Рішення № 3936154, 22.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2009 р. Справа № 09/1251

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представника позивача –Льовкін М.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЬД»м. Київ до відкритого акціонерного товариства «Черкаський будинок торгівлі»м. Черкаси про стягнення 76023,37 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 76023,37 грн. заборгованості, у тому числі: 64041,85 грн. основного боргу по договору поставки № ВТ0038/08 від 26 лютого 2008 року, 6017, 21 грн. пені, 752,15 грн. –3% річних та 5 212,16 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 лютого 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № ВТ0038/08, на виконання умов договору відповідач отримав товар, однак його вартість сплатив частково. Тому з нього підлягає стягненню сума основного боргу, пеня, річні та інфляційні.

У судовому засіданні 22 червня 2009 року представник позивача подав клопотання у якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу в зв’язку зі сплатою, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був повідомлений про місце та час розгляду справи в установленому порядку. Нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст.75 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві з врахуванням клопотання від 22.06.2009 року.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

26 лютого 2008 року сторони уклали договір поставки № ВТ0038/08 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) передає у власність покупця (відповідач у справі) товар, а покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначених цим Договором, приймати названу продукцію та оплачувати її. (п.1.1 Договору).

Згідно пункту 4.1 Договору поставка продукції здійснюється за цінами зазначеними у прайс-листі, затверджених сторонами. Ціна, асортимент та кількість поставленої продукції міститься у видаткових накладних.

У пункті 4.5 Договору сторони встановили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковій формі. Покупець зобов’язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх зобов’язань по даному Договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочки розрахунку за весь час прострочення.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукти харчування на загальну суму 94041,85грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей, іншими матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

В порушення умов договору відповідач за отриманий товар не розраховувався у повному обсязі, його заборгованість на час подання позову становила 59041,85 грн., що підтверджується матеріалами справи та не оспорена відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою суд вважає договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення проти позову.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 59041,85 грн. основного боргу за поставлений товар.

Оскільки після порушення провадження у справі відповідач, згідно виписки банку, 19.05.2009 року сплатив 5000,00 грн. основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував 6017,21 грн. договірної пені із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розрахунок судом перевірено, він зроблений вірно.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, отже відповідач обґрунтовано нарахував 5212,16 грн. інфляційних та 752,15 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 5212,16 грн. інфляційних, 752,15 грн. три проценти річних, 6017,21 грн. договірної пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 760,24 грн. в рахунок оплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 878,24 грн.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкаський будинок торгівлі», м. Черкаси, бул. Шевченка, 207, ідентифікаційний код 01564161 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЬД», м. Київ, вул.Кіквідзе, 1/2 (юридична адреса), м. Київ, а/с - 94 (поштова адреса), ідентифікаційний код 31606857 –59041,85 грн. основного боргу, 6017,21 грн. договірної пені, 752,15 грн. три проценти річних, 5212,16 грн. інфляційних нарахувань та 878,24 грн. судових витрат.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ Н.М.Курченко

Повне рішення підписане 24 червня 2009 року.