Постанова № 39378359, 18.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 р. Справа № 821/1350/14

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Горшков В.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства закритого типу «Гідромонтаж» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до акціонерного товариства закритого типу «Гідромонтаж» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Херсонське ОВФСЗІ) звернулося до суду з адміністративним позовом до акціонерного товариства закритого типу (далі АТЗТ) «Гідромонтаж» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6 894,45 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14,49 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем не сплачені адміністративно-господарські санкції та пеня у розмірі та порядку, передбаченому Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за невиконання у 2013 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Згідно з даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, поданого відповідачем, та відповідно до розрахунку Фонду середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 9 осіб, з цього розрахунку установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 16 квітня 2014 року повинен був самостійно сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 6 894,45 грн. та пеню за порушення терміну сплати цих санкцій в сумі 14,49 грн. Заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 6 908,94 грн. відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що підприємством було зроблено все необхідне для виконання вимог діючого законодавства України в сфері працевлаштування інвалідів, а саме своєчасно, ще 23 вересня 2013 року було подано до Новокаховського міського центру зайнятості заяву про попит на робочу силу двох інвалідів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з АТЗТ «Гідромонтаж» на користь Херсонського ОВФСЗІ адміністративно-господарські санкції у розмірі 6 894,45 та пеню в сумі 14,49 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, акціонерне товариство закритого типу «Гідромонтаж» подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно до розрахунків позивача на підставі даних звіту форми №10-ПІ АТЗТ «Гідромонтаж» щодо дотримання вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2013 року на підприємстві працевлаштовані 9 осіб, норматив працевлаштування інвалідів складав 1 особа, фактично на підприємстві не створено жодного робочого місця для інвалідів.

Відповідач у 2013 році до 23 вересня 2013 року не інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів, звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щодо наявності вільних робочих місць для інвалідів відповідачем не подавався.

Перший звіт за формою №3-ПН ними був поданий 23 вересня 2013 року, станом на це число і саме в ньому була відображена вакансія для працевлаштування інваліда.

Відповідачем не надано пояснень, чому звіти про інформацію про попит на робочу силу (вакансії) не подавались до 23 вересня 2013 року, а також не надано доказів здійснення інших заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що інформацію про попит на робочу силу (вакансії) подано АТЗТ «Гідромонтаж» до центру зайнятості лише 23 вересня 2013 року, а також підприємством не надано доказів здійснення інших заходів щодо працевлаштування інвалідів, що свідчить про невиконання обов'язку роботодавця щодо подання звітності та працевлаштування інваліда у 2013 році, у зв'язку з чим, позов належить задовольнити.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3).

Згідно з ч.3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, встановлений ч.3 ст. 19 Закону обов'язок підприємства самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів передбачає, згідно з ст. 18 Закону, створення для останніх робочих місць та прийняття на роботу у разі безпосереднього звернення інваліда до підприємства, проте, не передбачає пошук підприємством інваліда для працевлаштування. Крім того, разом з самостійним обов'язком працевлаштовувати інвалідів у підприємства є обов'язок працевлаштовувати інвалідів, направлених до нього центром зайнятості, якого підприємство попередньо інформувало про наявність вакансій для інвалідів.

Тобто, про порушення підприємством Закону можливо стверджувати при наявності хоча б однієї з таких обставин: підприємством не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; підприємство, яке ще не працевлаштувало передбачену Законом кількість інвалідів, відмовило інваліду у працевлаштуванні при безпосередньому зверненні останнього щодо прийняття на роботу; підприємство не інформувало центр зайнятості про наявність вакансій для інвалідів, внаслідок чого інваліди на підприємство не направлялись.

З матеріалів справи вбачається, що наявність будь-якої з цих обставин позивачем не доведено і судом встановлено не було. Навпаки, підприємство проінформувало центр зайнятості про наявність вакансій для інвалідів, однак, центр зайнятості не направляв інвалідів на працевлаштування, у зв'язку з тим, що інваліди, які перебували на обліку у Центрі, за індивідуальними програмами реабілітації не могли працювати на АТЗТ «Гідромонтаж» (а.с.27).

Таким чином, не має підстав стверджувати про наявність вини АТЗТ «Гідромонтаж» у не працевлаштуванні інвалідів, оскільки у разі направлення центром зайнятості інвалідів на працевлаштування згідно з запропонованими вакансіями, АТЗТ «Гідромонтаж» повністю б виконало встановлений Законом норматив.

Разом з тим, колегія суддів вважає можливим звернути увагу на наступне.

Коли Херсонське ОВФСЗІ отримало інформацію від Новокаховського міського центру зайнятості щодо не направлення інвалідів на АТЗТ «Гідромонтаж» у зв'язку з невідповідністю індивідуальних програмам реабілітації облікованих у центрі інвалідів умовам праці на АТЗТ «Гідромонтаж» (а.с.26, 27), Херсонському ОВФСЗІ необхідно було з'ясувати, чи є АТЗТ «Гідромонтаж» підприємством зі звичайними (а не важкими) умовами праці, адже, ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (згідно з якою, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів і з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях з звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною і трудовою діяльністю, не забороненою законом), чітко передбачає можливість працевлаштування інвалідів лише на тих підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях де існують звичайні умови праці.

Однак, цього Херсонське ОВФСЗІ не зробило, відповідно, взагалі не довело, що до АТЗТ «Гідромонтаж» повинен застосовуватися встановлений Законом норматив щодо працевлаштування інвалідів.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Херсонське ОВФСЗІ та необхідність відмови в їх задоволенні.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити Херсонському ОВФСЗІ у задоволенні позовних вимог до АТЗТ «Гідромонтаж» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу «Гідромонтаж» -задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Херсонському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні адміністративного позову до акціонерного товариства закритого типу «Гідромонтаж» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6 894,45 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14,49 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець