Рішення № 39367773, 11.06.2014, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/3936/14-ц

провадження № 2/753/2758/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДЕАК Ю.В.

за участю

представника позивача Якуб Г.О.;

відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Комунального підприємства «Господар Дарницького району міста Києва» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом про стягнення матеріальної, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Господар Дарницького району міста Києва» (далі по тексту - позивач, КП «Господар Дарницького району міста Києва») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1, ОСОБА_2) та ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач - 2) про солідарне стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 16 549,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі на законних підставах проживають у АДРЕСА_1, споживають житлово-комунальні послуги, при цьому не виконують зобов'язання по їх оплаті, в зв'язку з чим за ними утворилась заборгованість, яку позивач і просить суд стягнути.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та її розгляд призначено в судовому засіданні.

До початку судового засідання, відповідачем, через канцелярію суду, подано зустрічну позовну заяву до КП «Господар Дарницького району міста Києва», у якій вона просить суд стягнути з відповідача за цим позовом матеріальну та моральну шкоду, провести залік коштів, а також зобов'язати його вчинити певні дії шляхом надання їй відповідних документів.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами відсутні будь-які договірні зобов'язання, тарифи, за якими відповідачем виставлялись рахунки на сплату житлово-комунальних послуг є необґрунтованими, а також у зв'язку з несвоєчасним та неповним наданням цих послуг, позивач поніс матеріальну та моральну шкоду у вигляді здійснення нею ремонту у спірній квартирі та понесення нею у зв'язку з цим душевних страждань.

Ухвалою суду від 16.04.2014 року зустрічна позовна заява прийнята до розгляду та об'єднана в одне провадження разом з первісним позовом.

В судовому засіданні представником позивача подано уточнену позовну заяву, відповідно до вимог якої позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період починаючи з лютого 2009 року по грудень 2013 року у розмірі 15 630,02 грн., мотивуючи цю заяву тим, що відповідач за первісним позовом є єдиним власником квартири АДРЕСА_1, споживає житлово-комунальні послуги, при цьому не в повному обсязі виконує зобов'язання по їх оплаті. Також просила суд залишити позовні вимоги до ОСОБА_3 без розгляду, внаслідок чого судом постановлено ухвалу про залишення вказаних вимог без розгляду.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Дослідивши подану представником позивача уточнену позовну заяву та враховуючи, що вона подана у відповідності до приписів ч. 2 ст. 31 ЦПК України, суд приймає її до розгляду та вважає за необхідне здійснити розгляд справи з урахуванням визначених у позовній заяві уточнень.

Також у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити з урахуванням уточнень, при цьому вказавши, що заперечує проти зустрічних позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю, надавши відповідні заперечення.

В судовому засіданні відповідач заперечила проти задоволення позовних вимог за первісним позовом, надала заперечення проти нього, у якому просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на зазначені у ньому обставини та застосувати строк позовної давності. Також підтримала зустрічні позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що позивач на підставі розпорядження Дарницької РДА у м. Києві №35 від 25.01.2012 року є балансоутримувачем АДРЕСА_1 та відповідно до статуту, затвердженого розпорядженням Дарницької РДА у м. Києві №11 від 02.10.2001 року, здійснює господарську діяльність із утримання, обслуговування, експлуатації житлового та нежитлового фонду комунальної власності району, а також здійснює контроль за додержанням встановленого порядку використання жилих і інших приміщень житлового фонду та виконання громадянами Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями.

Відповідно до ст. 175 Житлового кодексу України (далі по тексту - ЖК України) державні і громадські органи, підприємства, установи, організації, службові особи зобов'язані дбати про схоронність житлового фонду та підвищення його благоустрою.

Частина 4 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що державні комунальні підприємства по обслуговуванню та ремонту житла зобов'язані здійснювати обслуговування та ремонт приватизованого житла, надавати мешканцям комунальні та інші послуги за державними розцінками і тарифами.

Крім того, судом також встановлено, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2, яка є її власником, що підтверджується довідкою за формою № 3 та договором купівлі-продажу нерухомості від 03 червня 1994 року.

Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту - ЗУ «Про житлово-комунальні послуги») визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, ст. 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

За змістом ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно з частиною 2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтями 20, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно зі ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями», які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Статтями 66-67 цього Кодексу також визначено, що плата за користування житлом обчислюється, виходячи з загальної площі квартири, розмір плати за користування житлом встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (далі - Правила), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил).

Судом встановлено, що позивач є балансоутримувачем даного будинку та надає мешканцям житлово-комунальні послуги, відповідач в свою чергу отримує їх, при цьому не повноцінно виконує зобов'язання по їх оплаті. У зв'язку з чим за відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_2, як власником квартири АДРЕСА_1, утворилась заборгованість починаючи з лютого 2009 року по грудень 2013 року за надані та спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 15 630,02 грн.

При цьому, статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю три роки. А відповідно до частини 3 ст. 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності до винесення рішення. Однак, як встановлено судом, відповідно розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги та визначеному у ньому переліку сум сплати відповідачем грошових коштів за надані послуги, наданих відповідачем та долучених до матеріалів справи копій квитанцій про сплату нею житлово-комунальних послуг, крім сплати суми за надані житлово-комунальні послуги, встановленої за відповідний місяць надавачем цих послуг, здійснювалась сплати заборгованості за раніше надані та не оплачені послуги, що свідчить про визнання відповідачем своєї заборгованості.

Згідно з частиною 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не застосовується.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що перевищення суми сплати відповідачем за надані житлово-комунальні послуги у порівнянні з сумою вказаною у розрахунку, встановленому за місяць надавачем послуг, свідчить про визнання нею боргу та є підставою для переривання перебігу позовної давності, а тому заява відповідача за первісним позовом про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Водночас, суд критично оцінює викладені у зустрічному позові доводи позивача за цим позовом (а також відповідача за первісним) стосовно відсутності між сторонами договірних відносин, що є підставою для звільнення її від сплати за надані та спожиті ними послуги, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. А частиною 2 цієї статті встановлено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом частини 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. А частиною 2 ст. 642 цього Кодексу передбачено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За підсумовуючим аналізом зазначених вище правових норм, суд дійшов висновку, що в результаті отримання відповідачем рахунків на сплату житлово-комунальних послуг позивач здійснював оферту в укладенні договору про надання цих послуг за умов визначених цими рахунками, а відповідач в свою чергу споживаючи надані послуги та частково за них сплачуючи, здійснювала акцепт.

Таким чином, відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення від сплати вартості отриманих відповідачами житлово-комунальних послуг.

Також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи викладені у зустрічному позові доводи ОСОБА_2, як позивача за цим позовом, щодо використання відповідачем при розрахунку сум житлово-комунальних послуг необґрунтованих та підвищених тарифів, оскільки, як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи документами, КП «Господар Дарницького району м. Києва», відповідач за зустрічним позовом, нараховував позивачу за цим позовом послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), комунальні послуги на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації та відповідно нормативно-правових актів, що діяли у зазначеній у позові період, і нею не доведено, що нарахування вказаних послуг здійснювалось позивачем на підставі нечинних нормативно-правових актів.

Окрім того, як на підставу задоволення зустрічних позовних вимог стосовно відшкодування позивачу за цим позовом матеріальної та моральної шкоди внаслідок проведення нею ремонтних робіт, понесення витрат на лікування, душевних страждань та проведення відповідного заліку на грошові кошти, витрачені позивачем на ремонтні роботи, вона посилається на наявність у спірній квартирі грибка через неналежне надання відповідачем житлово-комунальних послуг та відсутність вчинених ним дій щодо його знищення.

Проте, викладені у зустрічній позовній заяві зазначені доводи та надані у судовому засіданні відповідні їм пояснення, суд вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак не можуть бути прийняті судом.

Відповідно до приписів ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Водночас, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів, в розумінні стст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження заявлених позивачем за зустрічним позовом вимог, нею не надано, а відтак вказані вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також суд критично оцінює надані у судовому засіданні позивачем за зустрічним позовом пояснення щодо неналежного надання житлово-комунальних послуг, оскільки до суду не надано актів-претензій у відповідності до ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Окрім того, не підлягають задоволенню вимоги за зустрічним позовом стосовно зобов'язання відповідача надати позивачу інформацію про її частку у витратах на утримання будинку, документальне підтвердження витрат на його утримання, з яких земель складається прибудинкова територія та надати відкритий доступ до всієї технічної документації по спірному будинку, оскільки звертаючись з даними вимогами позивачем не доведено, в чому саме вбачається порушення її прав відповідачем, та не надано взагалі будь-яких доказів, які б містили обов`язок КП «Господар Дарницького району м. Києва» надавати таку інформацію.

Разом з тим, відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язань відповідно до ст. 611 ЦК України настають наслідки, встановлені законом або договором.

З урахуванням наведеного та невиконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо оплати наданих позивачем за цим же позовом та спожитих нею житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку про наявність у відповідача перед позивачем відповідної заборгованості за період починаючи з лютого 2009 року по грудень 2013 року у розмірі 15 630,02 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем.

Таким чином, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, в свою чергу вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв'язку з чим, суд стягує з відповідача за первісним позовом на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись стст. 4, 14, 19 - 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стст. 66 - 67, 162, 175, 179 Житлового кодексу України, стст. 3, 11, 13, 15, 16, 256, 257, 261, 322, 509, 525 - 527, 530, 611 Цивільного кодексу України, стст. 31, 57, 60, 88, 209, 212- 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Господар Дарницького району міста Києва» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Заслонова, 3; ЄДРПОУ 14315687) суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 15 630,02 грн. та судовий збір у сумі 243,60 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.