Постанова № 39356281, 12.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 9104/39162/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сеника Р.П., Клюби В.В.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі:представника Довбак О.Я.

відповідача по справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу спільного українсько-німецького підприємства «Інпроспед» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року у справі за позовом спільного українсько-німецького підприємства «Інпроспед» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, спільне українсько-німецьке підприємство «Інпроспед» (далі - СП «Інпроспед») в лютому 2011 року звернулося з позовом в суд до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0002872302/0 від 10.09.2010 року та №0002862302/0 від 10.09.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що будує правовідносини з контрагентами відповідно до норм чинного законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України на договірних умовах. Тому, на його погляд, відповідачем неправомірно виключені з складу валових витрати, понесені підприємством на підставі правочинів, укладених із приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Вказав, що надані на виконання зазначених договорів послуги оформлені актами приймання-передачі виконання послуг, тому дані витрати відображено в бухгалтерському та податковому обліку та правомірно віднесені до валових. Крім того вважають неправомірним і виключення із податкового кредиту позивача сум згідно податкових накладних приватного підприємства «Гродський Транс Експедиція» за №237 від 22.03.2007 року та Івано-Франківської філії ВАТ «Концерн Галнафтогаз» за №02СК08-309-26-01/02 від 30.11.2008 року, так як на момент перевірки на підприємстві були наявні оригінали належно оформлених зазначених накладних.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року в справі №2а-550/11/0970 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням СП «Інпроспед» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року в справі №2а-550/11/0970 та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт, виходить з тих же мотивів, що наведені в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу спільного українсько-німецького підприємства «Інпроспед» необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку СП «Інпроспед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки виявлено допущені позивачем порушення вимог п.п. 1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.7.2, п.5.1, п.п.5.2.5 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.п. 5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.2, п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.13.1, п.13.5 ст.13 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.6.2.4 п.6.2 та п.п.(г), п.п.(д) п.6.5 ст.6, п.п.7.2.3, п.п.7.2.8 п.7.2, пп.7.3.1, п.п.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Вищевказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №2995/2302/22174367 від 30.08.2010 року.

Згідно цього акту посадовими особами Калуської ОДПІ встановлено факти завищення підприємцем валових витрат шляхом протиправного включення до їх складу вартості придбаних послуг нематеріального характеру від фізичних осіб, які не підтверджені відповідними належно оформленими первинними документами.

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення рішення: за №0002872302/0 від 10.09.2010 року, яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 22 116 грн.; в тому числі 8 698 грн. основного боргу та 13 418 грн. штрафних (фінансових) санкцій та за №0002862302/0 від 10.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 123 741 грн.; в тому числі 68 800 грн. основного боргу та 54 941 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, відповідно до наданих позивачем письмових доказів, дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, позивачем по справі при формуванні валових витрат підприємства включено до їх складу витрати в розмірі 495 600 грн., понесені при придбанні послуг нематеріального характеру у приватних підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були платниками єдиного податку. Як вбачається з пояснень представників позивача та відповідача вищевказані витрати за результатами перевірки податковим органом були виключені з валових, внаслідок чого позивачу і було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 даного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону визначено що, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не порушувати публічний порядок. Зокрема згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Державна податкова інспекції в акті проведення перевірки не оспорює ні природи правочинів, ні підставності їх укладення. Не прийнятними для відповідача є тільки акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договорами укладеними з приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як первинні документи та такі, що не містять інформації про конкретні обсяги, вартість робіт.

В договорах про надання послуг суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_2 (п.4.3 договору), ОСОБА_3 (п.2.3 договору), ОСОБА_4 (п. 5.2 договору) обов'язковою істотною умовою визначено акт приймання-передачі робіт. За наслідками виконаних робіт виконавцям проведено плату, а замовнику надано послугу, тобто сторони договору в розумінні вимог ст. 193 ГК України, ст. 509, 526 ЦК України належними чином виконали взяті на себе зобов'язання. На думку колегії суддів на підставі візуального огляду долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі послуг (робіт) такі відповідають суті проведених господарських операцій та вимогам, які ставляться до таких документів.

Між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено усний договір про індивідуальне консультування та розробку корпоративного стилю. Розрахунки за отримані послуги - безготівкові. За даними бухгалтерського обліку вищевказані операції відображені бухгалтерськими проводками: Д-т рах.92 «Адміністративні витрати» К-т рах. 631 «Розрахунки з постачальниками» протягом 2008 року - І кварталу 2010 року. По податковому обліку ці суми включені до складу валових витрат підприємства в Деклараціях за аналогічні звітні періоди.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які виконуються сторонами у момент їх вчинення. Юридичній особі, що сплатила за товари, послуги на підставі усного правочину з другою стороною видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних коштів. Таким первинним документом є підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2008 року.

Аналізуючи вказаний вище акт, можна сказати, що такий відповідає поняттю первинний документ, адже в ньому є всі необхідні реквізити: вказано назву наданої послуги, кількість, ціна, сторони, реквізити сторін, печатки, підписи.

Так відповідно до п.1.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - ЗУ «Про ПДВ»), що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, які врегульовував в частині обчислення та сплати податку на додану вартість, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами). Відповідно до п. 7.2.3 ЗУ «Про ПДВ» платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно дослідженого судом акту СП «Інпроспед» до складу податкового кредиту було включено суми згідно податкових накладних, одержаних від ПП «Гродський Транс Експедиція» за №237 від 22.03.2007 року та Івано-Франківської філії ВАТ «Концерн Галнафтогаз» за №02СК08-309-26-01/02 від 30.11.2008 року.

Згідно пояснень представника відповідача даних в судовому засіданні суду першої інстанції на момент проведення перевірки оригінали податкових накладних одержаних від ПП «Гродський Транс Експедиція» та Івано-Франківської філії ВАТ «Концерн Галнафтогаз» у позивача були відсутні, а посадовим особам, які проводили перевірку було надано лише їх ксерокопії. У відповідності до системного аналізу наведених норм суб'єкт господарювання не вправі формувати податковий кредит на підставі ксерокопій податкових накладних.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що така думка позивача не заслуговує на увагу, оскільки в позивача були в наявності оригінали податкових накладних про які йде мова, такі були долучені до скарги підприємства від 16.09.2010 року, що направлялась Калуській ОДПІ в порядку апеляційного узгодження, тому незрозумілою є позиція суду про безпідставне формування податкового кредиту на підставі ксерокопій податкових накладних, оскільки в позивача є наявні оригінали цих накладних.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги спільного українсько-німецького підприємства «Інпроспед» є аргументованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу спільного українсько-німецького підприємства «Інпроспед» задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року в справі №2а-550/11/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002862302/0 від 10.09.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 123 741 грн.; в тому числі 68 800 грн. основного боргу та 54 941 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002872302/0 від 10.09.2010 року, яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 22 116 грн.; в тому числі 8 698 грн. основного боргу та 13 418 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.П. Сеник

В.В. Клюба