснив, що влітку 2013 року відбулось рейдерське захоплення його підприємств в ході якого працівники ОСОБА_9 зібрали врожай з підприємств ОСОБА_2, викрали 800 тон пшениці зі складів та переоформили належні йому підприємства на своїх людей.

29.07.2013 року під час зустрічі з ОСОБА_9 невідомі люди в цивільному захопили обвинуваченого і відвезли в Жовтневий РВ де його один з людей ОСОБА_9 двічі вдарив дубинкою в живіт, від чого останньому стало зле. Після чого ці люди вимагали карти полів з метою з'ясування де та що посіяно, а ввечері в той же день судом було обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді триманні під вартою. Так як обвинуваченому було погано, у нього болів живіт і він не міг пересуватись, слідчий ОСОБА_43 забрав його від суду на власному автомобілі та відвіз до РВ де його спочатку пристебнули наручниками до грат, а через 30 хв. завели в туалет після чого в кабінет, який являється відгородженим продовженням коридору. У вказаному кабінеті обвинувачений залишився один на один з однією людиною, яка погрожувала йому розправою, а він ходив по кабінету і присідав, так як у нього болів живіт. Обвинувачений не витримав болі та погроз і, розуміючи, що його в лікарню не відвезуть, підійшов до вікна та виплигнув з нього з метою зламати ногу та нарешті потрапити в лікарню. Коли він впав на землю до нього підбігли конвоїр, начальник РВ, його заступник. Коли він лежав на землі на нього вдягли наручники. Після цього його забрала швидка допомога.

Також обвинувачений пояснив, що середньорічний оббіг грошових коштів на його підприємствах складав 30 - 40 млн. грн. з яких прибуток мав складати 25-30 % обігу, а отже його борги не перевищували розмір його прибутку, що говорить про те, що він мав намір повертати борги.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 у заволодінні майном ОСОБА_4 шляхом обману на суму 392 000 гривень, 1 600 000 гривень, майном ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» шляхом обману на суму 2 154 550 гривень, майном ОСОБА_5 шляхом обману на суму 200 000 гривень, майном ОСОБА_9 на суму 12 000 0000 гривень, 10 000 000 гривень та 4 500 000 гривень, його вина об'єктивно підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що в жовтні 2009 року він познайомився з ОСОБА_2 через їх спільного знайомого ОСОБА_17, а в листопаді ОСОБА_17 запропонував закупити селітру, яку зберігати в складах ОСОБА_2, а по весні продати її дорожче та прибуток розподілити. При цьому потерпілий мав надати грошові кошти в розмірі 896 000 гривень, а ОСОБА_17 і ОСОБА_2 мали закупити селітру, зберегти її та продати навесні на що потерпілий погодився та надав ОСОБА_2 896 000 грн., а через деякий час особисто приїздив на склад ОСОБА_2 та переконався, що селітра є і зрозумів, що ОСОБА_2 гарний діловий партнер. Перед Новим 2010 Роком ОСОБА_2 приїхав до потерпілого і попросив надати йому 1 600 000 грн. на придбання КАМАЗів, зобов'язавшись повернути гроші та прибуток з автомобілів та надавши технічні документи і доручення на два комбайни в якості застави на що потерпілий погодився та передав ОСОБА_2 1 600 000 грн. Через деякий час ОСОБА_17, з яким у ОСОБА_4 були ділові відносини, зник і Пологовський МЕЗ, на який ОСОБА_17 мав поставити насіння почав погрожувати ОСОБА_4 штрафними санкціями, однак ОСОБА_2 запропонував поставити на Пологовський МЕЗ своє насіння, а з ОСОБА_17 розібратись пізніше, що він і зробив, врятувавши потерпілого від штрафних санкцій та закріпивши у останнього впевненість у порядності ОСОБА_2 В кінці січня 2010 року ОСОБА_2, запропонував профінансувати майбутній врожай ріпаку 3 000 000 грн. на що потерпілий погодився, так як в цьому разі він міг отримати ріпак по невисокій ціні і продати його дорожче. На виконання вказаної домовленості між ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», власником 65% якого являвся на той час ОСОБА_4 та між ТОВ «Агро-Степ» і ПСП «Відродження-1», власником яких являвся ОСОБА_2 були укладені договори, за виконання яких поручився як ОСОБА_2, так і його дружина ОСОБА_23 та з ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» було перераховано 2 690 000 грн.

В березні 2010 року ОСОБА_17 і ОСОБА_2 не займались продажем селітри і ОСОБА_2 запропонував закласти її в землю як добриво під врожай, а гроші повернути восени на що потерпілий не погодився. Один з товаришів потерпілого забрав 180 тон селітри, а інші 140 тон ОСОБА_2 знову запропонував закласти в землю, а в забезпечення виконання свого обов'язку повернути кошти, пообіцяв передати в заставу нерухоме майно. ОСОБА_4 на цю пропозицію погодився, так як селітра втрачала свої якості і в подальшому продати її було б неможливо. ОСОБА_2 забрав 140 тон селітри, однак будь-яких документів на нерухомість не передав та гроші за отриману селітру не повернув.

В травні 2010 року ОСОБА_2 знову звернувся до потерпілого з проханням надати 200 000 гривень на закупівлю солярки, так як не міг прибрати рапс і потерпілий розуміючи, що від цього залежить повернення коштів, які він надав раніше та те, що по домовленостям на 3 000 000 грн він ще не перерахував 300 000 грн. погодився надати ці кошти, однак так як у нього були фінансові труднощі, 200 000 гривень надав ОСОБА_5, уклавши з ОСОБА_2 договір позики. Через три дні ОСОБА_2 знову з'явився і попросив ще 100 000 гривень і ОСОБА_4, керуючись тими ж міркуваннями погодився і ОСОБА_5 надав 100 000 грн, уклавши з ОСОБА_23 договір позики. Коли прийшов час збору ріпаку ОСОБА_2 повідомив, що ріпак сирий, його мало і треба чекати його сушки на що потерпілий погодився, та повторно звернувся до обвинуваченого у серпні 2010 року, однак останній повідомив, що ріпак пропав і він розрахується з боргами з урожаю соняшнику. Після цього ОСОБА_2 почав уникати зустрічей, частково повертав кошти невеликими траншами лише на вимогу та після погроз ОСОБА_4, повернувши всього за весь час трохи більше 500 000 грн. ОСОБА_4 з метою врятувати частину своїх коштів переоформив комбайни на свою дружину, а коли приїхав у господарство за ними виявилось, що реально комбайнів не має, вони працюють десь в Кіровоградській області і по сьогоднішній день потерпілий їх не забрав.

Також потерпілий пояснив, що від ОСОБА_2 поступало дуже багато різних пропозицій з метою взяти у ОСОБА_4 хоч якісь грошові кошти, однак в багатьох проектах ОСОБА_4 відмовлявся приймати участь, зважаючи на явну авантюрність цих пропозицій.

Показаннями потерпілого ОСОБА_5, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він являється директором ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», власником якого являвся ОСОБА_4 За вказівкою ОСОБА_4 з підприємствами ОСОБА_2 були укладені договори, за якими ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» перерахувало підприємствам ОСОБА_2 2 690 000 грн., а саме, 07.06.2010 року на ТОВ «Агро-Степ» під врожай насіння соняшнику перераховано 200 000 грн., 02.02.2010 року на ПСП «Відродження-1» перераховано 1 000 000 грн. та під врожай рапсу на ТОВ «Агро-Степ» перераховано 1 490 000 грн п'ятьма платежами в один місяць 650 000 грн., 500 000 грн., 200 000 грн, 140 000 грн. Після цього ОСОБА_5 надав у борг ОСОБА_2 200 000 грн та ОСОБА_24 100 000 грн. Ані ріпаку ані насіння соняшнику підприємства ОСОБА_2 не повернули і лише на неодноразові вимоги та погрози ОСОБА_4 з ТОВ «Агро-Степ» на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» було перераховано 28.08.2012 року - 200 000 грн , 07.09.2012 року - 58 000 грн., 15.04.2013 р. - 10 000 грн. та з ПСП «Відродження-1» - 14.10.2011 року - 100 000 грн., 02.04.2013 р. - 50 000 грн., а також в 2011 році поставлено на Божедарівський елеватор насіння соняшнику на загальну суму 117 450 гривень. Таким чином, всього було повернуто фактично 535 450 гривень, а інші суми відшкодовані не були.

