Постанова № 39376575, 20.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2014 року 10:15 № 826/6681/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»доІнспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській областіпро скасування постанови про накладення штрафних санкцій, визнання протиправними дії по прийняттю вказаної постанови, а також скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про скасування постанови про накладення штрафних санкцій № 03 від 09.01.2014, визнання протиправними дії по прийняттю вказаної постанови, а також скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 152 від 16.12.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем проведена перевірка та за її результатами складено акт перевірки, яким встановлено відсутність на продукції Національного знаку відповідності. На підставі акту перевірки прийнято рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів та надалі прийнято спірну постанову про накладення штрафу.

Після прийняття постанови про накладення штрафних санкцій, як зазначає позивач, Інспекцією було проведено перевірку стану виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів та скасовано попередні рішення про вжиття цих заходів.

Позивач не погоджується з рішеннями та зазначає про безпідставність проведення перевірки, про те, що всі товари були забезпечені Національним знаком відповідності, що містився на упаковці, тарі, супровідній (експлуатаційній) документації. Однак, як зазначає позивач, Інспекція неналежним чином було досліджено продукцію, упаковку, супровідну документацію, а відтак Інспекція дійшла до хибного висновку про відсутність на продукції національного знаку відповідності.

З урахуванням зазначеного та наведеного у позовній заяві, позивач вважає прийняті рішення безпідставними.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши обґрунтованість висновків перевірки, а відтак, про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

При цьому, надавши заперечення та матеріали перевірки, відповідач заявив про розгляд справи за його відсутності (т.1., а.с. 67).

Під час розгляду справи відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, про що судом постановлено ухвалу від 18.06.2014 р.

З огляду на наведене та на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України в судовому засіданні 18.06.2014 р. ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи суд також дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача від 19.06.2014 р. про зупинення провадження у справі з огляду на його необґрунтованість та безпідставність, а також з урахуванням встановлених строків розгляду справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у у Рівненській області проведено перевірку характеристик продукції в магазині ТОВ «Дієса» «Ельдорадо» у м. Рівне.

За результатами перевірки складено акт від 29.11.2013 р. № 00109.

Як вбачається з акту перевірки, вона проведена на підставі згоди Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.11.2013 р. № 5469-2-7/6 (копія у справі), направлення від 27.11.2013р. №102/01-36 та у зв'язку з отриманням звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 405/01-01 від 26.11.2013 р.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 р. у справі № 826/18856/13-а за позовом ТОВ «Дієса» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держінспекція) та її територіальних відділень в областях (у т.ч. до відповідача по даній справі) про визнання протиправними (незаконними) та скасування згоди Держінспекції, про визнання протиправними та скасування направлень на проведення перевірки, про визнання незаконними дій посадових осіб Інспекцій щодо проведення перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, у задоволенні позову відмовлено.

Судом у вказаному рішенні зазначено, що Держінспекція у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п/п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», порушення порядку надання згоди на проведення перевірки судом не встановлено, перевірка була призначена у відповідності з встановленими вимогами, судом не встановлено порушень вимог законодавства при здійсненні проведення перевірки позивача, у зв'язку з чим, як зазначив суд, підстави для визнання оскаржуваних дій посадових осіб територіальних органів Держінспекції щодо проведення перевірки магазинів торгівельної мережі ТОВ «Дієса» відсутні.

В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас слід зазначити, що згідно з Актом перевірки встановлено розповсюдження продукції без Національного знаку відповідності, відсутність інформації про найменування та адресу уповноваженого представника або імпортера, оскільки виробники продукції не є резидентами України.

Загалом Інспекція прийшла до висновку про порушення п. 17, 19, 24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.07.2009 р. № 785, п. 7, 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.10.2009 р. № 1149.

Крім того, Інспекцією зазначено про порушення позивачем п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відповідно до якого до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, зазначено про порушення п. 1 ч. 3 ст. 44 цього ж Закону, відповідно до якого до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідачем до заперечень на позов надано результати фото-фіксації, яка проводилась під час перевірки, а також документи, які надавались позивачем під час перевірки.

Під час розгляду справи позивач не заперечував та не спростовував те, що на зазначену в Акті перевірки продукцію поширюються зазначені вище вимоги Технічних регламентів, а позивач є особою, яка ввела продукцію в обіг.

На підставі Акту перевірки 16 грудня 2013 р. Інспекцією прийнято Рішення № 151 (не є предметом оскарження у даній справі) та 152 (є предметом оскарження у даній справі) про вжиття обмежувальних коригувальних заходів. У рішеннях викладено обставини та результати перевірки та вирішено: обмежити надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (у першому), а також обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку (у другому).

При цьому, до прийняття вказаних рішень, Інспекцією були підготовлені та надані 02.12.2013 р. позивачу (директору магазину) проекти вказаних рішень.

09 січня 2014 р. Інспекцією прийнято постанову про накладення штрафних санкцій № 03, яка мотивована висновками акту перевірки.

До позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 29 750 грн., у тому числі:

- за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності штраф у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів у сумі 4250 грн.;

- за введення в обіг продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності штраф у розмірі 25500 грн.

