Рішення № 3935809, 23.06.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2009 р.

Справа № 10/34-719

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Півторака М.Є.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ Ресурс-Інвест “ м. Київ вул. Ежена Потьє ,14-а ( фактична адреса 01054, м. Київ вул. О. Гончара , 73 , офіс 3 )

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “ Тернопільський комбайновий завод “ м. Тернопіль вул. Лук’яновича , 8

за участю представників:

позивача:; Сердюка Б.Л. –представника , довіреність № 001/03 від 09.03.2009 року ;

відповідача: Питель В.І. –представника , довіреність № д/337 від 08.04.2009 року ;

В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “ Ресурс-Інвест “, м. Київ звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства “ Тернопільський комбайновий завод“ м. Тернопіль 356203,22 грн. , з яких 225010,04 грн. боргу; 111829,99 грн. інфляційні втрати; 19363,19 грн. - 3% річних; відшкодування судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на дію договору № 8 купівлі-продажу від 08.02.2006 року, видаткову накладну на відпущення товару ; податкову накладну , довіреність на отримання матеріальних цінностей ; Угоду № 18/1-07 від 18.01.2007 року про уступку вимоги ; інші документи , які знаходяться в матеріалах справи .

Ухвалою суду від 27 квітня 2009 року судове засідання призначене о 10 годині 30 хвилин 29 травня 2009 року.

У відзиві на позов ( вх. № 29.05.2009 року ) ВАТ “ Тернопільський комбайновий завод “ заперечує заявлені вимоги повністю і вважає їх безпідставними та такими , що не підлягають до задоволення .

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 10 годин 45 хвилин 19 червня 2009 року та 16 годин 30 хвилин 23 червня 2009 року в порядку статті 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача господарський суд встановив наступне:

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивач по справі: Товариство з обмеженою відповідальністю “ Ресурс-Інвест “, місцезнаходження якого м. Київ , Шевченківський район , вул. Ежена Потьє , 14а зареєстроване у встановленому законом порядку Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 06.02.2006 року , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 015343, виданого Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державною адміністрацією 24.11.2003 року Майборода В.Г.; включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 32775420 ,( Довідка № 2144/06 з ЄДРПОУ Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві ) і наділене правом на звернення до суду з позовом за захистом свої прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що 08 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ Національна екологічна компанія“ м. Київ та ВАТ “ Тернопільський комбайновий завод “ м. Тернопіль було укладено Договір № 8 купівлі-продажу .

Згідно умов договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупця належну йому продукцію в кількості та вартості згідно Специфікації , що є невід’ємною частиною дійсного Договору , а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити її ( П.1.1. )

Пунктом 2.1. договору сторони встановили , що сума договору складає 225010,04 грн.

Оплата за Договором проводиться у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на розрахункових рахунок Продавця на протязі вісімдесяти календарних днів з моменту підписання дійсного договору ( п. 3.1. )

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів на користь продавця банком Покупця .

Відповідно до п. 4.2 Договору , поставка продукції Продавцем здійснюється на умовах франко-склад зі складу продавця , який знаходиться м. Тернопіль вул. Лук’яновича 8 , ВАТ “ Тернопільський комбайновий завод “ протягом одного дня з моменту підписання Договору сторонами.

08.02.2006 року Продавець виконав своє зобов’язання згідно Договору , а саме здійснив відвантаження Продукції на загальну суму 225010,04 грн. з ПДВ , що підтверджується видатковою накладною № РН-0000006 від 08.02.2006 року та податковою накладною № 7 від 08.02.2006 року. Того ж дня Продукція була прийнята Покупцем , через уповноважену особу –Ухача Володимира Антоновича , який діяв на підставі довіреності серії ЯЛУ № 772768 від 08.02.2006 року .

В силу приписів п. 3.1. Договору Покупець був зобов’язаний оплатити Продукцію протягом вісімдесяти календарних днів з моменту підписання Договору шляхом перерахування грошових коштів у сумі 225010,04 грн. з ПДВ на поточний рахунок Продавця . Отже , кінцевий строк оплати Продукції Покупцем –29 квітня 2006 року .