Показаннями потерпілого ОСОБА_9, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він з 2001 року знаходиться в тісних ділових стосунках з ОСОБА_2, так як діяльність його підприємств ОСОБА_9 «Зернопром» і «Смєла» пов'язана з торгівлею сільськогосподарськими культурами, а ОСОБА_2 ці культури вирощував і поставляв у значних розмірах. В 2010 році ОСОБА_2 звернувся до потерпілого з проханням позичити 12 000 000 грн. для придбання господарства і ведення бізнесу відокремлено від своїх родичів на що потерпілий погодився та в період з лютого по травень 2010 року офісі на Комсомольській 78б в м. Дніпропетровську в присутності свідків декількома траншами передав обвинуваченому 12 000 000 грн., а той написав розписку про отримання коштів, зобов'язавши розрахуватись до 15.09.2010 року, поставивши 4000 тон соняшнику на Вольногрський елеватор а також ріпак і пшеницю за вигідними цінами з метою перепродажу. Влітку 2010 року ОСОБА_2 не розрахувався пославшись на погану врожайність, у вересні 2010 року він також не розрахувався, а потім потерпілому стало відомо, щоб обвинувачений має великі борги перед іншими кредиторами, які паралізують його діяльність. Розуміючи, що в разі зупинки підприємств ОСОБА_2 надані кошти йому не повернуть, потерпілий навесні 2011 року погодився надати ще 10 000 000 грн. з метою посіву землі ОСОБА_2, ввівши в склад співзасновників ТОВ «Агро-Степ» та ПСП «Відродження-1» свого брата ОСОБА_21 та розраховуючи восени повернути надані кошти. Однак, восени 2011 року виявилось, що ОСОБА_2 має ще ряд кредиторів перед якими треба розрахуватись і ОСОБА_2 вмовив потерпілого дати можливість розрахуватись з кредиторами, так як його кредит був захищений на що ОСОБА_9 погодився. В 2012 році провели весняно-польові роботи, однак рік був важкий та неврожайний і потерпілий почав наполягати взяти кредит в банку, якому обвинувачений надав інформацію про те, що його підприємства ТОВ «Агро-Степ», ПСП «Відродження-1» та СТОВ «Земля» обробляють 12-12,5 тис га. землі з яких 4500 га засіяні озимою пшеницею та 860 га ріпаком, однак банк в надані кредиту відмовив не пояснивши причин. Потерпілий, розуміючи, що нефінансування ОСОБА_2 призведе до зупинки підприємств погодився надати ще 4 500 000 гривень, які він передав декількома траншами з листопада 2012 р по березень 2013 р. Весною 2013 року потерпілому стало відомо, що існує підприємство-двійник ТОВ «Агро-Степ» - ТОВ «Агрофірма «Агро-Степ», на яку обвинувачений переукладає договори оренди землі і потерпілий зрозумів, що обвинувачений намагається збанкрутувати ТОВ «Агро-Степ» і уникнути відповідальності, а тому він звернувся до правоохоронних органів. Влітку 2013 року з'ясувалось, що на всіх підприємствах обвинуваченого було засіяно лише 2000 га пшениці, на ТОВ «Агро-Степ» зареєстровано лише 400 га. землі, а на ПСП «Відродженя-1» - 350 га. землі, а реально всі підприємства обвинуваченого обробляли лише 5000 га. землі, що говорить про те, що ОСОБА_2 постійно обманював, вказуючи завищені цифри обробки землі та насаджень. Також потерпілий пояснив, що очікувана середньорічна урожайність складає 18-23 ц. з га., в 2011 році реальна урожайність склала 6-8 ц. з га., в 2012 р. - 2-4 ц. з га., однак з урахуванням збору врожаю в 2010-2012 році ОСОБА_2 мав можливість розрахуватись з потерпілим, якби у нього не було інших кредиторів про яких він не міг не знати, і він брав гроші у потерпілого, розуміючи, що повернути їх не вдасться.

Показаннями свідка ОСОБА_25, допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що вона працює в ТОВ «Славоліс», діяльність якого полягає в надані бухгалтерських послуг підприємствам. З початку 2011 року ТОВ «Славоліс» обслуговувало ТОВ «Агро-Степ», власниками якого є ПСП «Відродження-1» та «Укрросзерно», а з вересня 2011 р. вони також обслуговували СТОВ «Земля», власником якого є ОСОБА_26 та ТОВ «Зернові джерела», однак всі питання по цим підприємствам вирішував ОСОБА_2 Обслуговування полягало в наданні бухгалтерських послуг, складані звітів до податкових органів та до пенсійного фонду на підставі первинних документів, які надавав ОСОБА_2 чи його кур'єри. ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» відоме свідкові як підприємство з яким співпрацювало ТОВ «Агро-Степ». В травні 2011 році після того як ТОВ «Славоліс» почало обслуговувати ТОВ «Агро-Степ» вони відновили базу підприємства і встановили, що станом на 01.01.2011 року ТОВ «Агро-Степ» мало заборгованість перед ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в розмірі 1 690 000 гривень. 25.09.2011 року було відвантаження з ТОВ «Агро-Степ» на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» соняшника 21,4 тон на суму 62 060 грн., 28.09.2011 р. 19 тон на суму 55 390 грн., 28.08.2012 року ТОВ «Агро-Степ» повернуло ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» 200 000 грн., 07.09.2012 було - 58 000 грн., 15.04.2013 р. - 10 000 гривень. В червні 2013 року свідкові були надані документи про відвантаження з ТОВ «Агро-Степ» на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект»: 24.06.2013 р. товару на 302 940 гривень; 26.06.2013 р. на 307 800 гривен, 27.06.2013 р. на 320 557,50 гривень; 28.06.2013 р. на 313 672,50 грн., 29.06.2013 р. на 139 522,50 грн., внаслідок чого станом на 01.07.2013 року ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» був винен ТОВ «Агро-Степ» 79 942,50 гривень. Однак, вищевказані первинні документи по відвантаженням з червня 2013 року з підписами підприємств не надійшли, а тому говорити про реальність цих відвантажень не можливо. В той же час, свідок була присутня при розмові в червні 2013 року ОСОБА_2 з представником ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в ході якої обвинувачений просив повернути йому розписки про отримання коштів, так як заборгованість погашена. Також свідок пояснила, що підприємства ОСОБА_2 взаємодіяли з підприємствами «Зернопром» і «Смєла», які належать ОСОБА_9 В період з 2011 по 2013 рік з ТОВ «Агро-Степ» на «Зернопром» було відвантажено 1260,2 т. пшениці, 4170,757 т. соняшнику, а «Зернопром» розраховувався за ці відвантаження на розрахункові рахунки. Також з ТОВ «Агро-Степ» на «Смєла» було відвантажено за той же період 1627,59 т. зернових на суму 5 612 330, 11 грн., з СТОВ «Земля» на «Зернопром» - 900 т. пшениці та 1000 т. соняшнику на суму 5 615 000 грн., з СТОВ «Земля» на «Смєла» - 102,62 т. зернових на суму 431 004 грн. і як відомо свідкові з акту звірки на 1-й квартал 2012 року, який підписаний бухгалтерами але не завірений печатками, заборгованості між цими підприємствами не було. Однак також свідкові відомо, що маються векселі по взаємовідносинам «Зернопром» - ТОВ «Агро-Степ», «Зернопром» - СТОВ «Земля», «Смєла» - ТОВ «Зернові джерела» за якими підприємства ОСОБА_9 винні підприємствам ОСОБА_2 близько 9 000 000 грн., однак про фінансові взаємовідносини особисто ОСОБА_9 та ОСОБА_2 свідок нічого не знає. Також свідок бачила, як ОСОБА_27 передав ОСОБА_22 чекові книжки, а пізніше в жовтня 2012 року по цим книжкам знімались кошти в банку «Новий» на загальну суму 4 500 000 грн., однак хто саме знімав кошти встановити неможливо, так як в платіжках зазначено прізвище директора - ОСОБА_27.

Показаннями свідка ОСОБА_19, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що обвинуваченого він знає в 1997 року, а в період з 2005 року по 2013 рік працював завгаром ТОВ «Агро-Степ» та керуючим ПСП «Відродження-1». В 2010 році свідок разом з ОСОБА_2 їздили в офіс до ОСОБА_4, що розташований на вул. Фучіка в м. Дніпропетровську, де ОСОБА_2 віддавав ОСОБА_4 400 000 гривень, однак свідок самої передачі грошей не бачив. Крім того взимку 2011 року перед Новим 2012 роком, в лютому 2012 року та в квітні-травні 2012 року вони з ОСОБА_28 зустрічались з ОСОБА_18, довіреною особою ОСОБА_4, якому обвинувачений передавав гроші, передавши протягом цього часу 1 400 000 грн. Сам факт передачі цих коштів свідок також не бачив, так як він тільки супроводжував ОСОБА_2 до офісу, а про розмір переданих коштів він дізнався від обвинуваченого тільки після того, як ОСОБА_2 передав останню суму.

Показаннями свідка ОСОБА_20, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він працює на підприємствах ОСОБА_2 з 2007 року на посаді керуючого ПСП «Відродження-1», з 2009 року на посаді агронома в ТОВ «Агро-Степ», з серпня 2011 року на посаді директора СТОВ «Земля», а в даний час працює на посаді агронома ТОВ «Агрофірма «Агро-Степ». Про фінансові взаємовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 він нічого не знає, однак в жовтні 2010 року він особисто возив в офіс ОСОБА_4 та передавав останньому 160 000 грн., які потерпілий перерахував та щось записав собі в блокнот. Також свідкові відомо, що представником ОСОБА_4 виступав ОСОБА_18, якому ОСОБА_2 неодноразово передавав гроші, однак дати і суми свідок назвати не зміг. Що стосується селітри, то свідок підтвердив факт закупівлі селітри і факт її відвантаження, однак кількість він вказати не зміг. Що стосується автомобілів КАМАЗ, то їх ТОВ «Агро-Степ» не було, а остання закупівля КАМАЗів відбувалась в 2007-2008 роках на ПСП «Відродження-1». По фінансові взаємовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 достеменно він не знає, однак він та ОСОБА_2 давали доручення та чекові книжки дівчині на ім'я ОСОБА_6, яка являлась працівницею ОСОБА_9 і яка знімала кошти з рахунків підприємств, однак розмір коштів та дати зняття він назвати не може. Також свідок був присутній при тому як ОСОБА_2 знімав з рахунку в банку «Новий» 3-4 мільйони гривень та передавав їх ОСОБА_22 - Бухгалтеру ОСОБА_9, однак дату та точну суму він назвати не зміг. Також свідок пояснив, що на підприємствах ОСОБА_2 всього було близько 8 - 10 тис.га. землі. В 2009 році засіяли 700-800 га ріпаку, а коли в 2010 році підприємства ОСОБА_2 почали прибирати ріпак, то встигли прибрати лише 500 га., зібравши по 22 ц. з га. Після цього пройшов дощ з градом і з 10 га вдалось зібрати лише 300 кг, а тому було вирішено переорати ріпак. В 2010 році 600 га. засіяли ячмінем, а все інше соняшником.

Показаннями свідка ОСОБА_22, допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що вона працює заступником директора ОСОБА_9 і їй відомо, що останній мав взаємовідносини з ОСОБА_2 та в присутності свідка давав йому грошові кошти для ведення сільськогосподарської діяльності, купівлі землі та розрахунків з пайовиками, які обвинувачений зобов'язався повернути сільгосппродукцією. Так, спочатку гроші давались декількома траншами готівкою в офісі на вул. Комсомольській, 78б, а коли сума досягла 12 000 000 гривень ОСОБА_2 в кінці квітня на початку травня 2010 року написав розписку про отримання ним 12 000 000 гривень. В кінці березня на початку квітня 2011 року ОСОБА_9 в присутності свідка надав ОСОБА_2 ще 10 000 000 гривень, а в кінці березня на початку квітня 2012 року - 4 500 000 гривень. При передачі цих грошей ОСОБА_2 їх не перераховував, однак вони були в банківських упаковках, їх розмір проговорювався вголос і ОСОБА_2 в подальшому не пред'являв претензій щодо їх невідповідності заявленій сумі. Також свідок пояснила, що чекові книжки від ОСОБА_2 ніколи не отримувала і, відповідно, гроші з його рахунків не знімала.

Показаннями свідка ОСОБА_29, допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що вона працює бухгалтером у ОСОБА_9 Їй відомо, що весною 2010 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_9 з питання фінансування його діяльності на що ОСОБА_9 погодився і в період з березня 2010 року по травень 2010 року надав ОСОБА_2 2 000 000 гривень при свідкові. В кінці травня 2010 року ОСОБА_2 написав розписку про отримання 12 000 000 гривень і обіцяв повернути їх в кінці вересня 2010 року, однак не повернув, пояснивши що у нього багато кредиторів і він не встигає розрахуватись. Навесні 2011 року ОСОБА_2 знову звернувся до ОСОБА_9 і просив гроші. Потерпілий повірив йому і дав ще 10 000 000 гривень декількома траншами. В 2012 року ОСОБА_9 відмовився фінансувати ОСОБА_2, так як той не повернув попередні гроші, однак ОСОБА_2 повідомив, що якщо його не профінансувати, то попередньо отримані гроші він не зможе повернути і ОСОБА_9 погодився надати йому ще 4 500 000 гривень, а взамін брат ОСОБА_9 - ОСОБА_20 мав вступити, як співзасновник, в одне з підприємств ОСОБА_2 Іноді свідок приймала участь в підрахунку грошей і жодного разу ОСОБА_2 не робив зауважень щодо суми переданих грошей. Коли свідок дізналась, що ОСОБА_2 переводить свої активи з одного підприємства на інше, вона підняла тривогу і тоді виявилось, що ОСОБА_2 шахрай.

Також вона пояснила, що фактично вона була присутня тільки при передачі 12 000 000 гривень, а про інші 10 000 000 грн. та 4 500 000 грн. їй відомо з розрахунків ОСОБА_9

Показаннями свідка ОСОБА_30, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він працює менеджером з реалізації сільськогосподарської продукції і зпівпрацював з ОСОБА_2 Так, на протязі 2009-2013 року він неодноразово фінансував діяльність ОСОБА_2, а останній розраховувався з ним врожаєм. На сьогоднішній день ОСОБА_2 залишився винен йому певну суму коштів, однак точний розмір назвати не зміг. Також свідкові відомо, що у обвинуваченого був ще ряд кредиторів, так як він постійно брав в борг і грошима і соляркою, однак точної суми його заборгованості свідок не знає.

Показаннями свідка ОСОБА_26, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він в 2011 році став власником СТОВ «Земля», яке фактично фінансував ОСОБА_2 також він працював регіональним представником підприємства «Зернотрейд» та співпрацював з ОСОБА_2 Свідкові відомо, що в 2010 році посіви ріпаку вибило градом, але яку кількість він сказати не можу. В 2011 році ОСОБА_31 закупив у ОСОБА_21 неякісний посівний матеріал - насіння соняшнику, внаслідок чого врожаю цієї культури не було. В 2012 році взагалі не було врожаю і підприємствам ОСОБА_2 вистачало лише на розрахунки з пайовиками та заробітну плату працівникам. Також свідок пояснив, що йому відомо зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_19, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 400 000 грн та 1 400 000 грн., та відомо зі слів ОСОБА_20, що він передавав ОСОБА_4 160 000 грн.

Показаннями свідків ОСОБА_32 та ОСОБА_33 про те, що вони працювали на підприємствах ОСОБА_2 і в 2010 році та 2012 році були неврожаї. Також вони підтвердили факт відвантаження селітри, але точний час та кількість селітри вказати не змогли.

Довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 95), свідоцтвом про держреєстрацію юридичної особи (т. 1 а.с. 131), наказом про призначення директора (т. а.с. 132) та статутом ПСП «Відродження-1» (т. 1 а.с. 136) згідно яких ОСОБА_2 являвся власником та керівником ПСП «Відродження-1».

Статутом ТОВ «Агро-Степ» (т. 1 а.с. 192) згідно якого його засновниками станом на 2009 рік стали ТОВ «Укррос-зерно» - 70 % та ПСП «Відродження-1» - 30 % та Довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 207) згідно якої керівником ТОВ «Агро-Степ» являвся ОСОБА_2

Копією розписки від 21.12.2009 року (т. 1 а.с. 38) згідно якої ОСОБА_34 позичив у ОСОБА_4 1 600 000 гривень, які зобов'язався повернути в строк до 02.04.2010 року в забезпечення виконання даних зобов'язань передав доручення та техпаспорти на два комбайни Кейс 2388, а також копіями довіреностей на вказані комбайни. (т. 1 а.с. 45, 46).

Копіями свідоцтв про реєстрацію зернозбиральних комбайнів р/н НОМЕР_1 і НОМЕР_2, які зареєстровані на ОСОБА_35 22.11.2010 р. та довідкою (т. 1 а.с. 16, 17, т. 2 а.с. 49), які в своїй сукупності з показами обвинуваченого і потерпілого ОСОБА_4 підтверджують факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_4 та факт їх неповернення наслідком чого стало переоформлення комбайнів на дружину ОСОБА_4

Копією статуту ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» згідно якого одним з його співзасновників з часткою 65 % являється ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 33) та копією наказу № 25 від 01.10.2006 року (т. 1 а.с. 42), згідно якого директором ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» являється ОСОБА_5

Копією попереднього договору № 01/02/10-1 від 01.02.2010 року (т. 1 а.с. 18), укладеного між ПСП «Відродження-1» в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в особі директора ОСОБА_5 згідно умов якого сторони зобов'язались укласти основний договір згідно якого ПСП «Відродження-1» зобов'язується поставити на Божедарівський елеватор в строк до 30.06.2010 року ріпак в кількості 1500 тон вартістю 1200 грн за 1 тону, а ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в момент укладення попереднього договору передало ПСП «Відродження-1» 1 800 000 грн.

Копією попереднього договору № 01/02/10-2 від 01.02.2010 року (т. 1 а.с. 22), укладеного між ТОВ «Агро-Степ» в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в особі директора ОСОБА_5 згідно умов якого сторони зобов'язались укласти основний договір згідно якого ПСП «Відродження-1» зобов'язується поставити на Божедарівський елеватор в строк до 30.06.2010 року ріпак в кількості 1500 тон вартістю 1200 грн за 1 тону, а ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в момент укладення попереднього договору передало ПСП «Агро-Степ» 1 800 000 грн.

Письмовою домовленістю між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 49), згідно якої вони дублюють умови вищевказаних договорів та визначають суму грошових коштів, які має перерахувати ОСОБА_4 в розмірі 3 000 000 грн., що об'єктивно підтверджує показання ОСОБА_4 дані ним в судовому засіданні.

Платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 26-28) які підтверджують перерахування в період з 04.02.2010 року по 07.06.2010 року з ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» на ТОВ «Агро-Степ» грошових коштів в загальній сумі 1 690 000 гривень та про перерахування 02.02.2010 року з ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» на ТОВ «Агро-Степ» грошових коштів в розмірі 1 000 000 грн..

Платіжними дорученнями (т. 3 а.с. 17, 18, 19) згідно яких ТОВ «Агро-Степ» за договором № 01/02/10-2 від 01.02.2010 року перерахувало ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» 200 000 грн., 58 000 грн., 10 000 грн.

Вказані документи, в своїй сукупності та в сукупності з показами ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_25 підтверджують факт отримання підприємствами ОСОБА_2 від ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» 2 690 000 грн. та повернення грошових коштів в розмірі 418 000 грн. та відвантаження насіння соняшник на суму 117 450 грн. В той же час ці докази підтверджують показання потерпілого ОСОБА_4 про те, що умови укладених договорів не виконано, ріпак не поставлено, а грошові кошти, повертались маленькими частинами тільки після вимог і погроз потерпілого, в той час як договорами таке повернення передбачене не було.

Копією договору позики грошових коштів від 04.06.2010 року (т. 1 а.с. 48) згідно якого ОСОБА_5 позичив ОСОБА_2 200 000 грн., а останній зобов'язався повернути їх до 15.10.2010 року, що підтверджує отримання обвинуваченим вказаних коштів.

Копією розписки (т. 3 а.с. 228) з якої вбачається, що обвинувачений отримав від потерпілого ОСОБА_9 12 000 000 гривень, які зобов'язався повернути потерпілому в строк до 15.09.2010 р. , що підтверджує отримання обвинуваченим вказаних коштів.

З балансу ТОВ «Агро-Степ» станом на 01..01.2009 р та 01.07.2009 р. (т. 1 а.с. 213, 215) вбачається, що на той час ТОВ «Агро-Степ» мало кредиторську заборгованість в розмірі 9 981 000 грн. та 9 754 000 грн. відповідно, про що не міг не знати ОСОБА_2 під час отримання грошових коштів від ОСОБА_4, ТОВ «Дніпроунверсалкомплект», ОСОБА_5 та ОСОБА_9, що говорить про те, що обвинувачений, збільшуючи свої грошові зобов'язання, розумів неможливість повернення ним отриманих грошових коштів у строки визначені в розписках та договорах, однак не відмовився від їх отримання.

З договору позики від 16.03.2012 року (т. 3 а.с. 224) вбачається, що ОСОБА_2 брав в позику у третьої особи 4 000 000 грн., що говорить про те, що він знаючи про непогашені боргові зобов'язання перед потерпілими, продовжував отримувати кошти в борг, не виконуючи свої обов'язки перед потерпілими, що в свою чергу говорить про відсутність у нього наміру повертати кошти.

Більш того, з рішень судів України (т. 3 а.с. 33-79) вбачається, що підприємства ОСОБА_2 станом на 2013 рік винні третім особам близько 12 000 000 грн., що ще раз підтверджує те, що обвинувачений легковажно відносився до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами і отримуючи грошові кошти від потерпілих не мав реального наміру їх повертати.

З висновку судово-товарознавчої експертизи ГО 5307/1 (т. 4 а.с. 121) вбачається, що ПСП «Відродженнія-1» станом на 01.12.2009 року було зібрано пшениці озимої 11 931 ц. вартістю 1 250 865 грн., жита 3 344 ц. вартістю 222 376 грн., ячменю озимого 4 700 ц. вартістю 390 100 грн., ячменю ярового 7 025 ц вартістю 583 075 грн., соняшнику на зерно 2 736 ц. вартістю 793 440 грн., кукурудзи на зерно 18 550 ц., станом на 01.12.2011 р. зібрано кукурудзи на зерно вартістю 2 448 600 грн, станом на 01.10.2012 року соняшнику на зерно 3 428 ц вартістю 1 405 480 грн, станом на 01.11.2012 р. зібрано соняшнику на зерно 3 428 ц. вартістю 1 456 900 грн, станом на 01.12.2012 р. соняшнику на зерно 3 085 ц. вартістю 1 419 100 грн. при цьому згідно звітів загинуло в 2012 році 200 га посівів.

З висновку судово-товарознавчої експертизи № ГО 5307/3 (т. 4 а.с. 132) вбачається, що ТОВ «Агро-Степ» станом на 01.12.2009 року було зібрано пшениці озимої 51 871 ц. вартістю 5 446 455 грн., ячменю ярового 21 927 ц вартістю 1 819 941 грн., соняшнику на зерно 11 620 ц. вартістю 3 369 800 грн., станом на 01.12.2010 р. зібрано пшениці озимої 33 944 ц. вартістю 4 786 104 грн., ячменю озимого 4 813 ц вартістю 808 584 грн., ячменю ярового 4 581 ц вартістю 769 608 грн.,соняшнику на зерно 24 223 ц. вартістю 10 052 545 грн., ріпаку озимого 6 222 ц, вартістю 2 488 800 грн., станом на 01.12.2011 р. було зібрано пшениці озимої 58 989 ц. вартістю 8 730 372 грн., ячменю озимого 8 706 ц вартістю 1 340 724 грн., ячменю ярового 1 518 ц. вартістю 233 772 грн., кукурудзи на зерно 20 100 ц вартістю 2 653 200 грн., соняшнику на зерно 33 333 ц. вартістю 11 666 550 грн., станом на 01.12.2012 р. зібрано пшениці озимої 15 610 ц. вартістю 2 981 510 грн., кукурудзи на зерно 18 200 ц вартістю 3 439 800 грн., соняшнику на зерно 34 216 ц. вартістю 15 739 360 грн., сої 5 000 ц., вартістю 2 100 000 грн., ріпак 364,5 ц. вартістю 158 557,50 грн., станом на 01.08.2012 р. зібрано пшениці озимої 16 967,20 ц. вартістю 2 799 588 грн., ріпак 405 ц. вартістю 176 175 грн., станом на 01.10.2012 р. зібрано пшениці озимої 16 967 ц. вартістю 3 104 961 грн., ріпак 405 ц. вартістю 178 200 грн., соняшнику на зерно 20 000 ц. вартістю 8 200 000 грн., станом на 01.11.2010 р. зібрано пшениці озимої 16 967 ц. вартістю 3 172 829 грн., кукурудзи на зерно 18 200 ц вартістю 3 239 600 грн., ріпаку озимого 405 ц, вартістю 178 200 грн., соняшнику на зерно 28 800 ц. вартістю 12 240 000 грн., станом на 01.07.2013 року зібрано ріпаку 6 330 ц вартістю 2 310 450 грн.

З висновку судово-товарознавчої експертизи № ГО 5307/23 (т. 4 а.с. 144) вбачається, що СТОВ «Земля» станом на 01.08.2012 року було зібрано пшениці озимої 12 180 ц. вартістю 2 009 700 грн., станом на 01.09.2012 року було зібрано пшениці озимої 12 180 ц. вартістю 2 241 120 грн., станом на 01.10.2012 року було зібрано пшениці озимої 12 180 ц. вартістю 2 228 940 грн., соняшнику на зерно зібрано 51 871 ц. вартістю 3 280 000 грн., кукурудзи на силос 10 400 ц., соняшнику на зерно 8 000 ц., станом на 01.11.2012 року було зібрано пшениці озимої 12 180 ц. вартістю 2 277 660 грн., соняшнику на зерно зібрано 13 020 ц. вартістю 5 533 500 грн., кукурудзи на силос 10 400 ц..

З товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 273-302, 311-341) вбачається, що зі СТОВ «Земля» в період з березня по травень 2013 року на ПАТ «Миронівський ЗВКК» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» для ПрАТ «Оріль лідер» було відвантажено близько 200 т соняшнику, з ТОВ «Арогстеп» в період з лютого по травень 2013 року на ПАТ «Миронівський ЗВКК» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» для ПрАТ «Оріль лідер» було відвантажено близько 400 тон соняшнику, з ТОВ «Агро-Степ» в період з листопада 2011 року по березень 2012 року на ПАТ «Миронівський ЗВКК» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» для ТОВ «Оріль лідер» було відвантажено близько 570 тон соняшнику.

Вказані документи в своїй сукупності та в сукупності з показаннями потерпілих і свідків, говорять про те, що обвинувачений мав можливість хоча б частково виконати свої грошові зобов'язання перед ОСОБА_4, ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект», ОСОБА_5 та ОСОБА_9, однак не виконав їх.

Більш того, наявність умислу у ОСОБА_2 на неповернення грошових коштів підтверджується договором купівлі-продажу незавершеного будівництва (т. 3 а.с. 220) з якого вбачається, що ОСОБА_2, діючи від імені ТОВ «Агро-Степ» продавав майно ТОВ «Агрофірмі «Агро-Степ», директором якої являлась його дружина ОСОБА_23, що говорить про намір обвинуваченого уникнути відповідальності за своїми грошовими зобов'язаннями, шляхом переводу активів з ТОВ «Агро-Степ» на фактично його ж підприємство-двійник ТОВ «Агрофірма «Агро-Степ».

Оцінюючи вищевказані зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у заволодінні шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_4 в розмірі 896 000 грн., грошовими коштами ОСОБА_5 в розмірі 200 000 грн., грошовими коштами ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» в розмірі 2 690 000 грн. та грошовими коштами ОСОБА_9 в розмірі 26 500 000 грн. і його дії органом досудового слідства кваліфіковані вірно ч. 4 ст. 190 КК України заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Встановлений в судовому засіданні факт повернення ОСОБА_2 ОСОБА_4 180 тон селітри, та факт повернення з підприємств ОСОБА_2 на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» грошових коштів та зернових на загальну суму 535 450 гривень не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого, оскільки кримінальне правопорушення передбачене ст. 190 КК України вважається закінченим з моменту заволодіння грошовими коштами, а дії ОСОБА_2, що виразились в частковому поверненні коштів додатково підтверджують той факт, що він повертав кошти лише з метою викликати до себе довіру та відстрочити повернення основної суми з метою уникнення відповідальності.

В той же час, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_34 у заволодіння шляхом обману (шахрайство) грошовими коштами ОСОБА_5 в розмірі 100 000 грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як вбачається з договору позики, укладеного 08.06.2010 року (т. 1 а.с. 47), на який обвинувачення посилається, він укладений між ОСОБА_5, як позикодавцем, та ОСОБА_23, як позичальником, а отже в судовому засіданні не встановлено факту отримання цих коштів ОСОБА_2, що виключає наявність в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 КК України.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він повернув грошові кошти ОСОБА_4 за використану селітру не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_4, даючи покази під присягаю, заперечував цей факт, а будь-яких доказів повернення цих коштів стороною захисту не надано

Посилання ОСОБА_2 на те, що він повернув ОСОБА_4 через ОСОБА_18 1 400 000 грн. та особисто разом зі свідком ОСОБА_19 400 000 грн., не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_4, даючи покази під присягою, заперечував цей факт, будь-яких доказів повернення цих коштів стороною захисту не надано, а показання ОСОБА_19 в цій частині не можуть бути прийняті як доказ, оскільки останній не був особисто присутній при передачі коштів і про їх передачу йому відомо зі слів ОСОБА_2 Більш того, обвинувачений в судовому засіданні, в своїх показах спочатку вказав, що ці кошти він повернув на виконання своїх зобов'язань по поверненню 1 600 000 грн., а потім вказував, що він повернув ці кошти на виконання зобов'язань по поверненню 2 690 000 грн., що ставить під сумнів взагалі факт повернення цих коштів.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_4 переоформив комбайни на свою дружину, а отже забрав борг, суд приймає до уваги, однак вважає за необхідне зазначити, що в судовому засіданні потерпілий пояснив, що комбайни він фактично не отримав, так як ще до їх переоформлення ОСОБА_2 передав їх до Кіровоградської області звідки вони не повернулись.

Посилання ОСОБА_2 на те, що віддав борги так на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» поставлено продукцію, а ОСОБА_9 скосив врожай підприємств ОСОБА_2 в 2013 р. суд не приймає до уваги, так як по-перше в судовому засіданні не встановлена вартість скошеного врожаю, а по-друге кримінальне правопорушення передбачене ст. 190 КК України вважається закінченим з моменту отримання майна шляхом обману і відшкодування шкоди, навіть якщо таке було, на кваліфікацію дій обвинуваченого не впливає.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він відвантажив на ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» 835 тон ріпаку в рахунок 1 690 000 грн. заборгованість ТОВ «Агро-Степ» та 800 000 грн. - заборгованість ПСП «Відродження» і ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» на сьогоднішній день має заборгованість перед ТОВ «Агро-Степ» в розмірі 79 942 гривень за відгружену продукцію не знайшло свого документального підтвердження в судовому засіданні, так як видаткові накладі про таке відвантаження, що місяться в третьому томі справи не містять в собі таких обов`язкових реквізитів як підписи та печатки, а стороною захисту не надано інших документів, підтверджуючих відвантаження. Зокрема свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні підтвердила наявність цих документів без підпису, що унеможливлює встановлення факту реальності відвантажень.

Посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_9 винен обвинуваченому близько 9 000 000 грн. за векселями та ним поставлено на підприємства ОСОБА_9 зернову продукцію на значну суму, а отже він розрахувався з ОСОБА_9 суд не приймає до уваги, так як з акту приймання-передачі вказаних векселів (т. 1 а.с. 203-219) вбачається, що ці векселі видано по взаємовідносинах ТОВ «Зернопром» і СТОВ «Земля», ТОВ «Смєла» і ТОВ «Зернові джерела», ТОВ «Зернопром» і ТОВ «Агро-Степ», а грошові кошти ОСОБА_2 позичав у ОСОБА_9, як фізичної особи.

Посилання ОСОБА_2 на те, що працівник ОСОБА_9 - ОСОБА_6 зняла з рахунків ТОВ «Агро-Степ» 2 070 700 грн., а працівнику ОСОБА_9 - ОСОБА_22 було передано в банку «Новий» 4 500 000 грн., що підтверджується показаннями ОСОБА_20, суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що грошових коштів не отримала, а ОСОБА_27 в судовому засіданні не зміг вказати дату та суму коштів, яка була повернута, що унеможливлює встановлення судом суми коштів, які повертались. Що стосується отримання коштів ОСОБА_6, то в судовому засіданні не встановлено цю особу, суму отриманих нею коштів та наявність будь-якого зв'язку з ОСОБА_9

Посилання ОСОБА_2 на те, що він не отримував 10 000 000 грн. і 4 500 000 грн від ОСОБА_9 суд розцінює як намагання уникнути відповідальностоі, так як факт отримання цих коштів, крім показів ОСОБА_9 підтверджується показаннями ОСОБА_22 та ОСОБА_29, а посилання обвинуваченого на те, що ці кошти, якщо й надавались, то надавались як вклад в розвиток підприємства в якому співзасновником був ОСОБА_21, не можуть бути прийняті до уваги, так як: по-перше співзасновником був ОСОБА_21, а не ОСОБА_9, а отже останній не міг робити вклад в розвиток підприємства, засновником якого він не являється; по-друге, з показань обвинуваченого та потерпілого вбачається, що ОСОБА_21 був ведений в співзасновники, як гарантування повернення наданих коштів і мав вийти зі складу після отримання розрахунку, а отже вкладення додаткових коштів в розвиток підприємств було б нелогічне.

Посилання сторони захисту на те, що правовідносини між ТОВ «Агро-Степ», ПСП «Відродження-1» та ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» являються господарськими і в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, суд не приймає до уваги, так як в судовому засіданні беззаперечно встановлено факт, що рішення про укладення договорів приймав ОСОБА_4, якого було введено в оману ОСОБА_2 і без цих дій ОСОБА_2, договори укладені не були б і, відповідно, грошові кошти на підприємства ОСОБА_2 переведені не були б.

Показання свідків ОСОБА_23, ОСОБА_38, ОСОБА_19, ОСОБА_30, ОСОБА_20, ОСОБА_39, ОСОБА_26, ОСОБА_32 та ОСОБА_33 допитаних в судовому засіданні про захоплення підприємством ТОВ «Дніпроуніверсалкомплект» та братами ОСОБА_21 підприємств ОСОБА_2 та збір врожаю на цих підприємствах, виходять за межі обвинувачення пред'явленого ОСОБА_2, а тому не приймаються судом до уваги.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 у втечі з-під варти та умисному заподіянню працівникові правоохоронного орану легких тілесних ушкоджень в зв'язку з виконанням ним службових обов'язків його вина об'єктивно підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Протоколами огляду місця події від 30.07.2013 року та 31.07.2013 р. (а.с. 45, 48, 50) згідно яких об'єктами огляду являється кімната, що розташована на третьому поверсі Жовтневого РВ, відгороджена від коридору металопластиковою перегородкою в якій маються двері, а в кінці коридору знаходиться металопластикове вікно у відчиненому стані без механічних пошкоджень, та ділянка розташована біля Жовтневого РВ на які розташований паркан з семи секцій одна з яких деформована, а біля паркану виявлені дві плями речовини бурого кольору.

Показаннями потерпілого ОСОБА_14 допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він працює о/у БЕП Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області. 30.07.2013 року він разом з працівниками ОСОБА_40 та ОСОБА_15 за наказом начальника РВ заступили в конвой з метою забезпечення додаткового конвоювання. Слідчий ОСОБА_43 дав їм розпорядження конвоювати ОСОБА_2 в Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська для розгляду клопотання слідчого. З метою конвоювання потерпілому видали резиновий кийок, газовий балончик та табельну зброю. Він разом зі співробітниками доставили ОСОБА_2 до Жовтневого райсуду і о 20-00 годин судом було обрано ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою про що йому було оголошено в залі суду. З метою конвоювання ОСОБА_2 до ІВС потерпілий з ОСОБА_40 і ОСОБА_15 конвоювали ОСОБА_2 в наручниках пішки до Жовтневого РВ. Під час конвоювання інші спецзасоби, крім наручників, до обвинуваченого не застосовувались і будь-яких заяв обвинувачений не робив. Коли вони прибули до Жовтневого РВ та піднялись на третій поверх, обвинувачений поскаржився на погане самопочуття і попросився в туалет. Йому перевдягли наручники ззаду наперед, а після того як він вийшов з туалету, знову перевдягли наручники назад. Так як ОСОБА_2 скаржився на стан здоров'я, його завели до кабінету ДСПС де посадили на стілець на якому він сидів 15-20 хвилин. В цьому кабінеті крім потерпілого, ОСОБА_40 та ОСОБА_15 був молодий співробітник ОСОБА_41 З метою проставлення підпису обвинуваченим в журналі потерпілий перевдяг наручники ззаду на перед. Після цього ОСОБА_2 встав і наніс двома руками удар в ліве плече потерпілого від чого останній впав на стоячих інших працівників чим обмежив їх рух, а ОСОБА_2 в цей час виплигнув на підвіконня висотою 1-1,1 м. і стрибнув у вікно, яке було напіввідчинене. Потерпілий зі співробітниками виглянули у вікно, почули крики і побігли вниз, де побачили лежачого на землі ОСОБА_2, який скаржився на те, що у нього зламана нога. Самого факту стрибка потерпілий не бачив, так як після удару впав і не побачив яким саме чином ОСОБА_2 вистрибнув.

Показаннями свідка ОСОБА_40, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що 30.07.13 р. о 16-30 слідчий ОСОБА_43 дав доручення конвоювати ОСОБА_2, який з 13-50 був у Жовтневому РВ, до Жовтневого районного суду для обрання запобіжного заходу. Свідок, як старший конвою, разом з ОСОБА_15 і ОСОБА_14, пройшли інструктаж у начальника Жовтневого РВ і о 17-00 годин прибули до суду. Оскільки судовий розгляд справи затягувався вони по-черзі ходили до РВ отримувати зброю, а у ОСОБА_14 також були наручники. ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні і чув, що відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та отримав копію ухвали суду. Після цього свідок з міліціонерами конвоювали обвинуваченого пішки до РВ, куди прибули приблизно о 21-50 - 22-00 годин. В процесі конвоювання наручники були на руках ОСОБА_14 і ОСОБА_2 Коли вони прибули до РВ, то записались у книзі обліку, ОСОБА_2 поскаржився на погане самопочуття і попросився до туалету куди його і відвели. Після туалету ОСОБА_2 посадили на стілець в двох метрах від відчиненого вікна в кабінеті, який створений встановленням перегородки в коридорі на третьому поверсі. О 22-40 годин прибув автомобіль конвою і ОСОБА_2 необхідно було розписатись у журналі, який приніс ОСОБА_41 ОСОБА_14 перевдяг наручники ОСОБА_2 з положення «ззаду» на положення «вперед» і надав йому журнал для підпису. В цей час ОСОБА_2 вскочив на ноги, вдарив ОСОБА_14 в плече від чого той впав на свідка, який знаходився зліва ближче до дверей, а ОСОБА_2 вскочив на підвіконня і вистрибнув з вікна. Після цього вони спустились вниз і побачили ОСОБА_2, який лежав на землі та кричав. Вони викликали швидку допомогу, яка відвезла обвинуваченого у лікарню ім. Мечникова. За час перебування свідка разом з ОСОБА_2 жодних погроз чи насилля до нього не застосовувалось.

Показаннями свідка ОСОБА_15, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що 30.07.2013 року він заступив в конвой разом з ОСОБА_14 і ОСОБА_40 Також з ними був молодий співробітник, який проходив стажування. Близько 13-00 годин їм стало відомо, що ОСОБА_2 доставлений до РВ і слідчий ОСОБА_43 дав вказівку доставити його до суду, що й було зроблено десь о 17-00 годині. Приблизно о 22-00 годин судом було прийнято рішення про тримання ОСОБА_42 в умовах СІЗО і свідок з іншими конвоїрами конвоювали ОСОБА_2, де він попросився до туалету так як йому було зле. Після туалету вони піднялись на третій поверх де перевдягли обвинуваченому наручники з положення «ззаду» в положення «вперед» та всадили його на стілець, який знаходився на відстані 1,5 метри від вікна. ОСОБА_14 дав йому журнал для підпису, однак ОСОБА_2, наніс двома руками удар в праве плече ОСОБА_14 від чого той впав на ОСОБА_15 та ОСОБА_40, а ОСОБА_2 вистрибнув у вікно. Вони відразу побігли вниз де побачили ОСОБА_2, який лежав на землі з відкритим переломом і викликали швидку. За час перебування свідка разом з ОСОБА_2 жодних погроз чи насилля до нього не застосовувалось.

Показаннями свідка ОСОБА_41, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що 30.07.2013 року він як молодий співробітник був присутній при конвоюванні ОСОБА_2 В 13-30 його покликав ОСОБА_40 і сказав, що він буде приймати участь в конвоюванні. В 14-00 в РВ привезли ОСОБА_2 і близько 16-30 годин його конвоювали до суду де пробули десь до 22-00 годин - коли судом було оголошено рішення взяття обвинуваченого під варту. Після цього свідок разом з іншими конвоїрами повели ОСОБА_2, де піднялись на третій поверх. Свідок сходив за Журналом обліку прибутих до Жовтневого РВ і коли повернувся то передав журнал ОСОБА_14, а сам пішов в свій кабінет. В цей час він почув шум і швидко повернувся та побачив, що конвоїри, які були біля вікна, повідомили, що ОСОБА_2 вистрибнув. Свідок також виглянув і побачив, що ОСОБА_2 лежить на землі і кричить від болі. Вони спустились до низу та викликали швидку. Також свідок пояснив, що за час його перебування з ОСОБА_2 до останнього жодного насилля не застосовувалось.

Показаннями свідка ОСОБА_43, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він працює слідчим Жовтневого РВ і у нього в провадженні знаходилась справа по обвинуваченню ОСОБА_2 по ст. 190 КК України. Обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак він сплатив заставу і був випущений. Через деякий час з'ясувалось, що ОСОБА_2 порушив умови застави, а саме, не з'явився на виклик слідчого та покинув місце проживання, вилетівши до м. Києва, що підтверджено належними документами і судом було винесено ухвалу про його затримання і доставку до суду. В кінці липня 2013 року ОСОБА_2 затримали, доставили до РВ і свідок разом з обвинуваченим та конвоєм ходили до Жовтневого районного суду, де обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою про що йому було оголошено. Після обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 конвоювали назад до РВ ОСОБА_14, ОСОБА_44 і ОСОБА_40 В подальшому свідкові стало відомо, що ОСОБА_2 вистрибнув з вікна.

Показаннями свідка ОСОБА_45, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він займає посаду начальника Жовтнеого РВ, а з ОСОБА_2 знайомий з 2009 року, так як той працював на території Солонянського району де свідок також був начальником РВ. Десь в червні-липні 2013 року ОСОБА_2 судом було обрано запобіжний захід, який він порушив та судом було винесено постанову про його затримання і доставку до суду. Свідкові відомо, що з РВ до суду та назад ОСОБА_2 конвоювали ОСОБА_14 зі співробітниками. Пізніше свідкові повідомили, що ОСОБА_2 вистрибнув з вікна і свідок спускався на вулицю, де бачив ОСОБА_2, лежачого на землі, який говорив, що не хоче бути в СІЗО. За цим фактом була проведена УМВС України в Дніпропетровській області службова перевірка, якою встановлено відсутність порушень з боку працівників Жовтневого РВ.

