Постанова № 3934914, 02.06.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2009 № 26/44

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондратової І.Д.

Попікової О.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

За участю представників:

від позивача - Воронін В.І. – представник, дов. № 24/1-1/1691/Нз від 07.04.2009;

Михаленко С.М. – представник, дов. № 24/14-285/Нз від 16.01.2009;

від відповідача - Базильчук О.М. – представник, дов. № 396 від 31.03.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.03.2009

у справі № 26/44 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві

до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 225 458,50 грн.

Розпорядженнями В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 № 01-23/1/1, Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 № 01-23/1/7 змінювався склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 розгляд апеляційної скарги у справі № 26/44 відкладено на 02.09.2009.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 у справі №26/44 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 201 766 грн. основного боргу, 6 688,49 грн. пені, 653,99 грн. 3% річних, 5 161,52 збитків від інфляції, 2 142,70 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач, в порушення ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, за надані позивачем послуги згідно із договорами № 1324-Д/2002/КВК та № 1325-Д/2002/КВК розрахувався частково, в сумі 45 401 грн.; позивачем невірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 13 376,99 грн., тому суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню лише частково.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 у справі № 26/44 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що нарахування пені з 22.12.2008 по 31.01.2009 в розмірі 3 489,91 грн.; з 21.11.2008 по 31.01.2009 у розмірі 5 238,78 грн.; з 22.12.2008 по 31.01.2009 у розмірі 4 648,31 грн. є безпідставним і нарахований всупереч чинному законодавству, оскільки позивач подав до Господарського суду міста Києва клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Заявник вважає, що нарахування позивачем індексу інфляції за періоди: з 01.12.2008 по 31.12.2008 у сумі 1 359,26 грн., з 01.11.2008 по 30.11.2008 у сумі 829,93 грн., з 01.12.2008 по 31.12.2008 у сумі 1 161,90 грн., з 01.12.2008 по 31.12.2008 у сумі 1 810,43 грн., а також 3% річних у сумі 653,99 грн., є незаконним та неправомірним, враховуючи положення ст. 625 ЦК України.

Заявник вказує на надсилання позивачу листа за № 19/12 про те, що відповідачем було здійснено оплату за спірними договорами за жовтень в розмірі – 165 100,00 грн., за листопад – 80 000,00 грн., за грудень – 165 100,00 грн., та від виконання договірних зобов’язань за вказаними договорами щодо оплати послуг відповідач не відмовляється, про що також було повідомлено Київську міську державну адміністрацію.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем враховані у розрахунку боргу вказаного у позовній заяві, оплати, здійснені відповідачем; просить залишити рішення Господарського суду міста Києва без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2009 сторонами надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 206 266,00 грн. основного боргу, 13 376,99 грн. пені, 5 161,52 грн. індексу інфляції, 653,99 грн. трьох процентів річних за прострочення платежу, всього 225 458,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 1324-Д/2002/КВК від 01.04.2002 та договір № 1325-Д/2002/КВК від 01.04.2002 на охорону об’єкта Державною службою охорони при МВС України, відповідно до п. 1 розділу І якого, відповідач, за договором замовник, передає, а позивач, за договором охорона, приймає під охорону "Об’єкт" та його відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації (додаток 1 до договору).

Згідно із п. 2 розділу ІІ договорів № 1324-Д/2002/КВК та № 1325-Д/2002/КВК оплата за охорону відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється щомісячно платіжними дорученнями відповідача, що здаються в установу банку не пізніше 10 днів до початку наступного місяця.

Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну договору (п. 2.3 розділу ІІ договорів № 1324-Д/2002/КВК та № 1325-Д/2002/КВК).

Зазначені договори № 1324-Д/2002/КВК та № 1325-Д/2002/КВК були розірвані з 31.12.2008.

Відповідно до протоколу узгодження ціни за здійснення заходів охорони по охороні Дніпровської водопровідної станції (додаток № 4 до договору № 1324-Д/2002/КВК) та протоколу узгодження ціни за здійснення заходів охорони по охороні Деснянської водопровідної станції (додаток № 4 до договору № 1325-Д/2002/КВК) між позивачем та відповідачем досягнута домовленість про ціну за здійснення заходів охорони, яка становить 18,00 грн. за одну годину охорони працівником міліції в т.ч. ПДВ в сумі 3,00 грн.; 11,25 за одну годину охорони працівником цивільної охорони в т.ч. ПДВ в сумі 1,88 грн.

Згідно з п. 4 цих протоколів розрахунки між сторонами за здійснення заходів охорони, виходячи з визначених цими протоколами цін, здійснюються з 01.05.2007.

Факт виконання позивачем умов договору № 1324-Д/2002/КВК підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг № 000002655 за грудень 2008 р. на суму 82 026,00 грн., також були надані відповідачу охоронні послуги відповідно до договору № 1325-Д/2002/КВК, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг № 000002444 за листопад 2008 р. на суму 83 430,00 грн., № 000002652 за грудень 2008 р. на суму 86 211,00 грн.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем до вимог включено вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 70 250,50 грн., що виник внаслідок несплати відповідачем за надані послуги за договорами № 1324-Д/2002/КВК станом на 01.12.2008 та у розмірі 94 448,50 грн. – за надані послуги згідно із договором № 1325-Д/2002/КВК станом на 01.11.2008.

Із наданих позивачем деталізованих розрахунків видно, що зазначений борг виник внаслідок часткової оплати відповідачем послуг, наданих позивачем за договорами відповідно, у листопаді 2008 року та у вересні, жовтні 2008 року.

Надання позивачем відповідачу послуг згідно із договорами № 1324-Д/2002/КВК, № 1325-Д/2002/КВК підтверджено наявними у матеріалах справи актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг, у тому числі № 000002447 від 30.11.2008, № 000002046 від 30.09.2008 за вересень 2008 року, № 000002253 за жовтень 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач всупереч умовам договору за надані позивачем охоронні послуги за договорами № 1324-Д/2002/КВК та № 1325-Д/2002/КВК розрахувався частково, у зв’язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 206 266,00 грн.

Під час розгляду справи Господарським судом міста Києва позивачем у порядку ст. 22 ГПК України подано клопотанням від 26.02.2009 про зменшення розміру позовних вимог у зв’язку із його частковою сплатою відповідачем 13.02.2009 в сумі 4 500,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується відповідачем, наявність заборгованості останнього перед позивачем за договорами № 1324-Д/2002/КВК та № 1325-Д/2002/КВК.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 201 766,00 грн. основного боргу, є такими, що відповідають вимогам ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України та підтверджені матеріалами справи.

Пунктом 1 розділу VІІІ договорів № 1324-Д/2002/КВК та № 1325-Д/2002/КВК сторони погодили умову про те, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об’єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною господарських зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У позовній заяві наведений розрахунок пені, згідно з умовами договору № 1324-Д/2002/КВК, із суми 64 726,50 грн. за період прострочення платежу з 22.12.2008 по 31.01.2009 у розмірі 3 489,91 грн.; згідно з умовами договору № 1325-Д/2002/КВК, із суми 55 328,50 грн. за період прострочення платежу з 21.11.2008 по 31.01.2009 у розмірі 5 238,78 грн., із суми 86 211,00 грн. за період прострочення платежу з 22.12.2008 по 31.01.2009 у розмірі 9 887,08 грн.

При перерахуванні апеляційним господарським судом встановлено, що правильний розмір пені менший, ніж вимагається позивачем, та становить суму 6 475,59 грн.

Як вбачається із розрахунку 3% річних, наведеного у позовній заяві, позивачем нараховано річні у розмірі 653,99 грн., а саме: за договором № 1324-Д/2002/КВК, із суми 64 726,50 грн. за грудень 2008 року у сумі 161,82 грн., за договором № 1325-Д/2002/КВК із суми 55 328,50 грн. за листопад 2008 року у сумі 276,64 грн., із суми 86 211,00 грн. за грудень 2008 року у сумі 215,53 грн.,

При перерахуванні 3% річних встановлено, що пред’явлена позивачем сума є меншою, ніж фактична. Однак, оскільки позивачем до прийняття рішення у порядку ст.22 ГПК України не було збільшено у цій частині розмір позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у сумі, що вимагається, яка не перевищує правильно нараховану суму, а саме 653,99 грн.

Апеляційним господарським судом перераховано розрахунок позивача щодо втрат з урахуванням індексу інфляції та встановлено, що правильна сума інфляційних втрат є більшою, ніж вимагається позивачем, а тому задоволенню підлягає сума у розмірі 5 161,52 грн.

Згідно зі ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись зважаючи на викладене та такі обставини.

У вимогах позивача, з урахуванням заяви про зменшення роміру позовних вимог, про стягнення основного боргу в розмірі 201 766,00 грн. станом на прийняття рішення – 12.03.2009, враховано здійснення відповідачем оплат у жовтні 2008 року в розмірі 165 100,00 грн., у листопаді 2008 року – 80 000,00 грн. та у грудні 2008 року – 165 100,00 грн.

Із наданим відповідачем розрахунком суми основного боргу немає підстав погодитись, як із таким, що не ґрунтується на матеріалах справи, адже, як вже зазначалось, позовні вимоги заявлені із врахуванням боргу за обома договорами станом на 01.12.2008 та 01.11.2008 відповідно.

Крім того, зазначені у розрахунку суми сплати не відповідають за призначенням платежів даним копій платіжних доручень, доданих до розрахунку.

Також немає підстав керуватись даними картки рахунку 634 відповідача станом на 28.04.2009, оскільки апеляційною інстанцією переглядається рішення першої інстанції на час його прийняття – 12.03.2009, а погашення відповідачем боргу після прийняття рішення враховується у процесі його виконання.

Оскільки клопотання позивача від 26.02.2009, подане до суду першої інстанції, про зменшення розміру вимоги щодо стягнення основного боргу у зв’язку із перерахуванням відповідачем частково суми боргу 13.02.2009, то ця обставина не впливає на застосування санкцій за період до 01.02.2009.

Твердження заявника про безпідставність нарахування сум пені, інфляційних втрат, річних, голослівні, контррозрахунок до цих сум відповідачем не надано.

Нормами законодавства не передбачено звільнення боржника від відповідальності за порушення договірних зобов’язань у разі згоди виконувати ці зобов’язання в подальшому.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 у справі №26/44 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, 1-А; рахунок № 2600155030771, 2600755010771 в КБ "Хрещатик" в м. Києві, МФО 300830; код ЄДРПОУ 03327664) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9; рахунок № 26002046290 в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478; код ЄДРПОУ 08596920) 201 766 грн. 00 коп. основного боргу, 6 475 грн. 59 коп. пені, 653 грн. 99 коп. 3% річних, 5 161 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 2 140 грн. 57 коп. державного мита, 117 грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3. Справу № 26/44 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондратова І.Д.

Попікова О.В.

26.06.09 (відправлено)