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Беручи до уваги доводи позивача та оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Матеріали справи підтверджують, що ТзОВ” Національна екологічна компанія “ м. Київ поставило ВАТу “ Тернопільський комбайновий завод “ м. Тернопіль продукцію, однак останнє не виконало умов договору і не здійснило оплату в сумі 225 010,04 грн.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене суд вважає, що представленими суду доказами, а саме Договором № 8 купівлі-продажу від 08.02.2006 року, видатковою накладною № РН-0000006 від 08.02.2006 року , податковою накладною № 7 від 08.02.2006 року , довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯЛУ № 772768 ТзОВ “ Національна екологічна компанія “ підтвердила наявність заборгованості відповідача перед ним за поставлену продукцію на суму 225010,04 грн.

Матеріали справи підтверджують , що 18 січня 2007 року між Продавцем ( ТзОВ “ Національна екологічна компанія “ ( первісний кредитор ) та ТзОВ “ Ресурс-Інвест “ ( новий кредитор ) було укладено Угоду № 18/1-07 про уступку вимоги .

Пунктом 1 Угоди визначено , що кредитор передає , а Набувач вимоги приймає право вимоги за Договором купівлі-продажу від 08.02.2006 року між кредитором та ВАТ “ Тернопільський комбайновий завод “ .

Згідно п. 2 Угоди Набувач вимоги одержує право вимагати від Боржника належного виконання таких зобов’язань : повернення несплачених матеріальних цінностей згідн специфікації № 1 до договору купівлі-продажу від 08.02.2006 року № 8 або розрахунок за отриману продукцію згідно з договором купівлі-продажу від 08.02.2006 року № 8 на загальну суму 225010,04 грн. в тому числі ПДВ 37501,86 грн.

Пунктом 3 Угоди сторони зазначили , що кредитор зобов’язаний протягом одного календарного року з моменту підписання угоди сповістити боржника про зроблену уступку права вимоги .

На виконання п.3 Угоди Товариство з обмеженою відповідальністю “ Ресурс-Інвест “ м. Київ надіслало на адресу ВАТ “ Тернопільський комбайновий завод “ повідомлення про уступку вимоги ( повідомлення № 24/12/07-1 ).

23.07.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ Ресурс Інвест “ м. Київ направило ВАТу “ Тернопільський комбайновий завод “ Претензію № 65 про сплату боргу в сумі 291095,20 грн. , яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення .

Статтею 516 ЦК України визначено , що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника , якщо інше не встановлено договором або законом .

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні , новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків . У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням .

Матеріали справи підтверджують , що ТзОВ “ і ТЗОВ “ Ресурс-Інвест “ м. Київ виконали приписи ст. 516 ЦК України і письмово повідомили ВАТ “ Тернопільський комбайновий завод “ м. Тернопіль про заміну кредитора у зобов’язанні .

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання, відповідачем по справі ВАТ “ Тернопільський комбайновий завод “ м. Тернопіль своєчасно не була погашена заборгованість за отриманий товар, а тому сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції та трьох процентів річних.

Позивач по справі представив суду розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних , який приймається судом, а тому позовні вимоги в сумі 111829,99 грн. ( інфляційна сума ) та 19363,19 грн. ( три проценти річних ) підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

З огляду на наведене суд встановив, що позовні вимоги в загальній сумі 356203,22 грн. заборгованості підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193, 222 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 516, 625, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “ Тернопільський комбайновий завод “ м. Тернопіль вул. Лук’яновича , 8 , ідентифікаційний код 05754502 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ Ресурс-Інвест “ м. Київ вул. Ежена Потьє , 14-а ( фактична адреса : 01054, м. Київ вул. Олеся Гончара 73 , офіс 3 ) , ідентифікаційний код 32775420 – 225010,04 грн. боргу; 111829,99 грн. індекс інфляції; 19363,19 грн. три проценти річних; 3562,03 грн. в повернення сплаченого державного мита; 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

5.Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2009 року .

Суддя М.Є. Півторак