Наказом начальника Жовтневого РВ від 29.07.2013 року (а.с. 86) яким на 30.07.2013 року призначено конвой у складі ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_54, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_40

Показаннями свідка ОСОБА_51, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він займає посаду начальника оперативного чергового Жовтневого РВ. В день коли ОСОБА_2 вистрибнув з вікна, його привели в Жовтневий РВ про що була зроблена відмітка, потім відвели до суду і знову привели про що робились відмітки в журналі. При цьому обвнувачений черговому ні на що не скаржився. Через деякий час стало відомо, що він вистрибнув з вікна і свідок викликав швидку допомогу та доповідав керівництву з цього приводу. Також свідок пояснив, що в його обов'язки не входить контроль переміщння затриманих по РВ, а тому він не знає по яким кабінетам водили обвинуваченого.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2013 року (т. 3 а.с. 10) про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Протоколами проведення слідчих експериментів (а.с. 54, 56 59) за участі ОСОБА_40 та ОСОБА_14, ОСОБА_15 в ході яких свідки та потерпілий вказали на механізм дій ОСОБА_2 при нанесенні удару ОСОБА_7, стрибку на підвіконня та з вікна, які не суперечать механізму, вказаному потерпілим та свідками в судовому засіданні, що додатково підтверджує правдивість показань свідків.

Актом судово-медичного обстеження ОСОБА_14 від 31.07.2013 р. (а.с. 58) та висновком експерта № 3325 е від 13.08.2013 р. (а.с. 99) згідно яких у ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження у вигляді 10-ти внутрішньо-шкіряних крововиливів на передньо-зовнішній поверхні правого плеча у верхній та нижній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та локалізація і характер яких не протирічать механізму їх утворення, на який вказують під час слідчого експерименту ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_40

Висновком експерта № 3172е від 01.08.2013 року згідно якого ОСОБА_2 при огляді пояснив, що йому ніхто тілесних ушкоджень не спричиняв, а він намагався покінчити життя самогубством в зв'язку з незаконним свавіллям відносно нього. У ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла - забію грудної клітини, перелому крижі клубової кістки праворуч без зміщення, осколкового перелому лонної та сідалишної кісток праворуч з розходженням лонного сполучення, відкритого перелому лівої п'яткової кістки з забійними ранами на підошовній поверхні лівої стопи, закритого перелому дистального метаепіфізу лівої великогомілкової кістки, ділянки осаднення на задній поверхні правого передпліччя та на долонній поверхні правої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Враховуючи локалізацію та характер травм можливо вказати, що вони спричинені зі значною силою, можливо при падінні з висоти та ударом об тупу тверду поверхню. (а.с. 21)

Показаннями свідка ОСОБА_52, допитаної в судовому засіданні, яка підтвердила свої висновки, вказані в експертизі та пояснила, що всі пояснення ОСОБА_2, надані їй, викладені у вищевказаному висновку.

Показаннями свідка ОСОБА_53, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він працює лікарем ортопедом-травматологом ОКЛ ім. Мечникова. Обвинувачений надійшов в лікарню після падіння з третього поверху РВ і його стан був критичний, так як він мав декілька травм і йому робили одночасно дві операції - на нозі та в черевній порожнині, так як у нього були виявлені черевні гематомы с випадом тканевой порожнини, і цей випад міг спричинити запальний процесс. Вказані гематоми теоретично могли утворитись від ударів в живіт. Після реабілітації обвинуваченого було виписано з лікарні і його стан був задовільний. Також свідок пояснив, що ОСОБА_2 розповідав, що його, начебто, били в РВ і він був вимушений вистрибнути.

Показаннями свідка ОСОБА_20, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що він був свідком затримання ОСОБА_2, яке відбувалось на трасі Дніпропетровськ - Кривий Ріг людьми в цивільному, які поклали обвинуваченого на землю та доставили їх разом до Жовтневого РВ, де їх розвели по різним кімнатам. Свідка випустили десь о 21-00 годин, а ОСОБА_2 залишився в РВ. Пізніше свідкові стало відомо, що обвинувачений в лікарні в зв'язку з переломами і коли він приїздив до нього, то ОСОБА_2 говорив, що «все набридло».

Оцінюючи вищевказані зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у спричинені легких тілесних ушкоджень о/у БЕП Жовтневого РВ ОСОБА_14 під час виконання ним своїх службових обов'язків та втечі з-під варти із застосуванням насильства доведена в повному обсязі і умисні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за:

- ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

- ч. 2 ст. 393 КК України, як втеча з-під варти, вчинена особою, яка перебуває в попередньому ув'язненні із застосуванням насильства

Посилання обвинуваченого на те, що він не спричиняв нікому тілесних ушкоджень 30.07.2013 року, так як на момент його стрибка з третього поверху Жовтневого РВ о/у ОСОБА_14 в кабінеті не було, суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки ці посилання повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_14, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_40 та ОСОБА_41, протоколами слідчих експериментів та висновком експерта № 3325 е від 13.08.2013 р., які не суперечать один одному і в своїй сукупності доповнюють один одного, відтворюючи події того дня.

Посилання обвинуваченого на те, що він не мав наміру втечі, а намагався привернути до себе увагу, так як був побитий невідомими в приміщенні Жовтневого РВ і погано себе почував, суд також розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки факт побиття ОСОБА_2 в Жовтневому РВ не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, а показання свідка ОСОБА_53 про те, що у обвинуваченого були виявлені черевні гематомы, які могли утворитись від ударів в живіт не може бути прийнято до уваги як доказ побиття обвинуваченого в приміщенні Жовтневого РВ, так як вказаний свідок не являється судово-медичним експертом, а падіння обвинуваченого з третього поверху на секцію паркану, могло спричинити будь-які тілесні ушкодження, в тому числі і вищевказані гематоми.

Об'єктивно, намір ОСОБА_2 здійснити втечу, підтверджується тим, що відносно нього ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2013 року (т. 2 а.с. 220) було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю сплатити заставу і він, після сплати застави (т. 2 а.с. 222), будучи звільненим з-під варти, порушив умови застави з'являтись за викликом слідчого (т. 2 а.с. 223-226), не відлучатись з місця проживання (т. 2 а.с. 228, 248), що говорить про його бажання уникнути відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, тяжкого та ряду особливо тяжких, особи обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не судимий, на обліку у лікаря психіатра та у лікарня нарколога не перебуває, позитивно характеризується, а також судом враховується його стан здоров'я.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого в судовому засіданні не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретним їх обставинам, даним про особу обвинуваченого про що зазначено вище, крім того, таке покарання повністю буде відповідати встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, а також, на думку суду, посприяє подальшому виправленню останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи заявлений ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2 796 000 гривень, суд вважає, що з урахуванням встановлених судом обставин з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь цивільного позивача, на підставі ст. 1166 ЦК України, підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 1 992 000 гривень - розмір шкоди встановленої в судовому засіданні (1 600 000 грн наданих на придбання КАМАЗів та 392 000 грн - кошти не повернуті за використану селітру)

Вирішуючи заявлений ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 3 800 000 гривень, суд вважає, що з урахуванням встановлених судом обставин з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь цивільного позивача, на підставі ст. 1166 ЦК України, підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 200 000 гривень - грошові кошти, надані безпосередньо ОСОБА_5 обвинуваченому.

Суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_5 право звернення ТОВ «Дніпроуніверсалкомлпект» до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди.

Вирішуючи заявлений ОСОБА_9 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 26 500 000 гривень, суд вважає, що з урахуванням встановлених судом обставин з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь цивільного позивача, на підставі ст. 1166 ЦК України, підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 26 500 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 393 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання:

- за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі;

- за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 393 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_2 ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2013 року залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більш ніж на 60 діб, тобто до 17.08.2014 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з 30.07.2013 року, зарахувавши у строк відбування покарання два дні тримання обвинуваченого під вартою з 26.06.2013 року по 27.06.2013 року.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 992 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 200 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної задовольнити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26 500 000 гривень.

Речові докази - документи - зберігати в матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: С.П. Мельниченко

Судді С.О. Демидова

С.С. Федоріщев