Ухвала суду № 39362475, 18.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5851/13-а

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Жука С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт від 25.07.2013 року №008528,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт від 25.07.2013 року №008528.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансінспекції в Одеській області про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт від 25.07.2013 року №008528.

Не погоджуючись з даною постановою суду Управління Укртрансінспекції в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки «КАМАЗ 5320», державний номер НОМЕР_1, за допомогою якого здійснює послуги з вантажних перевезення пасажирів, тобто є автомобільним перевізником у розумінні положень ст.1, ст.29 Закону України «Про автомобільний транспорт».

20.06.2013 року співробітниками Управління Укртрансінспекції в Одеській області біля м. Іллічівськ Одеської області, було здійснено перевірку транспортного засобу марки «КАМАЗ 5320», державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2

Під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

Співробітниками Управління Укртрансінспекції в Одеській області було встановлено, що на цьому транспортному засобі здійснюються вантажні перевезення, без оформлення документів, визначених ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні зазначення габаритних або вагових показників транспортного засобу.

Факт порушення був зафіксований актом перевірки №025836 від 20.06.2013 року, з якими водій ОСОБА_2 був ознайомлений, але від підписання акту перевірки та надання пояснень по суті виявленого порушення відмовився.

За наслідками розгляду справи 25.07.2013 року Управлінням Укртрансінспекції в Одеській області була винесена постанова №008528 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн., копія якої була направлена на адресу позивача рекомендованим листом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не керував належним йому транспортним засобом 20.06.2013 року та не вчиняв правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач на підставі ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади в галузі контролю на автотранспорті, якому згідно ст.60 цього ж Закону надані повноваження щодо притягнення до фінансовою відповідальності перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому його дії, рішення чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17,104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» керівником Територіальних управлінь від імені Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до відповідальності можуть бути притягнуті автоперевізники та їх водії, які здійснюють вантажні перевезення без оформлення необхідних супровідних документів, визначених у статтях 39 та 48 цього ж Закону в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За змістом ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для нерегулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже, приписами ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» поклали в обов'язок на водія мати при собі під час здійснення вантажних перевезень документ, що посвідчує зазначення габаритних або вагових показників транспортного засобу.

Водночас, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги пояснення представника позивача про те, що станом на час проведення перевірки 20.06.2013 року позивач не користувався транспортним засобом марки «КАМАЗ 5320», державний номер НОМЕР_3 та причепом до нього, оскільки фактичним власником цього транспортного засобу був саме водій ОСОБА_2, який і здійснював вантажні перевезення без наявності необхідних документів, передбачених ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підтвердження цієї обставини ним був наданий договір купівлі-продажу транспортного засобу від 01.01.2012 року згідно якого позивач ОСОБА_1 продав транспортний засіб марки «КАМАЗ 5320», державний номер НОМЕР_3 з причепом ОСОБА_2

У відповідності до п.4.1 цього договору передача транспортного засобу здійснюється в момент підписання договору тобто з 01.01.2012 року.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач не керував належним йому транспортним засобом 20.06.2013 року та не вчиняв правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином в ході судового розгляду встановлено, що транспортним засобом керував ОСОБА_2, який є його фактичним власником, не перебував на цей час у трудових відносинах з позивачем, а тому повинен нести відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення особисто, відповідно до положень ст.59 Конституції України та ч.1 ст.217 та ч.1 ст.218 ГК України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі № 815/5851/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: С.І. Жук