Надалі, 10.01.2014 р. позивачем сформовано повідомлення за № 01 на адресу Інспекції про направлення інформації про виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів. Зазначається, що продукція приведена у відповідність до вимог чинного законодавства, шляхом нанесення Національного знаку відповідності, та на маркуванні продукції зазначено інформацію про найменування та адресу уповноваженого представника, імпортера (постачальника). До зазначеного повідомлення позивачем надано результатами фото-фіксації.

11.01.2014 р. Інспекцією складено довідку № 151/152 про повне та результативне виконання раніше прийнятих рішень.

11.01.2014 р. Інспекцією було прийнято рішення № 07 та № 8 про скасування попередніх рішень у зв'язку з повним та результативним виконанням останніх. Зазначені рішення видані керівнику магазину, що спростовує доводи позивача відносно не отримання вказаних рішень.

При цьому, внаслідок скасування первинних рішень, вони, у т.ч. оскаржуване № 152, на час розгляду справи є не чинними та не створюють для позивача будь-яких наслідків.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон № 2735-VI) державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд), це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Термін «встановлені вимоги» вживається у значенні - вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що обов'язки суб'єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.

З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог (п. 11 ч. 11 зазначеного Закону).

При цьому, посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, як вже зазначалося, мають право складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог (п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону).

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», технічний регламент, це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Згідно з ч. 2 ст. 13 зазначеного Закону відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Відповідно до п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затв. постановою КМУ № 1149 від 29.10.2009 (далі - Технічний регламент № 1149), перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність (п.10 Технічного регламенту № 1149).

Разом з цим, у відповідності до п. 17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затв. постановою КМУ № 785 від 29.07.2009 (далі - Технічний регламент № 785), на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.

Пунктом 19 Технічного регламенту № 785, встановлено, що Національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. N 1599.

В свою чергу, пунктом 5 Правил застосування національного знаку відповідності, затв. Постановою KMУ від 29.11.2001 № 1599 (далі - Правила № 1599), передбачено, що Національний знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідні документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Водночас, згідно з п. 24. Технічного регламенту № 785, на порушення якого посилається відповідач, кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо підстав для прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2735-VI метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам, тобто і вимогам Технічних регламентів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 зазначеного Закону заходами ринкового нагляду є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 29 зазначеного Закону у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, зокрема, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Згідно з ч. 5. ст. 30 Закону № 2735-VI тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження (п. 2).

В даному випадку, враховуючи зміст Акту перевірки, який є носієм доказової інформації, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків Акту перевірки щодо відсутності на продукції інформації про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера (вимоги п. 24. Технічного регламенту № 785), а також доказів спростування висновків Акту перевірки про відсутність на продукції Національного знаку відповідності.

Зокрема, позивачем не надано супровідної документації та/або результатів фото-фіксації під час перевірки, відомості з яких би спростовували висновки Акту перевірки. Тобто, доводи позивача на спростування висновків перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Водночас, висновки Акту перевірки підтверджуються, крім власне встановлених у ньому обставин, наданням позивачем Інспекції з листом від 10.01.2014 р. № 1 (про усунення порушень) відомостей та документів, у т.ч. у вигляді фото-фіксації усунення порушень, чим по суті позивачем визнається факт вчинених порушень. Висновки Акту перевірки підтверджуються також наданими Інспекцією документами, які були отримані під час перевірки, у т.ч. у вигляді результатів фото-фіксації, та власне рішенням Інспекції від 11.01.2014 р. про скасування первинного рішення про застосування обмежувальних заходів у зв'язку з повним та результативним виконанням попереднього рішення.

Враховуючи наведене у сукупності та на підставі наявних матеріалів справи суд приходить до висновку про ведення позивачем в обіг продукції, яка на час перевірки не відповідала встановленим вимогам, а саме вищезгаданим вимогам Технічних регламентів, у т.ч. розповсюдження продукції за відсутності на продукції, супровідній документації, упаковці Національного знаку відповідності.

У зв'язку з цим, суд вважає правомірним застосування до позивача санкцій на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (виходячи з вимог п. 24. Технічного регламенту № 785) та застосування санкцій на підставі п. 1 ч. 3 ст. 44 цього ж Закону (в контексті вимог п. 7 та п. 10 Технічного регламенту № 1149, п. 17 та п. 19 Технічного регламенту № 785, пункту 5 Правил № 1599). Крім того, враховуючи встановлені під час перевірки порушення та наведені вище норми законодавства щодо підстав прийняття рішень про вжиття обмежувальних заходів та характеру заходів реагування, суд вважає законним та обґрунтованим прийняття оскаржуваного Рішення № 152 від 16.12.2013 р. про вжиття обмежувальних заходів (щодо вимог про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами).

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень, які є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже, враховуючи відсутність підстав для висновку про незаконність проведення перевірки та, відповідно, відсутність підстав для визнання протиправними дій Інспекції під час перевірки та у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги те, що при зверненні з позовом за майнові вимоги, які загалом складають 4250,00 грн., позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 255,78 грн. (182,70 грн. за майнову вимогу та 73,08 грн. за немайнову), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору (щодо заявлених майнових вимог).

Так, загальна ставка судового збору, що підлягає сплаті відповідно до вказаних норм та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати (1218 грн.), складає мінімальний розмір 1 827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати). Відтак, враховуючи сплачену позивачем суму за майновий спір (182,70 грн.) та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн., яка на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами ч. 2 ст.11, статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код з ЄДО 36483471; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45) відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код з ЄДО 36483471; адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін