Рішення № 3935000, 12.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09 Справа № 8/91

За позовом Закритого акціонерного товариства «Макрохім», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганські акумулятори», м. Луганськ, -

про стягнення 57180 грн. 36 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Лазарєв М.О. –представник, - довіреність №1-д від 17.12.08 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за поставлений товар у розмірі 43999 грн. 92 коп., пені за період з 26.08.08 року по 05.11.08 року у сумі 6833,56 грн., 3% річних у розмірі 602,61 грн. та інфляційні нарахування у сумі 5744,27 грн., які нараховані станом на 11.03.09 року у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання №С-02-0114/4, укладеного сторонами 14.01.08 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 21 квітня до 12 травня 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.05.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи юридичною адресою відповідача є місто Луганськ, вул. Оборонна, 105-в (довідка державного реєстратора виконавчого комітету Луганської міської ради АГ №459731 від 14.04.09 року), на яку судом 07.04.09 року за вих. №397 та 22.04.09 року за вих. №464 спрямовано ухвали суду про призначення справи до слухання.

Оператор поштового зв’язку повернув до суду письмове повідомлення про вручення першого з цих поштових відправлень уповноваженій особі відповідача, однак останній без посилання на будь-які причини до суду не з’явися; письмове повідомлення про вручення другого поштового відправлення станом на час розгляду цього спору по суті до суду не надходило.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу чи особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення.

Представник позивача не заперечує проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши наявні у справі докази, суд вважає, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а тому, керуючись частиною 3 ст. 22 та ст.ст. 43 та 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути спір по суті за відсутності відповідача, –за наявними у справі доказами.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

14.01.08 року між Закритим акціонерним товариством «Макрохім» (далі –ЗАТ «Макрохім», - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганські акумулятори»(далі –ТОВ «ТД «Луганські акумулятори») укладено договір №С-02-0114/4, згідно якому постачальник передає у власність покупця матеріали виробничо-технічного призначення (далі –Товар), а Покупець - прийняти та купити і оплатити молоко сухе цільне 25% ДСТУ 4273-2003, найменування, кількість та ціна яких вказуються у специфікаціях, що є невід’ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язується прийняти їх та оплатити у порядку, вказаному у цьому договорі (п.1.1 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару за відповідною накладною (п.3.3).

Ціна одиниці товару визначається постачальником за погодженням з покупцем та вказується у відповідній специфікації до цього договору (п.4.1).

Орієнтовна сума договору, без ПДВ, становить 550000,00 грн., а з урахуванням ПДВ 20% - 110000,00 грн., загальна його сума становить 660000,00 грн. (п.4.4).

Оплата товару за цим договором здійснюється покупцем у безготівковому порядку, у термін та на умовах, визначених у відповідній специфікації до цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.5.1). Термін оплати кожної партії товару узгоджуються сторонами за договором (п.5.2).

У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні усі понесені нею у зв’язку з цим збитки у повному обсязі (п.9.1); сплата штрафу та пені не звільняє сторони від виконання умов цього договору та взятих на себе зобов’язань (п.9.6).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року (п.10.5).

На виконання умов договору постачальник відпустив покупцеві товар, що підтверджується:

видатковою накладною №М0032690 від 11.08.08 року на відпуск товару в асортименті на суму 44898,00 грн. (з ПДВ) та довіреністю ЯПГ №255212 від 06.08.08 року на ім’я Сергєєва С.М.;

видатковими накладними №МХ004975 від 14.10.08 року на суму 6102,00 грн. (з ПДВ); №МХ005212 від 16.10.08 року на суму 12204,00 грн. (з ПДВ); №МХ005224 від 16.10.08 року на суму 6102,00 грн. (з ПДВ); №МХ005515 від 21.10.08 року на суму 12204,00 грн. (з ПДВ); №МХ005516 від 21.10.08 року на суму 6102,00 грн. (з ПДВ) та довіреністю ЯПГ №255300/371 на ім’я Калашникової С.В. на право отримання товару, вказаного у перелічених накладних.

Кожен з цих документів містить докази отримання товару уповноваженою особою відповідачем та останнім не оспорений та не спростований.

Відповідач, отримавши товар на загальну суму 87612,00 грн. (44898,00 грн. + 42714,00 грн.), лише частково вжив заходів до сплати його вартості, у зв’язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду має місце заборгованість у розмірі 43999,92 грн.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.2.4 договору (з урахуванням змін до нього).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луганські акумулятори», ідентифікаційний код 30597103, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105-в, - на користь Закритого акціонерного товариства «Макрохім», ідентифікаційний код 24720905, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Луначарського, 4, поверх 7, - основний борг у сумі 43999 (сорок три тисячі дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 92 коп., інфляційні нарахування у сумі 5744 (п’ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 27 коп., пеню у сумі 6833 (шість тисяч вісімсот тридцять три) грн. 56 коп., 3% річних у сумі 602 (шістсот дві) грн. 61 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 571 (п’ятсот сімдесят одна) грн. 80 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.05.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 15 травня 2009 року.

Суддя А.П.Середа