Рішення № 3935823, 16.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09 Справа № 17/65

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ

про стягнення 7543265 грн. 47 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Лавриненко В.С., довіреність № 10 від 01.01.2009;

від відповідача –Булана О.С., довіреність № 72 від 31.12.2008;

На підставі ст. 77 ГПК України у засіданні суду було оголошено перерву з 11.06.2009 до 16.06.2009 на 11 год. 00 хв.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за активну електроенергію –6778375,39 грн., за реактивну електроенергію –32380,07 грн., пеню у сумі 252613,83 грн., 3% річних у сумі 21606,22 грн., та інфляційні нарахування у сумі 122171,65 грн.

Позивачем в судовому засіданні 16.06.2009 було надано заяву про збільшення позовних вимог від 11.06.2009, згідно якої позовні вимоги складають: борг за активну електроенергію у сумі 6778375,39 грн., борг за реактивну електроенергію –32380,07 грн., пеня у сумі 252613,83 грн., 3% річних у сумі 83474,03 грн. та інфляційні нарахування у сумі 396422,15 грн., всього –7543265,47 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.06.2009 № 21/65 подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

01.08.2008 між ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» (позивач у справі) та ТОВ «Луганськвода»(відповідач у справі) було укладено договір № 80 на постачання електричної енергії (далі –Договір), за яким Постачальник –ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», зобов’язався постачати електричну енергію, а Споживач –ТОВ «Луганськвода»зобов’язався оплачувати Постачальнику її вартість.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов’язується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно першого числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 10 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію за період з листопада по грудень 2008 року, на сплату якої позивачем було виставлено рахунки № 80./СБИТ/11/1 від 01.12.2008, № 80./СБИТ/12/1 від 03.01.2009 на загальну суму 6778375,39 грн. Вручення зазначених рахунків відповідачу підтверджується матеріалами справи.

Також в процесі використання електричних мереж та споживання електроенергії відповідач генерує реактивну електроенергію і потужності, що спричиняє додаткові технологічні втрати активної електроенергії та погіршує показники якості останньої. Таким чином, згідно умов договору відповідач має сплачувати вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, яка за листопад 2008 року складає 32380,07 грн. Відповідачу було вручено рахунок № 80./СБИТ/11/3 від 01.12.2008, але оплату не було здійснено у зв’язку з чим за ним також утворилась заборгованість.

У зв’язку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 252613,83 грн. за період з 01.11.2008 по 01.01.2009, 3% річних у сумі 21606,22 грн. за період з 16.12.2008 по 31.05.2009, та інфляційні нарахування у сумі 122171,65 грн.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення платіжних доручень на їх оплату. Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу у сумі 6778375,39 грн. – за спожиту активну електроенергію, у сумі 32380,07 грн. –за спожиту реактивну електроенергію.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 252613,83 грн. за період з 01.11.2008 по 01.01.2009., згідно уточненого розрахунку, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Відповідачем подано звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, з якого вбачається, що у березні 2009 році відповідач відпрацював зі збитком на значну суму.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 126306,92 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 21606,22 грн. за період з 16.12.2008 по 31.05.2009, та інфляційні нарахування у сумі 122171,65 грн. згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 21606,22 грн. за період з 16.12.2008 по 31.05.2009, та інфляційні нарахування у сумі 122171,65 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 6778375,39 грн., за реактивну електроенергію –32380,07 грн., пеню у сумі 126306,92 грн., 3% річних у сумі 21606,22 грн., та інфляційні нарахування у сумі 122171,65 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, б. 166, ідентифікаційний код 35554719 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:

–борг за активну електроенергію у сумі 6778375,39 грн. на п/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323269060 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, видати наказ;

– борг за реактивну електроенергію у сумі 32380,07 грн. пеню у сумі 126306,92 грн., 3% річних у сумі 21606,22 грн., та інфляційні нарахування у сумі 122171,65 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. на п/рахунок № 2600518818 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 22.06.2009.

Суддя О.С. Фонова