Ухвала суду № 39350456, 12.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 р. Справа № 876/8798/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєвросвіт" до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

22.02.2013 року року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрєвросвіт» звернулось до суду із позовом до відповідача - Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000642321 від 07.12.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрєвросвіт» перебувало у взаємовідносинах з ТзОВ «ВТ-Техбуд» та ПП «Неомаркет», які були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами, відтак посилання відповідача щодо визнання відносин такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків вважає безпідставними, оскільки товарність таких операцій підтверджена первинними документами та придбані товари були використані у подальшій господарській діяльності підприємства. Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано прийняте Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Державної податкової служби 07.12.2012 року, податкове повідомлення-рішення № 0000642321.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зокрема посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ та занижено суму податку на додану вартість. Перевіркою, проведеною ДПІ у Шевченківському районі м.Львова також встановлено, що ТзОВ «ВТ-Техбуд» не мало виробничих потужностей, офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, трудових ресурсів, достатніх для здійснення господарських операцій.

Крім того, перевіркою проведеною Алчевською ОДПІ в Луганській області встановлено, що ПП «Неомаркет» не мало трудових ресурсів, виробничого обладнення, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів, достатніх для здійснення господарських операцій, що дає змогу ставити під сумнів здійснення задекларованого основного виду діяльності.

Апелянт зазначає, що господарські операції позивача не підтверджуються стосовно віддаленості контрагентів, участі трудових ресурсів, транспорту, що свідчить про відсутність фактичного їх здійснення. Так, позивачем укладено договір оренди виробничих та складських приміщень від 02.09.2010 року з ПП «Західна металічна група» строком на 10 років, який не посвідчений нотаріально та не проведено його державної реєстрації.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

Так, Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ « Укрєвросвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «ВТ-Техбуд» за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 р та ПП «Неомаркет» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 р.

За результатами даної перевірки складено Акт № 261/2200/34854163 від 23.11.2012 року, яким встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 48370 грн.. в т.ч. за листопад 2010 року-17267 грн. та грудень 2010 року -31103 грн.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000642321 від 07 грудня 2012 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60463 грн. : основного платежу 48370 грн. та 12093 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивачем укладено договір оренди виробничих та складських приміщень № 0209/10 від 02.09.2010 року, відповідно до якого ПП «Західна металічна група» (орендодавець) надає а ТзОВ «Укрєвросвіт» (орендар) приймає в строкове безкоштовне користування виробничі площі та складські приміщення, які знаходяться за адресою м.Миколаїв вул.Привокзальна,4. Орендар зобов'язаний окультурити територію, влаштувати бетонне покриття мінімальною площею 1000 кв.м., влаштувати загорожу висотою 2 м та привести в належний стан для використання, зробити капітальний ремонт складу та протягом терміну оренди підтримувати територію та складські приміщення в належному стані. Термін дії договору - 10 років.

Відповідно до п. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно акту прийому-передачі майна від 02 вересня 2010 року ПП «Західна металічна група» (орендодавець) передав а ТзОВ «Укрєвросвіт» (орендар) прийняв санітарно- побутові приміщення згідно договору 0209/10 від 02.09.2010 року.

Колегія суддів досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентами ТзОВ «ВТ-Техбуд» та ПП «Неомаркет».

Так, позивач ТзОВ «Укрєвросвіт» (замовник) та ТзОВ «ВТ-Техбуд»(підрядник) уклали договір підряду № 01-11/10 від 01.11.2010 року на підставі якого підрядник зобов'язується на свій ризик за завданням замовника виконати будівельно-ремонті роботи по реконструкції складу за адресою м.Миколаїв вул.. Привокзальна,4а, замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання договору позивачем надано:

- локальний кошторис «2-1-1» на поточний ремонт складських приміщень та виробничих площ в м.Миколаєві, складений в поточних цінах на 01.11.2010 року;

- довідку про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за листопад 2010 року;

- акт приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в №30/11-12 на суму 103600,80 грн.

- довідку про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за грудень 2010 р.

- акт приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в №30/12-02 від 30.12.2010 року на суму 126616,80 грн.

Позивачем отримано податкові накладні №141 від 30.11.2010 р. та №237 від 14.12.2010 р.

В бухгалтерському обліку дана операція відображена проведенням Д-т рах.63 К-т 31 -230217,60 грн, Д-т рах.64 К-т 63 -38369,60 грн., Д-т рах.94 К-т 63 -191848 грн.

Оплату за отримані роботи проведено в безготівковій формі з розрахункового рахунку.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що понесені витрати на придбання вищевказаних робіт не оформленні відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання робіт, а саме в актах приймання виконаних робіт не вказано назву, кількість та вартість матеріалів, виробів та конструкцій, які використані для виконання таких робіт, не вказано посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При перевірці використано акт ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 01.03.2011 року №158/23-118/36873235 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ВТ-Техбуд» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р., в якому зазначено, що робочою групою здійснено вихід на фактичну та юридичну адресу ТзОВ «ВТ-Техбуд», за якою посадові особи платника податків були відсутні. Для здійснення господарських операцій ТзОВ «ВТ-Техбуд» не мало виробничих потужностей, офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, трудових ресурсів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності та штучне формування податкового кредиту.

Позивач (покупець) та ПП «Неомаркет» (продавець) уклали договір купівлі-продажу від 20.12.2010 року №2012/10, згідно якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та по ціні згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов цього договору у грудні 2010 року позивач отримав від ПП «Неомаркет» бетон в кількості 100 куб.м. на загальну суму 60000 грн.

На підтвердження господарської операції позивачем надано видаткову накладну №РН12-270005 від 27.12.2010 р., податкову накладну №145 від 27.12.2010 р.

В бухгалтерському обліку дана операція відображена проведенням : Д-т рах.28 К-т63-50000 грн., Д-т рах.64 К-т63-10000 грн., Д-т рах.63 К-т31-60000 грн., Д-т рах.94 К-т28-50000 грн.

Складено акт списання №4 від 29.12.2010 р. про те, що для облаштування площадки для складання металобрухту були використані матеріали - бетон в кількості 100 куб.м на суму 50000 грн.

Оплату за отримані роботи проведено в безготівковій формі з розрахункового рахунку.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем не надано товаро - транспортних накладних, що підтверджує неможливість фактичного отримання, відвантаження і доставки бетону.

При перевірці використано акт Алчевської ОДПІ в Луганській області від 10.02.2012 року №316/231-37156794 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Неомаркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, в якому зазначено, що господарські операції між ПП «Неомаркет» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Слід зазначити, що Законом України «Про податок на додану вартість» ( чинним на момент виникнення спірних відносин ) передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

Пунктом 1.8 статті 1 вищевказаного Закону визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів робіт, послуг.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

В контексті наведених правових норм, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегією суддів беруться до уваги представлені позивачем первинні документи, які підтверджують товарність вказаних операцій.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями апелянта про те, що понесені витрати на придбання робіт у «ВТ-Техбуд» не оформленні відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання робіт, так як у капітальному будівництві для оформлення виконаних будівельних робіт між сторонами використовуються специфічні форми первинної облікової документації, затверджені наказом Мінрегіонбуду України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04.12.2009 р. № 554, якими є: № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»; № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які і були складені та підписані контрагентами, а те, що не вказано посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа, не може підтверджувати відсутність фактичного виконання ремонтних робіт.

Висновок відповідача про відсутність фактичного отримання вказаного у видатковій накладні бетону від ПП «Неомаркет» в судовому засіданні спростовано актами №336 та 337 від 19.04.2011 року обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств, їх приймальних пунктів та приймальних пунктів спеціалізованих металургійних переробних підприємств ( брухт чорних металів), у яких зазначено Характер покриття земельної ділянки - бетонне. Суд вважає, що не надання позивачем ТТН під час перевірки не може свідчити про безтоварність господарської операції, а в договорі зазначено, що продавець здійснює доставку.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що відсутність в суб'єкта господарювання транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду. А наявні у податкового органу відомості про випадки укладення суб'єктом господарювання договорів з контрагентами, щодо яких є підстави припускати про їх фіктивність, не може свідчити про удаваність усіх договорів за участі такого суб'єкта.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про завищення суми податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке не підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. по справі № 813/1412/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик