Постанова № 39362362, 12.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2014 року № 826/5136/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-центр"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 21.01.2014р. №11026552202 та від 02.04.2014р. №46826552202.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноніколь-центр" з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.01.2014р. №11026552202 та від 02.04.2014р. №46826552202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що акт документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ СК „Сяйво” Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 22.042013р. №28/22-1/32704920 не є матеріалом, який є підставою для висновків під час проведення перевірок. Позивач стверджував про наявність підстав для формування витрат за правовідносинами з вказаним підприємством.

Представником відповідача позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать обставини справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач) була проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР» (далі - позивач) з питань підтвердження проведення фінансово-господарських операцій з ТДВ СК «Сяйво» код за ЄДРПОУ 32704920 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 31.12.2013 року №867/26-55-22-02/32046030 про результати позапланової виїзної перевірки.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове підомлення-рішення від 21.01.2014 року №11026552202, згідно з яким позивачу було донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 875000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 218750,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначеного рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 року №46826552202, яким позивачу визначено податкові зобов’язання зі сплати податку на прибуток в сумі 402777 грн. та засновано штрафні санкції в сумі 100694,00 грн.

Прийняття даних рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Зазначеним актом перевірки було зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого до складу валових витрат за III та IV квартали 2010 року було неправомірно віднесено витрати, сплачені на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» у загальній сумі 5 111 108,37 (п'ять мільйонів сто одинадцять тисяч сто вісім) гривень 37 коп., у тому числі за III квартал 2010 року у сумі 1 611 108,37 грн. та у IV кварталі 2010 року у сумі 3 500 000,0 грн.

З окрема, актом перевірки було встановлено, що позивачем укладено з ТДВ СК «Сяйво» договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 01.07.2010 року № 0701/07-О.

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з зобов'язаннями по відшкодування страхувальником заподіяної ним у процесі здійснення підприємницької (господарської) діяльності шкоди по договорам (угодам, контрактам), укладеним з контрагентами, що зазначені в заяві на страхування.

Страхова сума (ліміт відповідальності) страховика по договору страхування складає 50000000 грн. Страховий тариф встановлюється в розмірі 15% від страхової суми по договору, безумовна франшиза складає 1% страхової суми по будь-якому та кожному страховому випадку, страховий платіж по договору страхування становить 7500000грн. Загальний страховий платіж або його перша частина сплачується на поточний рахунок страховика до 30.09.2010 року включно. За умовами укладеного договору при сплаті страхового платежу частинами відповідальність страховика розраховується пропорційно відношенню фактично сплаченого страхового платежу до загального страхового платежу, визначеного в пункті 4.4 Договору. Договір страхування набуває чинності з дати надходження страхового платежу або його першої частини на поточний рахунок страховика і діє до 30 червня 2011 року включно.

Також актом перевірки було встановлено, що позивачем укладено з вказаним контрагентом договір добровільного страхування фінансових ризиків № 0701/04-ф від 01.07.2010 року. Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника (позивача), що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності. Вигодонабувачем за цим договором є страхувальник. Страхова сума по договору страхування складає 16 203 612,31 грн. Безумовна франшиза складає 2% від страхової суми по одному та кожному страховому випадку. Страховий тариф складає 3% від страхової суми по договору. Страховий платіж складає 486 108,37 грн. Страховий платіж в повному обсязі сплачується страхувальником на поточний рахунок страховика до 30.09.2010 року включно.

Договір страхування набуває чинності з 01.07.2010 року і діє до 30.09.2010 року включно на території України. Страховим випадком за цим договором страхування є збитки страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами страхувальника зобов'язань по договорам (контрактам, угодам) укладеним між страхувальником і контрагентами, зазначеними у реєстрі на добровільне страхування фінансових ризиків, який є невід'ємною частиною договору, що сталися внаслідок надзвичайних та непереборних при даних умовах обставин.

Актом перевірки визначено, що надані до перевірки документи, наведені в додатку №1, які пов’язані з предметом перевірки не містили перелік контрагентів та реквізити укладених з ними договорів (угод, контрактів) які є (або могли бути) предметом страхування.

Отже, актом перевірки було встановлено відсутність певних документів у позивача.

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов’язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов’язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Позивачем заперечення до акту перевірки надавалося, проте, не було надано документів, визначених в акті як відсутні.

Крім цього, суд враховує наступне.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Отже, до перевірки позивачем не надано жодних доказів щодо наявності прямого або опосередкованого зв'язку витрат позивача на страхування з наявністю об’єкту такого страхування – договорів, ризики за якими позивачем убуло застраховано.

Ненадання таких документів до перевірки позбавляє суд можливості проводити аналіз наданих позивачем договорів, оскільки зазначене буде фактично проведенням перевірки судом, що не передбачено жодною нормою чинного законодавства та дискреційними повноваженнями відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян