Рішення № 39351053, 18.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1438/14 Справа № 203/7528/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Казак С. Ю. Доповідач - Глущенко Н.Г.Категорія 30/34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

18 червня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М. Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Гасановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Міського комунального підприємства

«Дніпропетровський електротранспорт»

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до МКП «Дніпропетровський електротранспорт» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди / а. с. 2-5 /.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником автомобіля «Мітсубісі Пажеро», держномер НОМЕР_1.

На перехресті вул. Чернишевського та пр. Гагаріна в м. Дніпропетровську 05.06.2013 року, близько 12 годин 25 хвилин, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій ОСОБА_3, який керував трамваєм, що належить МКП «Дніпропетровський електротранспорт», скоїв зіткнення з автомобілем «Мітсубісі Пажеро», держномер НОМЕР_1, під керуванням позивача, внаслідок чого належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження.

Винним в скоєнні ДТП визнано водія трамвая ОСОБА_3, який порушив п. п. 19.1; 12.1 Правил дорожнього руху України, в результаті протиправних дій якого було спричинено, як матеріальну, так і моральну шкоду позивачу.

Згідно висновку спеціаліста № 2459 експертного автотоварознавчого дослідження від 11.07.2013 року, розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля, склав 65940,37 грн., яку позивач, посилаючись на ст.ст.22,1166,1172,1187,1192 ЦК України, просив стягнути з відповідача. Також, позивач, в силу ст. ст. 23,1167 ЦК України, просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 15000 грн., посилаючись на те, що внаслідок пошкодження автомобіля він був позбавлений можливості ним користуватись тривалий час, що з урахуванням його стану здоров'я та роботи, викликало незручності у праці та повсякденному житті, завдало глибоких душевних страждань, додаткового фізичного та емоційного навантаження / а. с. 2-5 /.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені частково.

Суд стягнув з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 65940,37 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, витрати по оплаті послуг експерта в сумі 950 грн. і 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 71890,37 грн.

Суд стягнув з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 783,60 грн.

Також, зайво сплачений позивачем ОСОБА_2, при подачі позову, судовий збір в сумі 35,30 грн., перерахований згідно квитанції №1688706 від 08.11.2013 року, - повернуто позивачу.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено / а. с. 44-46 /.

З рішенням суду не погодився відповідач - МКП «Дніпропетровський електротранспорт» і звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2013 року скасувати в частині стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 65940,37 грн. і моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та ухвалити нове про відмову в задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду, в цій його частині, є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 61-64 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковій зміні згідно ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля «Мітсубісі Паджеро», держномер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ №404739 /а. с. 6/.

На перехресті вул. Чернишевського та пр. Гагаріна в м. Дніпропетровську 05.06.2013 року, близько 12 годин 25 хвилин, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій ОСОБА_3, який керував трамваєм, що належить МКП «Дніпропетровський електротранспорт», скоїв зіткнення з автомобілем «Мітсубісі Пажеро», держномер НОМЕР_1, під керуванням позивача, внаслідок чого належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2013 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.08.2013 року, водія ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.06.2013 року, тобто визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 425 грн. / а. с. 9,10 /.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що не підлягає доказуванню факт вини ОСОБА_3 у вчиненні ним 05.06.2013 року дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було завдано механічні пошкодження автомобілю «Мітсубісі Паджеро», держномер НОМЕР_1, власником якого є позивач.

Третя особа ОСОБА_3 скоїв ДТП під час виконання ним трудових обов'язків - водія трамваю МКП «Дніпропетровський електротранспорт».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1116 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1192 ЦК України - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку спеціаліста № 2459 експертного автотоварознавчого дослідження від 11.07.2013 року, розмір матеріальної шкоди завданої позивачу, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, склав 65940,37 грн. / а.с.11-20, 103-108 /.

З висновком спеціаліста погодились як позивач, так і відповідача, який не надав належних та допустимих доказів в спростування цього висновку, як і не заявив клопотання щодо проведення відповідної судової експертизи по справі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом». Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092.

Тому, для вирішення питання щодо розміру заподіяної позивачу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, матеріальної шкоди, суд першої інстанції прийняв до уваги саме висновок спеціаліста № 2459 від 11.07.2013 року, проведений у відповідності до зазначених вище нормативних актів.

З урахуванням вище зазначених обставин та положень закону, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача, в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 65940,37 грн., завданої йому внаслідок пошкодження транспортного засобу, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню і остання, у відповідності до ст.1172,1187 ЦК України, підлягає стягненню саме з відповідача, як юридичної особи, що є власником транспортного засобу - трамваю та з якою ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, працюючи водієм трмваю.

Між тим, в своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на ту обставину, що автомобіль позивачем був відремонтований на час розгляду справи в суді першої інстанції і вартість ремонту автомобіля складає меншу суму, ніж визначена судовим експертом у вище вказаному висновку спеціаліста, але суд першої інстанції не прийняв до уваги цю обставину ухвалюючи рішення по справі.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що позивачем дійсно відремонтовано спірний автомобіль в ТОВ фірма «Алмаз Мотор, Лтд» і згідно рахунку № АМ-7822 від 10.06.2013 року ним було сплачено за ремонт автомобіля 51942,64 грн. / а. с. 110-111 /.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль позивача, який було пошкоджено в результаті ДТП, був випущений в 2010 році (вантажна митна декларація від 04.12.2010 року), а придбаний позивачем в 2011 році і зареєстрований за ним 16.02.2011 року / а. с. 6 /, тобто на момент ДТП (05.06.2013 року) автомобіль позивача знаходився в користуванні (експлуатації) лише 1 рік і 3 місяці, а отже в результаті ушкоджень отриманих під час ДТП втратив товарну вартість.

Оскільки, виходячи з вище наведених обставин справи та вимог матеріального права, відповідач повинен відшкодувати завдану позивачу майнову шкоду в повному обсязі, то він повинен відшкодувати, крім вартості ремонту автомобіля, ще і втрату товарної вартості транспортного засобу, яка, згідно вище вказаного висновку спеціаліста № 2459, складає 9749,63 грн. / а. с. 108 /.

Отже, розмір матеріальної шкоди, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач складає 61962,27 грн. (51924,64 грн. + 9749,63 грн. = 61962,27 грн.), а не 65940,37 грн., як було визначено судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір матеріальної шкоди стягненої судом першої інстанції з відповідача на користь позивача з 65940,37 грн. до 61962,27 грн.

Оскільки, розмір матеріальної шкоди зменшений судом апеляційної інстанції до 61962,27 грн., то підлягає зміні і розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в силу ст. 88 ЦПК України та ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий зір у розмірі 616,92 грн., а не 783,60 грн., як було стягнено судом першої інстанції.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення по справі не прийняв до уваги роз'яснення Верховного Суду України, що викладені в п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (з послідуючими змінами і доповненнями), і не постановив рішення щодо повернення йому деталей автомобіля позивача, які ушкоджені (що не можуть використовуватися за призначенням), але мають певну цінність, - то ці посилання не можуть бути прийняті до уваги, з наступних підстав.

Відповідно ст. 10 ЦПК України - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб. Поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, позивач суду пояснив, що всі ушкоджені деталі його автомобіля (які не підлягали ремонту і були замінені) залишились в товаристві, яке проводило ремонтні роботі, і не збереглися.

Між тим, відповідач, наполягаючи на поверненні йому деталей автомобіля позивача, які ушкоджені (що не можуть використовуватися за призначенням), але мають певну цінність, - не зазначив суду, які деталі він наполягає йому повернути, як і не прийняв до уваги ту обставину, що такі деталі не збереглися, а отже повернути їх в натурі не є можливим. З клопотанням до суду, щодо визначення цінності цих деталей (залишкової їх вартості і таке інше), - відповідач не звертався.

Отже, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, на поверненні яких деталей він наполягає та яка сума повинна бути зарахована судом (на користь відповідача) при визначенні розміру матеріальної шкоди, у зв'язку з тим, що позивачем не збережені деталі, які ушкоджені (що не можуть використовуватися за призначенням), але мають певну цінність.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, то воно є законним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно, виходячи з дійсних обставин справи та вимог ст. ст. 23,1167 ЦК України, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, розмір якої судом визначено правильно виходячи з дійсних обставин справи та наслідків, які наступили для позивача в результаті ДТП.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання і не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Керуючись ст.ст.303, 307,308,309 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2013 року змінити в частині розміру стягненої матеріальної шкоди та розміру судового збору.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_2 61962,27 грн. (шістдесят одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві гривні 27 коп.) матеріальної шкоди та судовий збір у розмірі 616,92 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: