Рішення № 3935531, 19.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.09 Справа № 8/103

За позовом Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області,

до Дочірнього підприємства «Екотех», місто Свердловськ Луганської області, -

про стягнення 39079 грн. 86 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Родіонов Е.В. –провідний юрисконсульт, - довіреність №14-286д від 26.12.08 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

основного боргу за подачу та забирання вагонів та за утримання колії у розмірі 32910,99 грн.; 3% річних у сумі 384,11 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2711,87 грн. грн. 81 коп., пені у сумі 3072,89 грн., - а всього 39079,86 грн., які нараховані у зв’язку з неналежним виконанням ним умов договору №35 про транспортне обслуговування, укладеного між сторонами 01.04.08 року;

судових витрат.

05.05.09 року, представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог (вих. №018/юр від 27.04.09 року), згідно якій просить стягнути з відповідача:

основний борг –32910,99 грн.;

3% річних у сумі 478,79 грн.;

інфляційні нарахування –3208,81 грн.;

пеню за період з 11.11.08 року по 05.05.09 року –3830,30 грн., - а всього 40428,89 грн.

Докази доплати державного мита у сумі 13,49 грн. подано до справи (платіжне доручення №229 від 14.05.09 року).

З урахуванням того, що ця заява відповідає вимогам ст. 22,54-57 ГПК України, судом її прийнято.

З огляду на цю обставину відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 05 травня до 19 травня 2009 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.05.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що юридичною адресою відповідача є місто Свердловськ, вул. Травнева, 15 Луганської області (довідка державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради АГ №460758 від 24.04.09 року), - на яку судом 16.04.09 року за вих. №440 та 07.05.09 року за вих. №520 спрямовано ухвали суду про призначення справи до судових слухань.

Оператор поштового зв’язку повернув до суду письмове повідомлення про вручення відповідачу першого з цих поштових відправлень, однак він з невідомих причин не з’явився до судового засідання, призначеного на 05.05.09 року; наступне поштове відправлення на день розгляду спору по суті до суду не повернуто.

Згідно ст.93 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які у відповідності з установчими документами юридичної особи або закону виступають від її імені.

Дані про інше місцезнаходження відповідача у суду відсутні.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а тому, керуючись ч.3 ст.22, ст.ст.43 та 75 ГПК України, він вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

01.04.08 року між Державним підприємством «Свердловвантажтранс»(далі –ДП «Свердловвантажтранс», правонаступником якого є Державне підприємство «Свердловантрацит»(далі –ДП «Свердловантрацит»), що підтверджується матеріалами справи, - Транспорт) та Дочірнім підприємством «Екотех»(далі –ДП «Екотех», - Підприємство) укладено договір №35 на транспортне обслуговування, предметом якого є надання Транспортом Підприємству послуг з подання-прибирання вагонів, послуг з виконання маневрової роботи та розрахунки Підприємства за надані Транспортом послуги (п.1.1 договору).

Вартість послуг сплачується за тарифами згідно калькуляцій, що існують на момент надання послуг. Тарифи можуть змінюватися у зв’язку зі зміною умов оплати праці, цін на енергоносії, рівня інфляції (п.2.1).

Підприємство сплачує Транспорту вартість послуг за:

а)подання та прибирання вагонів зі станції Укрзалізниці до пункту завантаження Підприємства;

б)за утримання колії.

Відстань для стягнення плати за перевезення вантажів приймається 11,00 км (п.2.2).

Плата за користування вагонами парку Укрзалізниці нараховується Підприємству з моменту передачі вагонів станцією Червона Могила Донецької залізниці Транспорту до моменту їх прийняття станцією Укрзалізниці. Облік вагонів під вантажними операціями ведеться згідно їх номерів (п.2.3).

Додаткову маневрову роботу з розстановки вагонів по фронтах навантаження, перестановки вагонів Транспорт здійснює згідно письмової заявки Підприємства. Оплата за додаткову маневрову роботу здійснюється згідно вартості локомотиво-години за час роботи локомотива (п.2.4).

Послуги Транспорту, які надаються Підприємству за цим договором, оплачується Підприємством шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Транспорту за 3 доби до надання послуг, з урахуванням вихідних та святкових днів. Розмір плати визначається Підприємством, виходячи з очікуваних обсягів перевезень та транспортних залізничних послуг на підставі чинних тарифів та вартості послуг. Щомісячно, до 10 числа поточного місяця, Підприємство зобов’язане здійснити кінцевий розрахунок, з урахуванням раніше сплачених сум, за послуги, надані Транспортом за місяць, що минув (п.4.1).

Плату за користування вагонами та додаткові збори Підприємство сплачує Транспорту за тарифами ДП «Донецька залізниця»шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок Транспорту за п’ять діб до надання послуги, з урахуванням вихідних та святкових днів, для подальшого перерахування ДП «Донецька залізниця». Розмір плати визначається Підприємством, виходячи з очікуваного обсягу перевезень (п.4.2).

Підприємство відшкодовує Транспорту витрати по оплаті за корегування «Єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії та станції Червона Могила ДП «Донецька залізниця»по включенню до переліку контрагентів або зміні найменування, юридичного статусу Підприємства (п.4.3).

Підприємство зобов’язується 1-го числа місяця, що слідує за звітним, на станції Транспорту здійснювати спільне звірення навантаження-вивантаження вантажів, з обов’язковим підписанням акту звірення (п.4.4).

Сторони за невиконання договірних зобов’язань несуть матеріальну відповідальність у наступних розмірах:

а)за пошкодження вагонів залізниці Підприємство відшкодовує фактичні збитки відповідно до Статуту залізниць України, з урахуванням чинних коефіцієнтів;

б)Підприємство відшкодовує Транспорту витрати за передчасний виклик локомотива для прибирання вагонів, якщо вагони виявляться не готовими до прибирання;

в)за несвоєчасну оплату рахунків, починаючи з 10 числа, Підприємство за кожний день прострочення сплачує Транспорту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час нарахування пені (п.6.1).

Договір діє з моменту підписання до 31.12.08 року (п.9.1).

Як стверджує позивач, він станом на 01.11.08 року надав відповідачу транспортні послуги на суму 65947,16 грн., у зв’язку з чим спрямував на його адресу рахунок-фактуру №000061 від 30.11.08 року на вказану суму.

Згідно претензії №018/1208 від 25.12.08 року, спрямованої Транспортом на адресу Підприємства, станом на 01.12.08 року залишок суми основного боргу становив 32910,99 грн., який він запропонував сплатити на його розрахунковий рахунок «у встановлений строк».

Оскільки Підприємство не здійснило погашення цього боргу, 16.03.09 року позивач звернувся до відповідача з Вимогою про сплату боргу (вих. №018/222 від 16.03.09 року), у якій запропонував боржнику сплатити борг «у встановлений строк».

Факт невиконання боржником цієї вимоги став підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач його не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

2.Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до правовідносин з надання транспортних послуг.

Згідно ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457 (далі –Статут) Статут залізниць України визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під’їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Частина 1 статті 3 Статуту містить імперативну норму, згідно якій дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

По даній справі відомо, що позивач на підставі договору про транспортне обслуговування зобов’язався надавати відповідачу послуги з подачі-прибирання вагонів та послуг з виконання маневрової роботи.

Виходячи з загальних засад, згідно до яких перевезення вантажів, пасажирів, багажу та ін. залізниці здійснюють на договірних засадах (ст. 17 Статуту), - за надання вищепереліченого комплексу послуг відповідач повинен сплатити позивачу встановлену плату (ст. 22 Статуту).

У частині 1 ст. 57 Статуту сказано, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами), залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.

Аналогічні положення містяться у вищезгаданих Правилах розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), а саме: у пунктах 1.1-1.4; 2.6 та ін. розділу ІІ.

Пунктом 2.6 цих Правил встановлено, що у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника.

Згідно п. 2.8 Правил, після закінчення звітного місяця ТехПД видає платнику виписку з особового рахунку.

2.1.Право Міністерства транспорту та зв’язку України на встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та знижки до них з урахуванням собівартості перевезень і питомої ваги транспортної складової в ціні продукції, що перевозиться, встановлено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №220-р.

Наказом Міністерства транспорту України (назва –на дату видання наказу) від 15.11.99 року №551, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.99 року за №828/4121, затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво № 1 (далі –Тарифне керівництво №1), згідно п. 1 розділу І якого тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, європейської та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.

Пунктом 6 Керівництва встановлено, що тарифи, що містяться в цьому Збірнику, використовуються при визначенні плати за перевезення вантажів залізничним транспортом з вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами у внутрішньому сполученні.

Пунктом 1.1 розділу 2 Тарифного керівництва №1 встановлено, що за подачу й забирання навантажених і порожніх вагонів локомотивом залізниці справляється збір у залежності від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці.

Згідно п.1.2 названого Керівництва відстань подачі й забирання вагонів указується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу і забирання вагонів).

Відповідно до п. 1.8 розділу ІІ за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею й забиранням вагонів, на окрему вимогу власника під'їзної колії або вантажовласника, порту, оформлену пам'яткою про користування вагонами (контейнерами) або відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) (з визначенням часу початку і закінчення маневрової роботи), стягується плата в розмірі 60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать: переставляння вагонів із одного фронту навантажувально-вивантажувальних робіт на інший, переставляння вагонів на ваги і для дозування, прибирання їх після переважування та дозування, а також у випадках, коли завантаження або вивантаження виконуються з обов'язковою присутністю локомотива залізниці.

Вищецитовані положення відомчих нормативних актів Мінтрансзв’язку України узгоджуються з Цивільним кодексом України.

Як сказано у ст. 901 ЦКУ, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 ЦКУ встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наявними у справі доказами підтверджено, що з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути її за період з 11.11.08 року по 05.05.09 року у сумі 3830,30 грн.

Згідно частині 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ для стягнення пені встановлено скорочений –річний –термін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався вищенаведених вимог законодавства щодо нарахування пені.

Статтею 625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх збільшення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623-625, 901 та 903 Цивільного кодексу України; ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Екотех», ідентифікаційний код 30921403, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Травнева, 15 Луганської області, - на користь Державного підприємства «Свердловантрацит», ідентифікаційний код 32355669, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Енгельса, 1 Луганської області, - основний борг у сумі 32910 (тридцять дві тисячі дев’ятсот десять) грн. 99 коп., пеню у сумі 3830 (три тисячі вісімсот тридцять) грн. 30 коп., 3% річних у сумі 478 (чотириста сімдесят вісім), грн. 79 коп., інфляційні нарахування у сумі 3208 (три тисячі двісті вісім) грн. 81 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 404 (чотириста чотири) грн. 29 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 19.05.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 21 травня 2009 року.

Суддя А.П.Середа