Рішення № 39360608, 16.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5799/14 16.06.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Медфарком-Центр»доСпоживчого товариства «Діамед»простягнення 54 347,71 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Гончаров О.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Медфарком-Центр» (надалі - ПАТ «Медфарком-Центр») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Споживчого товариства «Діамед» (надалі - СП «Діамед») про стягнення 54 347,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі виконано обов'язок з поставки товару на виконання умов договору купівлі-продажу №25-к від 06.12.2012 р., а відповідач належним чином зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 52 704,52 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 020,60 грн., 3% річних у розмірі 235,52 грн. та інфляційних у розмірі 387,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 26.05.2014 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

В судовому засіданні 26.05.2014 р. судом оголошувалась перерва до 16.06.2014 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, до канцелярії суду 16.06.2014 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.

По-друге, представник відповідача був присутній в судовому засіданні 26.05.2014 р. та надав пояснення по суті спору, які заслухані судом та прийняті до уваги під час винесення рішення у даній справі.

Крім того, з моменту проведення останнього судового засідання (26.05.2014 р.) відповідач мав три тижні для підготовки до участі у судовому засіданні, зокрема для залучення кваліфікованої особи на представлення власних інтересів в суді, а також для підготування відзиву на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду.

При цьому, суд обмежений строками розгляду справи з урахуванням приписів ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2012 р. між ПАТ «Медфарком-Центр» (продавець) та СП «Діамед» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №25-к (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується продати і доставити власними силами (у межах України) покупцеві товар, в асортименті й кількості, зазначеній у додатках (накладних), що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються з відстроченням платежу по групі продукції медикаменти та товари медичного призначення - на 30 календарних днів із моменту одержання товару згідно накладної.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 184 527,02 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами у період з 16.09.2013 р. по 30.12.2013 р.

Відповідачем частково сплачено вартість поставленої позивачем продукції на суму 131 864,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4185 від 16.10.2013 р., №4245 від 21.10.2013 р., №4347 від 28.10.2013 р., №4671 від 13.11.2013 р., №4695 від 14.11.2013 р., №4740 від 18.11.2013 р., №4782 від 20.11.2013 р., №4827 від 22.11.2013 р., №4869 від 25.11.2013 р., №4952 від 29.11.2013 р., №4976 від 02.12.2013 р., №5092 від 09.12.2013 р., №5136 від 11.12.2013 р., №5191 від 13.12.2013 р., №5220 від 16.12.2013 р., №5243 від 17.12.2013 р., №5306 від 20.12.2013 р., №5355 від 23.12.2013 р., №5395 від 25.12.2013 р., №5442 від 30.12.2013 р., №19 від 03.01.2014 р., №95 від 09.01.2014 р. та №125 від 11.01.2014 р. Крім того, позивачем було повернуто поставлений позивачем товар на суму 207,05 грн. на підставі накладної на повернення №494 від 23.12.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 52 704,52 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з 16.09.2013 р. по 30.12.2013 р. на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних на загальну суму 184 527,02 грн.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановленні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказаний Закон передбачає обов'язковим реквізитом первинного документа підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність видається довіреній особі під розписку та реєструється у журналі реєстрації довіреностей.

За таких обставин, оформлені відповідним чином довіреності в силу приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України є допустимими доказами отримання товару.

На підтвердження факту отримання відповідачем товару позивачем надані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладними, які є допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що засвідчують факт отримання товару відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються з відстроченням платежу по групі продукції медикаменти та товари медичного призначення - на 30 календарних днів із моменту одержання товару згідно накладної.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1 Договору, відповідач повинен був сплатити вартість поставленої продукції протягом 30 календарних днів із моменту одержання товару згідно накладної.

Відповідачем частково сплачено вартість поставленої позивачем продукції на суму 131 864,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4185 від 16.10.2013 р., №4245 від 21.10.2013 р., №4347 від 28.10.2013 р., №4671 від 13.11.2013 р., №4695 від 14.11.2013 р., №4740 від 18.11.2013 р., №4782 від 20.11.2013 р., №4827 від 22.11.2013 р., №4869 від 25.11.2013 р., №4952 від 29.11.2013 р., №4976 від 02.12.2013 р., №5092 від 09.12.2013 р., №5136 від 11.12.2013 р., №5191 від 13.12.2013 р., №5220 від 16.12.2013 р., №5243 від 17.12.2013 р., №5306 від 20.12.2013 р., №5355 від 23.12.2013 р., №5395 від 25.12.2013 р., №5442 від 30.12.2013 р., №19 від 03.01.2014 р., №95 від 09.01.2014 р. та №125 від 11.01.2014 р. Крім того, позивачем було повернуто поставлений позивачем товар на суму 207,05 грн. на підставі накладної на повернення №494 від 23.12.2013 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 52 455,65 грн. (184 527,02 грн. - 131 864,32 грн. - 207,05 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 52 455,65 грн. за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

СП «Діамед» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Медфарком-Центр» про стягнення з СП «Діамед» заборгованості у розмірі 52 455,65 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 248,87 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем належними та допустимими засобами не доведено факту наявності заборгованості у відповідача за Договором на вказану суму.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 020,60 грн., 3% річних у розмірі 235,52 грн. та інфляційних у розмірі 387,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 16.10.2013 р. по 06.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по сплаті грошових коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 визначено, що у випадку порушення строку, зазначеного в п. 5.1 даного договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару за кожний день прострочення, а також згідно ст. 625 ЦК України - 3% річних. Зазначене не позбавляє покупця від обов'язку сплатити продавцеві вартість отриманого товару та відшкодувати йому всі збитки, пов'язані з порушенням строку оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок пені, 3% річних та інфляційних з урахуванням підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 248,87 грн. (враховуючи недоведеність факту наявності заборгованості у відповідача за Договором на вказану суму).

За перерахунком суду розмір пені, 3% річних та інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 1 011,13 грн., 232,85 грн. та 385,07 грн. відповідно. В іншій частині пеня, 3% річних та інфляційні обраховані безпідставно.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з СП «Діамед» на користь ПАТ «Медфарком-Центр» заборгованості у розмірі 52 455,65 грн., пені у розмірі 1 011,13 грн., 3% річних у розмірі 232,85 грн. та інфляційних у розмірі 385,07 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 248,87 грн., пені у розмірі 9,47 грн., 3% річних у розмірі 2,67 грн. та інфляційних у розмірі 2,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Медфарком-Центр» задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства «Діамед» (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5; ідентифікаційний код 30176704) на користь Приватного акціонерного товариства «Медфарком-Центр» (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 60; ідентифікаційний код 33239630) заборгованість у розмірі 52 455 (п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 65 коп., пеню у розмірі 1 011 (одна тисяча одинадцять) грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 85 коп., інфляційні у розмірі 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять) грн. 16 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2014 р.

Суддя В.П. Босий