Рішення № 3934887, 29.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.09 Справа № 8/87

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РемМехзавод», м. Луганськ, -

про стягнення 98564 грн. 66 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачами заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості в розмірі 90066,30 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 3591,28грн., пені (неустойки) у сумі 4361,84 грн. та 3% річних у сумі 545,24 грн.,

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 17 квітня до 05 травня 2009 року та з 05 травня до 19 травня 2009 року, - у зв’язку з неявкою представників сторін; з 19 травня до 29 травня 2009 року –на підставі клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

25.05.09 року поштою від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (без дати та без номера), у якій він просить суд стягнути з відповідача:

основний борг у сумі 25592,77 грн. (з урахуванням того, що відповідач після звернення позивача з цим позовом до суду частково сплатив основний борг у сумі 60634,86 грн.);

інфляційні нарахування у сумі 3591,28 грн.;

3% річних у сумі 545,24 грн.;

пеню за період з 26.12.08 року по 17.03.09 року у сумі 4361,84 грн.

Враховуючи, що ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

До судового засідання, призначеного на 29.05.09 року, сторони не з’явилися.

Позивач через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (вих. №1/28 від 28.05.09 року).

З огляду на те, що клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, судом його задоволено.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь свого представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи (довідка з ЄДР серії АГ №459832 від 13.04.09 року, видана державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради) юридичною адресою відповідача є місто Луганськ, 1-й Мічурінський тупік, 8-а, - на яку судом 03.04.09 року за вих. №379; 21.04.09 року за вих. №450; 06.05.09 року за вих. №509 та 20.05.09 року за вих. №566 спрямовано ухвали суду про призначення справи до судових слухань.

Оператором поштового зв’язку повернуто до суду письмове повідомлення про вручення першого поштового відправлення уповноваженій особі відповідача, який, незважаючи на це, з невідомих причин не з’явився до судового засідання, призначеного на17.04.09 року; усі наступні поштові відправлення станом на час розгляду спору по суті до суду не повернуто.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Саме на таку адресу судом чотирикратно спрямовані ухвали про призначення справи до судових слухань.

За таких обставин у суду є підстави вважати. що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 22, 43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд цього спору по суті у даному судовому засіданні, за відсутності сторін.

І.Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

12.12.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання №428/10, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийнтяиим товар та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору); товаром є алкогольні напої (п.1.2).

Здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками сторін на складі покупця. Підтвердженням здачі–прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на примірниках товарних накладних та довіреність (п.3.3).

Загальна сума цього договору складається з сум вартості товару, вказаних у накладних (п.4.1).

Ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається, встановлюється окремо на кожну партію товару і вказується у накладних (п.4.2).

Остаточний термін оплати складає сім календарних днів з моменту одержання товару покупцем (п.5.2).

У випадку, якщо покупець не здійснив розрахунки з постачальником повністю, наступний відпуск товару покупцю здійснюється лише за умови 100% передоплати та повного погашення заборгованості (п.5.3).

Розрахунки за цим договором здійснюються сторонами виключно у формі безготівкових розрахунків або готівкових розрахунків у касу (ЕККА, РРО) постачальника з видачею постачальником розрахункового документу (п.5.4).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але у будь-якому випадку до 12.11.09 року (п.7.1).

За порушення строків розрахунків, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків (п.8.1).

Всі збитки, що виникли з причини невиконання покупцем положень цього договору, відносяться на покупця та повинні бути компенсовані останнім постачальнику (п.8.2).

За порушення строків повернення тари покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 150% від вартості неповернутої тари (п.8.3).

На підтвердження позовних вимог позивач надав до справи докази постачання ним на користь відповідача товару на загальну суму первісно заявленого боргу, а саме:

а)накладні:

№12160452 від 18.12.08 року на суму 15476,34 грн.; №12160456 від 18.12.08 року на суму 7576,56 грн.; №1161186 від 25.12.08 року на суму 7049,64 грн.; №1161187 від 25.12.08 року на суму 1068,54 грн.; №1161188 від 25.12.08 року на суму 1946,04 грн.; №1161208 від 25.12.08 року на суму 223,68 грн.; №1161212 від 25.12.08 року на суму 17748,54 грн.; №1161192 від 26.12.08 року на суму 1083,54 грн.; №1161377 від 26.12.08 року на суму 7741,98 грн.; №1161378 від 26.12.08 року на суму 1115,52 грн.; №1161379 від 26.12.08 року на суму 10075,68 грн.; №1161387 від 26.12.08 року на суму 914,16 грн.; №1161388 від 26.12.08 року на суму 1115,52 грн.; №1161389 від 26.12.08 року на суму 1296,66 грн.; №1161861 від 31.12.08 року на суму 2098,74 грн.; №1162228 від 09.01.09 року на суму 4086,30 грн.; №1162229 від 09.01.09 року на суму 509,16 грн.; №1162234 від 09.01.09 року на суму 2382,72 грн.; №1162759 від 15.01.09 року на суму 3145,20 грн.; №1162763 від 15.01.09 року на суму 658,68 грн.; №1162775 від 15.01.09 року на суму 1396,98 грн.; №1162810 від 16.01.09 року на суму 636,12 грн.

Кожна з цих накладних містить докази отримання товару уповноваженою особою відповідача –підпис, скріплений штампом.

Відповідач не спростував та не оспорив позовні вимоги.

ІІ. Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач при нарахуванні пені дотримався вимог чинного законодавства.

При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16,509, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммехзавод», ідентифікаційний код 30464249, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, 1-й Мічурінський тупік, 8-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», ідентифікаційний код 25484884, яке знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, просп. Леніна, 96, - основний борг у сумі 25592 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дві) грн. 77 коп., інфляційні нарахування у сумі 3591 (три тисячі п’ятсот дев’яносто одна) грн. 28 коп., пеню у сумі 4361 (чотири тисячі триста шістдесят одна) грн. 84 коп., 3% річних у сумі 545 (п’ятсот сорок п’ять грн. 24 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 985 (дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 65 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 01 червня 2009 року.

Суддя А.П.Середа