Рішення № 3936153, 18.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2009 р. Справа №01/1242

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача Строкань Ф.С. представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу за позовом Верхняцької дослідно-селекційної станції, смт. Верхнячка, Христинівського району, Черкаської області

до державного підприємства “Іваньківський цукровий завод”, с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області

про стягнення 694985 грн. 51 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Верхняцькою дослідно-селекційною станцією до суду подано позов про стягнення з державного підприємства “Іваньківський цукровий завод” заборгованості за поставлений товар в розмірі 571153 грн. 16 коп., 3890 грн. 19 коп. 3% річних, 119942 грн. 16 коп. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги уточнив, подав заяву про перерахунок нарахувань у звязку з інфляцією, яка склала 34942 грн. 33 коп., решту позовних вимог підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити.

Викликаний в судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзиву на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, вважає за необхідне позов задовольнити частково з наступних правових підстав та мотивів.

15 вересня 2008 року між державним підприємством “Іваньківський цукровий завод” (покупець) та Верхняцькою дослідно-селекційною станцією (продавець) було укладено договір №110/1 (далі договір). Відповідно до умов договору продавець зобовязався передати у власність покупця цукрові буряки, а покупець оплатити товар та прийняти його для виробництва цукру квоти “А” на умовах договору. Право власності на товар переходить від продавця к покупцю з моменту оплати за товар і його передачі. Загальна кількість товару фіксується сторонами актом прийому-передачі, який є додатком №1 і невідємною частиною договору. Пунктом 4.1. договору визначено, що базисна ціна за 1 тону становить 220 грн. за 1 тону переданих по акту прийомки-передачі цукрових буряків.

На виконання умов договору позивачем продано відповідачу 2300,319 тон цукрового буряку у чистій вазі загальною вартістю 506069 грн. 74 коп., що підтверджується відомістю обліку кінцевих розрахунків на прийнятий цукровий буряк.

15 вересня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду до договору №110/1 від 15 вересня 2008 року, відповідно до якої покупець оплачує вартість транспортування цукрового буряку з місця відвантаження до приймального пункту з розрахунку 0,8 грн. за 1 т/км, при умові доставки цукрових буряків на пальному постачальника Верхняцької дослідно-селекційної станції.

На виконання умов додаткової угоди позивач надав послуги відповідачу на суму 83935 грн. 42 коп., що підтверджується актом виконаних транспортних послуг.

Відповідно до пункту 7.1. договору сторони домовилися, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50% за товар згідно з актом прийомки-передачі, по кількості і ціні відповідно до додатків до договору на протязі 5-ти днів з моменту підписання акту. Решту 50% вартості прийнятих цукрових буряків покупець оплачує в процесі приймання, але на пізніше 15-ти днів з моменту закінчення збирання і перевезення цукрових буряків на завод.

29 жовтня 2008 року відбулася остання передача товару, отже, відповідно до договірних зобовязань, повний розрахунок за отриманий товар відповідач повинен був здійснити до 13 листопада 2008 року.

В рахунок виконання своїх зобовязань відповідач надав позивачу пальне на суму 3252 грн. та цукор на суму 15600 грн.

Решту заборгованості в розмірі 571153 грн. 16 коп. відповідач не сплатив.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за поставлений товар в розмірі 571153 грн. 16 коп. у примусовому порядку.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача за період з 13 листопада 2008 року по 05 лютого 2009 року 3890 грн. 19 коп. трьох процентів річних, 34942 грн. 33 коп. збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за той же період.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу №110/1, а отже визначили його зміст та погодили умови.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 571153 грн. 16 коп. обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Суд вважає, що позивачем розрахунок трьох відсотків річних та витрат від інфляції вчинений відповідно до вимог чинного законодавства та вони підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 606095 грн. 49 коп., 3890 грн. 19 коп. 3% річних.

З відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 6060 грн. 95 коп. витрат на оплату державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Іваньківський цукровий завод”, с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області, код 32741501, р/р 2600712506 в ЧОД “Райффайзен Банк Аваль” смт. Маньківка, МФО 354411 на користь Верхняцької дослідно-селекційної станції, смт. Верхнячка, Христинівського району, Черкаської області, код 00495817, р/р 35229004001277 в ГУДКУ Черкаської області, МФО 854018 606095 грн. 49 коп. боргу з урахуванням втрат від інфляції, 3890 грн. 19 коп. трьох відсотків річних, 6060 грн. 95 коп. витрат на оплату державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 84999 грн. 83 коп. втрат від інфляції припинити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз