Рішення № 3935529, 02.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.09 Справа № 8/102

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», місто Дніпропетровськ,

до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», місто Ровеньки Луганської області, -

про стягнення 18040 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Мотова С.П. –юрисконсульт 2 категорії, - довіреність №Н-158 від 01.01.09 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 18040,00 грн. та судових витрат у сумі 298,40 грн. (державного мита - 180,40 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.).

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено з 05 травня до 19 травня 2009 року –у зв’язку з неявкою сторін; з 19 травня до 02 червня 2009 року –у зв’язку з неявкою позивача та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.06.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідач до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання.

Позов відповідач не визнав, пославшись на те, що: позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, невірно послався на ст.ст.118 та 122 Статуту залізниць України в частині визначення розміру штрафних санкцій; складаючи комерційні акти, що є одним з доказів по цій справі, позивач припустився порушення вимог Правил складання комерційних актів, не зазначивши у їх текстах стану захисного маркування вугілля, яке знаходилося у вагонах (відзив від 25.03.09 року за вих. №244).

Він також, поштою, спрямував до суду письмове клопотання (вих. №10/15-02 від 28.05.09 року; до суду надійшло 01.06.09 року), в якому просить суд врахувати матеріально-фінансовий стан підприємства-відповідача та з посилання на п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, зменшити суму стягнутого за цим спором штрафу.

Представник позивача, ознайомившись з цим клопотанням, заперечив проти його задоволення, пославшись на те, що відповідач на підтвердження свого клопотання не надав жодного документа, який би підтверджував дійсне матеріально-фінансове становище підприємства-боржника. Підприємство-позивач знаходиться під впливом світової кризи; його фінансово-матеріальне становище також є незадовільним, а тому він вважає, що застосування у даному випадку правила п.3 ст.83 ГПК України буде проявом дискримінації щодо позивача з боку суду.

Крім того, представник позивача, з урахуванням очевидності та доведеності спору, заявив усне клопотання про розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні, - за відсутності відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача, враховуючи наявні у справі докази та думку представника позивача з приводу заявленого клопотання, а також розглянувши клопотання представника позивача, викладене у попередньому абзаці цього рішення, суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню з підстав, на які звернув увагу суду представник позивача; клопотання останнього підлягає задоволенню з підстав, викладених представником позивача.

І. Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

06.10.08 року відповідачем –Державним підприємством «Ровенькиантрацит»(Вантажовідправник) у супроводі накладної на маршрут або групу вагонів за №50810395 від 06.10.08 року (вагони №60660446 та 66815234), з залізничної станції Фащівка Донецької залізниці, у вологому стані, вантажною швидкістю, навалом, до залізничної станції Красноперекопськ Придніпровської залізниці, на адресу отримувача –Відкритого акціонерного товариства «Кримський содовий завод»відправлено вантаж вугільної продукції, при цьому у вищезгаданій накладній вантажовідправник вказав, що у вагон №60660446 завантажено 69000,00 кг названої продукції, тара 23400,00 кг, розмір провізної плати за 1 вагон –3608,00 грн.

Згідно наявним у справі доказам 09.10.08 року обидва вагони прибули на залізничну станцію Красноперекопськ Придніпровської залізниці.

Того ж дня, на підставі заяви вантажоотримувача (вих. №37/875 від 09.10.08 року), на підставі ст. 52 Статуту залізниць України, згідно договору, здійснено контрольне переважування та видача вантажу вугільної продукції вантажоотримувачу.

Переважування здійснено за участю представників станції призначення Красноперекопськ та представника вантажоотримувача Марченко.

За результатами переважування встановлено, що фактична вага вантажу у вагоні №60660446 не відповідає заявленій у супровідній накладній, а саме: у цьому вагоні виявлено вантаж вугільної продукції на 2100,00 кг менше, ніж заявлено у вищеназваній супровідній накладній, - тобто замість 69000,00 кг маса вантажу становить 66900,00 кг, - з огляду на що 09.10.08 року було складено комерційний акт БН №755150/36.

Відповідач не оскаржив та не оспорив цей акт.

ІІ. Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457, та пунктам 1.1-1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084 (далі –Правила №644), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 №460 «Про затвердження бланків перевізних документів».

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1).

