Рішення № 3935799, 11.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2009 р. Справа №01/1187

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., секретаря судового засідання Олійник І.С., за участю представників сторін:

від позивача Кузнєцов Є.В. - представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши в приміщенні господарського суду Черкаської області справу за позовом приватного підприємства «Дельта Трейд», м. Черкаси

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Степанецьке», с. Степанецьке, Канівський район, Черкаська область

про стягнення 12931,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дельта Трейд»звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по ремонту та по очищенню резервуарів за адресою: с. Степанецьке, Канівського району Черкаської області в розмірі 12931,25 грн., з яких 12800,00 грн. основного боргу, 26,25 грн. 3 % річних, 105,00 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Під час розгляду справи від позивача надійшла заява від 09.06.2009 р. про збільшення позовних вимог. Позивачем перераховано 3% річних, проценти за користування чужими коштами (ст.536 ЦК) та інфляційні збитки станом на 08.06.2009 р. включно, а тому сума боргу збільшена до 13363,02 грн., з яких 12800,00 основного боргу, 76,65 грн. 3 % річних від простроченої суми, 306,60 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та 179,77 грн. інфляційних.

Викликаний у судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, вважає за необхідне позов задовольнити частково з таких правових підстав та мотивів.

29 січня 2009 року приватне підприємство «Дельта Трейд»надало відповідачу послуги по ремонту та по очищенню резервуарів за адресою: с. Степанецьке, Канівського району Черкаської області. Вартість робіт по ремонту та по очищенню резервуарів за домовленістю сторін становила 12800,00 грн.

В підтвердження факту проведення робіт між сторонами було підписано Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №0000010 від 29.01.2009. За надані послуги відповідач до теперішнього часу не розрахувався та залишився винен позивачу 12800,00 грн.

Факт та розмір боргу відповідача перед позивачем підтверджено сторонами шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 31 березня 2009 р. за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем на суму 12800,00 грн.

18 березня 2009 року відповідачу був направлений рекомендований лист-вимога №175, яким відповідачу запропоновано сплатити борг на протязі 7-ми днів з дня отримання вимоги та попереджено про наслідки несплати, передбачені ст.625 ЦК України. Відповідач борг за отримані послуги не сплатив.

В даному випадку, враховуючи відмітку про отримання відповідачем на поштовому повідомленні, починаючи 28.03.2009 р. відповідач вважається таким, що прострочив зобовязання із сумою боргу 12800,00 грн., а тому на підставі ст. 625 ЦК він повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

Згідно заяви від 09.06.2009 р. позивач перерахував три проценти річних, проценти за користування чужими коштами та інфляційні станом на 08.06.2009 р. включно, чим збільшив свої позовні вимоги, а отже сума боргу станом на 08.06.2009 р. становить 13363,02 грн.

Статтею 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: розрахунку заборгованості станом на 21.04.2009 р., акту здачі прийняття робіт №ОУ 0000010 від 29.01.2009 р., акту звірки взаємних розрахунків від 31.03.2009 р., листа вимоги позивача №175 від 18.03.2009 р. поштового повідомлення про вручення поштового відправлення та отримання відповідачем 20.03.2009 р. листа вимоги №175 від 18.03.2009 р., повторного розрахунку заборгованості №4 станом на 08.06.2009 р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач вважає, що відповідач, починаючи з 28.03.2009 р. без достатньої правової підстави зберігає у себе, за рахунок позивача 12800,00 грн. виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватись від дій, які б порушили права інших осіб. Відповідач порушує права позивача, які виникли у нього на підставі ст. 11 ЦК України Угода.

Як визначено ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі ст. 1048 ЦК України позивачем нараховані проценти за користування кредитом станом на 08.06.2009 р. на рівні облікової ставки національного банку України 306,60 грн.

Суд вважає, що позивачем безпідставно нараховані до стягнення з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами, оскільки обовязку їх сплачувати не встановлено для відповідача ні законом, ні договором, ні іншим актом цивільного законодавства.

На думку господарського суду позивач помилково застосовує для цього виду правовідносин між сторонами норми цивільного законодавства, які регулюють відносини у сфері кредитування.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за надані послуги по ремонту та по очищенню резервуарів в розмірі 13056, 42 грн. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Суд вважає, що позивачем розрахунки пені, донарахувань з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних вчинені вірно та підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 12800,00 грн. заборгованості за надані послуги, 76,65 грн. трьох процентів річних, 179,77 грн. донарахування у звязку з інфляцією.

З відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 130,56 грн. витрат на оплату державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Степанецьке» Черкаська область Канівський район с. Степанецьке, вул. Київська, 247, код ЄДРПОУ 35181189 на користь приватного підприємства «Дельта Трейд»м. Черкаси, вул. Смілянська, 129, р/р 2600711469007 в Черкаській філії АБ «Київська Русь»», МФО 354864, код ЄДРПОУ 32180466 12800,00 грн. основного боргу, 76,65 грн. трьох процентів річних, 179,77 грн. донарахування у звязку з інфляцією, 130,56 грн. витрат по сплаті державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати позивачу довідку на повернення переплаченого державного мита в розмірі 04,44 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.В.Чевгуз