Рішення № 3935721, 18.06.2009, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел.77-99-18

просп.Миру,20 тел.678-853

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

16 червня 2009р. Справа № 8/78

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський механічний завод”, вул..Б.Хмельницького, 37, м.Ніжин

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Віва”, вул..Курилівська, 56А, м.Ніжин (поштова адреса: вул..Космонавтів, 45/5, м.Ніжин)

про стягнення 38190грн.74коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Кубрак Н.О. –юрисконсульт, довір. пост. №906 від 15.07.08р., Кузікова О.О. –гол.бухгалтер, довір. № 181 від 12.06.09р.

Від відповідача: не з’явився.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 32864грн.19коп. боргу по оплаті орендної плати за приміщення, передане в оренду на підставі договору оренди майна від 31.12.03р. №6/01, угоди про реструктуризацію заборгованості від 15.01.08р. та договору оренди від 01.01.08р., а також про стягнення 5326грн.55коп. пені, нарахованої за прострочення виконання зобов’язання за період з 01.05.08р. по 31.03.09р.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав. Справа розглядається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням №1276544 про вручення поштового відправлення. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про причини неявки суду не повідомлено. Враховуючи, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом приймати участь у господарських засіданнях, судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Заявлене позивачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2003р. між сторонами у справі укладено договір №6/01 оренди майна, відповідно до умов якого позивач, як орендодавець за договором, зобов’язувався передати відповідачу у тимчасове володіння майно: майданчик площею 1500кв.м., ваги автомобільні, кран мостовий, склад площею 27кв.м. в копусі №102, побутову кімнату площею 24кв.м., кімнату площею 24кв.м., майданчик площею 180кв.м., яке знаходилося на прирейковому майданчику по вул..Курилівській в м.Ніжині.

Відповідач (орендар за договором) зобов’язувався прийняти вищезазначене майно, використовувати його для заготівлі, переробки металобрухту кольорових та чорних металів та щомісяця сплачувати орендну плату у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.8.1. даного договору строк його дії встановлений з 31.12.03р. по 31.12.06р.

1 серпня 2005 року сторонами підписано зміни до договору оренди майна №6/01 від 31.12.03р., згідно з якими сторонами збільшений розмір орендної плати до 1881грн.10коп.

31 грудня 2006р. сторонами підписано зміни та доповнення до договору оренди майна №6/01 від 31.12.03р., відповідно до яких сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.07р.

Відповідно до рішення виконкому Ніжинської міської ради від 29.01.2004р. №42 „Про дозвіл на проектування, будівництво для громадян, підприємств та організацій, переобладнання в квартирах, матеріали попереднього погодження та присвоєння юридичних адрес” прирейковому майданчику ВАТ „Ніжинський механічний завод” по вул..Курилівській присвоєно адресу: вул.. Кирилівська, №56-А.

Аналіз договору оренди від 31.12.03р. свідчить, що в ньому не встановлений порядок передачі орендованого приміщення орендодавцем орендарю. Відповідно до ст.795 Цивільного кодексу України, який застосовується судом оскільки станом на 01.01.2004р. (набрання чинності цим Кодексом) відносини між сторонами продовжували існувати, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруду оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Акт про передачу майна в оренду на підставі договору оренди від 31.12.03р. між сторонами не складався.

Разом з тим, 15 січня 2008р. між сторонами укладено угоду про реструктуризацію заборгованості по орендним платежам за договором оренди №6/01 від 31.12.03р., відповідно умов якої сторонами визначено, що станом на 31.12.07р. у відповідача існувала заборгованість по орендній платі, що виникла на підставі договору оренди №6/01 від 31.12.03р., в сумі 21622грн.45коп. Відповідач зобов’язувався у період з 01.02.08р. по 31.01.09р. погасити суму боргу шляхом сплати щомісячно у строк до 10 числа поточного місяця по 1801грн.87коп. Таким чином, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем наявності заборгованості по договору оренди від 31.12.03р. свідчить про фактичне користування відповідачем майном та об’єктами нерухомості, які були предметом вказаного договору оренди.

Враховуючи укладення між сторонами угоди про реструктуризацію боргу від 15.01.08р., суд вважає, що фактично відбулося заміна зобов’язання щодо строків оплати та суми щомісячних платежів, тобто новація, а тому є безпідставним посилання позивача на рахунки, які пред’являлися позивачем відповідачу протягом 2007р., як на докази наявності заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зобов’язання за угодою про реструктуризацію заборгованості виконав частково, сплативши в рахунок погашення визнаної ним заборгованості 11801грн.87коп., що підтверджується наявними у справі копіями прибуткових касових ордерів. Крім того, позивачем при розрахунку суми заборгованості було зараховано в рахунок оплати 1949грн.03коп., про що ним зазначено у довідці по розрахункам орендних платежів (а.с.68). Таким чином, всього відповідачем погашено 13750грн.90коп., заборгованість по угоді про реструктуризацію від 15.01.08р. становить 7871грн.54коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічна норма міститься у ст.526 Цивільного кодексу України. Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач в строк до 31.01.09р. заборгованість в повному обсязі не сплатив, доказів погашення заборгованості на момент вирішення спору не надав, з нього підлягає стягненню 7871грн.54коп. боргу.

Крім того, між сторонами було укладено договір оренди майна від 01.01.08р., відповідно до умов якого позивач, як орендодавець за договором, зобов’язувався передати відповідачу, як орендарю за договором, у тимчасове володіння майданчик площею 1000кв.м та склад площею 27кв.м в корпусі №102, які знаходяться на прирейковому майданчику по вул..Курилівській, 56А в м.Ніжині, а відповідач зобов’язувався прийняти майно в оренду, використовувати для заготівлі, переробки металобрухту кольорових та чорних металів, та сплачувати орендну плату. В даному договорі також не передбачено порядку передачі орендованого майна, акт передачі майна між сторонами не складався.

Проте, відповідачем не заперечується факт використання ним орендованого майна, до того ж, як вбачається із матеріалів справи, зокрема банківських виписок з рахунку позивача від 30.01.08р. (а.с.58) та від 13.11.08р. (а.с.45), відповідачем здійснювалися платежі за оренду приміщень в 2008р. Отже, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були прийняті в оренду та використовувалися об’єкти, визначені в договорі від 01.01.08р.

Згідно з п.8.1. договір укладено на строк з 01.01.08р. по 01.01.09р. В силу п.8.3. договору після закінчення строку дії договору, якщо немає згоди сторін про його продовження на новий строк або у випадку його дострокового припинення, орендар зобов’язувався у 10-ти денний строк повернути орендоване майно. Доказів продовження строку дії договору сторонами не надано. В той же час, сторонами не надано доказів повернення відповідачем орендованого майна, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач продовжував користуватися орендованим майном після закінчення строку дії договору.

Відповідно до умов договору від 01.01.08р. відповідач зобов’язувався щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати орендну плату у розмірі, встановленому договором –1608грн.42коп. При цьому, договором передбачено щоквартальне коригування розміру орендної плати на індекс інфляції за попередні місяці.

Відповідач зобов’язання по оплаті орендної плати належним чином не виконував. Як свідчать матеріали справи, відповідачем 30.01.08р. сплачено орендну плату в сумі 1608грн.42коп. згідно з договором від 01.01.08р. (а.с.58), та 12.11.08р. сплачено 1000грн. за оренду за жовтень місяць 2008р. (а.с.45). Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов’язань за договором в частині щомісячної сплати орендної плати.

Виходячи із умов договору, заборгованість відповідача по орендній платі за період з 01.01.08р. по 31.03.09р. з урахуванням проведених ним оплат становить 24590грн.02коп.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості по орендній платі по договору оренди від 01.01.08р. в сумі 24992грн.65коп.

Враховуючи, що відповідачем на день вирішення спору не надано доказів сплати заборгованості по орендній платі за користування майном на підставі договору від 01.01.08р., наявність заборгованості в сумі 24590грн.02коп. підтверджується матеріалами справи, вказана сума має бути стягнута з відповідача.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 32461грн.56коп. (7871грн.54коп.+24590грн.02коп.).

Позивач з посиланням на п.4.3. договору оренди від 01.01.08р. просить стягнути з відповідача 5326грн.55коп. пені за прострочення виконання зобов’язань, нарахованої за період з 01.05.08р. по 31.03.09р.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України пеня є штрафною господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Аналіз наданих позивачем розрахунків пені (а.с.41, 69) свідчить, що вони складені без урахування фактичної заборгованості по орендній платі, без урахування визначених договором строків оплати, отже, розрахунки не відповідають фактичним обставинам, а тому суд приходить до висновку, що правомірність нарахування позивачем пені саме в сумі 5326грн.55коп. розрахунком не підтверджена, в зв’язку з чим вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими. Отже, позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 32461грн.56коп. боргу.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.193,230,232 господарського кодексу України, ст.ст.526,530 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Віва”, м.Ніжин, вул..Курилівська, 56А (ідентифікаційний код 32619254, р/р 26002001013 в КФ АБ „Експрес-банк”) на користь Відкритого акціонерного товариства „Ніжинський механічний завод”, м.Ніжин, вул..Б.Хмельницького, 37 (ідентифікаційний код 14312565, р/р 26000301835057 в ПІБ м.Ніжин, МФО 353434) 32461грн.56коп. боргу, 324грн.61коп. держмита та 100грн.30коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич

18.06.09