Ухвала суду № 39368185, 10.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 33/538 Головуючий у 1-й інстанції: Смирнова Ю.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

секретар Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Господарського суду мiста Києва від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго", товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про визнання угоди недійсною та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2004 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго", товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" в якому просила: визнати усну угоду, укладену між ТОВ «Техмаш» шляхом обміну документів на загальну суму 4 890, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 815, 00 грн.) недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР, при наявності умислу однієї із сторін - ТОВ «Укренерго»; зобов'язати ТОВ «Укренерго» повернути ТОВ «Техмаш» грошові кошти у сумі 4 890, 00 грн., отримані згідно платіжних доручень.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 06 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами було проведено позапланову документальну перевірку правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Укренерго» за квітень, травень, червень, липень, серпень 2002 року.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3., п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97 року, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження ТОВ «Укренерго» податку на додану вартість на загальну суму 329 494 гривень, в тому числі за березень 2002 року на суму 2030, 00 грн., за квітень 2002 року на суму 73 942,00 грн., за травень 2002 року 13 521,00 грн., за червень 2002 року на суму 68 191, 00 грн., за липень 2002 року на суму 102 495, 00 грн., за серпень 2002 року на суму 68 191,00 грн.

На підставі акту від 12.07.2004 року № 122/26-10/31722520 (а.с. 20-23) та за результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2004 року № 0001552626/0 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 494 241, 00 грн, з яких за основним платежем - 329 494, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 164 747, 00 грн.

Податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Укренерго» занизило податок на додану вартість за період березень 2002 року - серпень 2002 року, а спірна угода була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

В основу висновків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва лягло те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2003 року у справі №2-5375/6, визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи Товариства з обмеженою відповідальність «Укренерго», а саме: Протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «Укренерго», статут, установчий договір від 14.09.2001 року, а також визнано недійсними з моменту реєстрації свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Укренерго» від 09.11.2001 року та визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість свідоцтво №37023318 від 05.02.2002 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 15).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Укренерго» та ТОВ «Техмаш» укладено угоду, на виконання якої ТОВ «Укренерго» відповідно до накладної від 12.08.2002 року № 375 (а.с. 9) поставило ТОВ «Техмаш» товар вартістю 4 890, 00 грн.

ТОВ «Укренерго» видано ТОВ «Техмаш» податкову накладну від 12.08.2002 року № 161 (а.с. 8) на загальну суму 4 890, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 815, 00 грн.

Оплата поставленого товару здійснена відповідачем - ТОВ «Техмаш» в безготівковому поряду шляхом перерахунку коштів ТОВ «Укренерго» на його розрахунковий рахунок, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Укренерго» за 21.08.2002 року (а.с. 10).

Отже реальність господарської операції між ТОВ «Техмаш» та ТОВ «Укренерго» підтверджується копіями первинних документів наявними в матеріалах справи, а саме: накладною № 375 від 12.08.2002 року (а.с. 9), податковою накладною № 161 від 12.08.2002 року (а.с. 8), випискою з банківського рахунку ТОВ «Укренерго» за 21.08.2002 року (а.с. 10).

Крім того, в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних № ТМ-0000513 від 13.08.2002 року (а.с.57), № ТМ - 0000276 від 30.05.2002 року (а.с. 60), № ТМ - 0000400 від 12.07.2002 року (а.с. 63), № ТМ - 0000506 від 12.08.2002 року (а.с. 66), № ТМ - 0000502 від 12.08.2002 року (а.с. 68), № 0000394 від 11.07.2002 року (а.с. 70), № ТМ - 0000274 від 28.05.2002 року (а.с. 73), № ТМ - 0000296 від 04.06.2002 року (а.с. 76) та рахунків фактури № 836 від 07.08.2002 року (а.с. 58), № 445 від 24.05.2002 року (а.с. 61), № ТМ - 0000535 від 12.06.2002 року (а.с. 64), № 596 від 01.07.2002 року (а.с. 71), № ТМ - 0000324 від 18.04.2002 року (а.с. 74), № 424 від 20.05.2002 року (а.с.77), що підтверджують використання в господарській діяльності ТОВ «Техмаш», товару отриманого за вказаною угодою від ТОВ «Укренерго».

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності по взаємовідносинам ТОВ «Укренерго» та ТОВ «Техмаш», оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між ТОВ «Укренерго» та ТОВ «Техмаш», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб відповідачів, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між відповідачами, недійсними.

Колегія суддів звертає увагу, що в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2003 року у справі № 2-5375/6, яким було визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи Товариства з обмеженою відповідальність «Укренерго», а саме: Протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «Укренерго», статут, установчий договір від 14.09.2001 року, а також визнано недійсними з моменту реєстрації свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Укренерго» від 09.11.2001 року та визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість свідоцтво №37023318 від 05.02.2002 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 15).

Однак, колегія суддів наголошує на тому, що вказане рішення суду скасовано ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2005 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 106). Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2005 року позовну заву ОСОБА_2 до ТОВ «Укренерго», треті особи: ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТОВ «Наукова виробнича фірма «Агросвіт», ТОВ «Техмаш», ТОВ «Гронд Електронік» про визнання недісним протоколу загальних зборів, установчого договору, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додан вартість залишено без розгляду.

У зв'язку з цим, рішення,. на яке посилається апелянт в обґрунтування вимог позову та апеляційної скарги, доказової сили не має.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції відповідачів здійснювалися в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності ТОВ «Укренерго» при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду мiста Києва від 06 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17 червня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.