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

У разі оформлення станцією перевізних документів та здійснення розрахунків платежів за допомогою автоматизованих систем вантажовідправник разом з комплектом перевізних документів надає станції відправлення його електронну копію. Інформація, внесена в електронну копію перевізного документа, повинна відповідати даним, унесеним відправником в оригінал (п. 1.2).

Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції (п. 1.3).

Пунктом 1.6 вищеназваних Правил встановлено, що оформлені відправником перевізні документи перевіряються і візуються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції. Перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, платоспроможність вантажовідправника, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних, санітарних та інших контролюючих органів).

Візування здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню договору перевезення.

Відповідно до ст. 37 Статуту та п. 2.1 Правил №644 відправником у накладній вказується, поряд з іншими показниками, також графа «маса вантажу в кг, визначена відправником»- вказується маса вантажу у кілограмах.

Згідно абзацу 2 п. 2.6. Правил №644, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.

У даному спірному випадку різниця (від заявленої маси вантажу) у вагоні №606609446 становить 3,04%.

Пунктом 5.5 Правил №644 встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Крім того, пунктом 6.1 тих же Правил передбачено, що за одним перевізним документом на маршрут або групу вагонів приймаються до перевезення вантажі маршрутами відправників із дотриманням таких умов:

вантажі мають бути однорідними;

вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу.

Після прибуття вантажу на станцію вантажоотримувача перевізник та вантажоотримувач повинні керуватися Правилами видачі вантажу, затвердженими наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 року, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.11.200 року за №862/5083 (далі - Правила видачі вантажу).

Пунктом 23 цих Правил передбачено, що у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажоотримувач скористався правилом п. 23.

Цими ж Правилами (п. 27) встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, якщо вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані (як це має місце за даним спором).

Матеріалами справи доведено, що при контрольному переважуванні отриманого вантажу вугільної продукції величина розходження між масою вантажу, вказаного у супровідній накладній, з фактичною його масою у вищезгаданому вагоні перевищила 2,0%.

З огляду на викладене позивач та вантажоотримувач правомірно скористалися Правилами складення актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855 (далі –Правила №334).

Пунктом 1 цих Правил встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (абз. 2 п. 2).

Комерційні акти складаються:

на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.

У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона (п.4).

Пунктом 6 цих Правил встановлено, що при видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок.

В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

При необхідності ці відомості зазначаються у додатку, який є продовженням комерційного акта. Додаток підписують ті ж особи, які підписали комерційний акт.

Згідно абзацам 1-2 п.9 цих Правил у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Пунктом 10 Правил №334 встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що при складанні комерційного акту, що є предметом дослідження за цим спором, не порушено чинні нормативні акти.

Чинне законодавство – стаття 118 Статуту залізниць України передбачає настання відповідальності для вантажовідправника не за ту чи іншу кількість вантажу, невідповідність якого виявлено між даними супровідних документів на нього та даними, отриманими при фактичному переважуванні цього вантажу на станції призначення, а лише за сам факт виявлення такої невідповідності.

Так, у статті 118 сказано, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

А статтею 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно вищезгаданій накладній № 50810395 від 06.10.08 року на маршрут або групу вагонів провізна плата за один вагон становить 3608,00 грн.; звідси, - позивачем вірно визначено розмір штрафу, а саме: 3608,00 грн. х 5= 18040,00 грн.

Річний термін позовної давності для стягнення штрафу, встановлений п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, станом на час звернення позивача з позовом до суду –не закінчився.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідач їх не спростував.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні; підстав для задоволення вищезгаданого клопотання відповідача від 28.05.09 року за вих. №10/15-02 про зменшення суми стягуваного штрафу суд не вбачає.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються: на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного цивільного законодавства та умови договору.

На підставі викладеного, ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, п.п. 6, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України №334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за №567/6855, керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», ідентифікаційний код 32320704, яке знаходиться за адресою: місто Ровеньки, вул. Комуністична, 6 Луганської області, - на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ідентифікаційний код 01073828, яке знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. К.Маркса, 108, - штрафні санкції у сумі 18040 (вісімнадцять тисяч сорок) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 180 (сто вісімдесят) грн. 40 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 02.06.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –03 червня 2009 року.

Суддя А.П.Середа