Постанова № 39374452, 18.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 917/159/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Волтан"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Волтан" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 574 764 грн. заборгованості за поставлений товар, 45 320,13 грн. пені, 40 233,48 грн. штрафу, 6 304,06 грн. втрат внаслідок інфляції та 3 724,93 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.03.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 574 764 грн. боргу, 4 850,78 грн. інфляційних втрат та 3 724,93 грн. річних, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2014 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором про закупівлю товарів за державні кошти № 046/1 від 17.09.2013 року, за умовами якого ТОВ "Волтан"(продавець) зобов'язується у 2013-2014 році постачати ПАТ "Укртрансгаз" (покупець) товари, зазначені в замовленні про проведення відкритих торгів, а останній прийняти та розрахуватись за цей товарів.

Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що загальна вартість товару складає 574 764 грн.

За п. 4.1 зазначеного договору, оплата вартості товарів здійснюється покупцем протягом 30-ти календарних днів з дня поставки, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків судами попередніх інстанцій встановлено, за видатковими накладними № РН - 0000244 від 01.10.2013 року, № РН - 0000264 від 11.10.2013 року, № РН - 0000280 від 23.10.2013 року, № РН - 0000295 від 01.11.2013 року, як підписані сторонами, позивач поставив, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 574 764 грн., за який останній до цього часу не розрахувався, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 02.12.2013 року та відповідачем не оспорюється.

За таких обставин, коли відповідач в порушення умов договору у встановленні строки та в повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, позивач вправі вимагати сплати боргу ним з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно частково задовольнили позов, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 574 764 грн., 4 850,78 грн. інфляційних втрат та 3 724,93 грн. 3 % річних та обґрунтовано відмовили у стягненні пені та штрафу, оскільки договором це не передбачено, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко