Рішення № 3934700, 28.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.09 Справа № 8/84

За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ,

до Державного підприємства «Луганськвантажтранс», м. Луганськ, -

про стягнення 5931 грн. 60 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Кулєшова О.О.- юрисконсульт 1 категорії комерційного відділу, - довіреність №Н-01/4217 від 10.11.07 року; Агєєнко В.П. –інженер комерційного відділу, - довіреність №412/01 від 01.03.09 року;

від відповідача –Беседа С.Ю. –представник, - довіреність №07/1-27 від 02.01.09 року; Завгородній М.П. –представник, - довіреність №07/1-32 від 22.01.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

у с т а н о в и в :

суть спору: позивач просить стягнути з відповідача провізну плату у сумі 5931,60 грн., недонараховану за період з 01.09.08 року по 31.12.08 року при пропуску по коліях залізниці приватних локомотивів по станції Слов’яносербськ Донецької залізниці.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 14 квітня до 28 квітня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.04.09 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали та просять відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що сума, яка, на думку позивача, є недонарахованою, визначена ним всупереч чинним нормативним актам Міністерства транспорту та зв’язку України, у тому числі –Тарифному керівництву №1 (відзив на позов за вих. №б/н від 14.04.09 року).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

1. 29.09.08 року Державне підприємство «Луганськвантажтранс»(далі –ДП «Луганськвантажтранс», - відповідач) в період з 01.09.08 року по 31.12.08 року кілька разів звернулося до Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці (далі –Луганська ДЗП, - позивач) з листами-заявками, в яких просило дозволити пропуск наступних локомотивів, які є його (ДП) власністю, по коліях Укрзалізниці у робочому (діючому) стані, зі швидкістю слідування не більше 80 км/год:

1)29.09.08 року за вих. №11/912 щодо:

тепловоза серії ТГМ6А №985 від станції Технікум до станції Слов’яносербськ Донецької залізниці (далі –ДЗ);

тепловоза серії ТГМ6А №985,831 від станції Слов’яносербск до станції Технікум ДЗ;

тепловоза серії ТГМ6А №985 від станції Технікум до станції Слов’яносербськ ДЗ;

2)09.10.08 року за вих. №11/955 щодо:

тепловоза серії ТГМ6А №982 від станції Технікум до станції Слов’яносербськ ДЗ;

тепловоза серії ТГМ6А №982 та №985 від станції Слов’яносербск до станції Технікум ДЗ;

3)09.12.08 року за вих. №11/1162 щодо:

тепловоза серії ТГМ6А №985 від станції Слов’яносербск до станції Технікум ДЗ;

тепловоза серії ТГМ6А №982 та №985 від станції Технікум до станції Слов’яносербськ ДЗ;

4)16.12.08 року за вих. №11/1186 щодо:

тепловоза серії ТГМ6А №985 від станції Технікум до станції Слов’яносербськ ДЗ;

тепловоза серії ТГМ6А №1640 від станції Слов’яносербськ до станції Технікум ДЗ.

Кожен з перелічених листів містить твердження, що платником залізничного тарифу та додаткових зборів є ДП «Луганськвантажтранс»(а.с.19-22).

Згідно наявним у справі доказам, Луганська ДЗП у кожному випадку звернень відповідача дозволила йому пропуск вищезгаданих локомотивів по коліях Укрзалізниці у робочому стані, своїм ходом, що підтверджується:

1)телеграмами про дозвіл на пропуск локомотивів коліями Укрзалізниці №389 від 09.10.08 року, №539 від 13.10.08 року, №934 від 22.12.08 року позивача, спрямованими на адресу відповідача;

2)корінцями дорожніх відомостей: №50775460 від 29.09.08 року; №50775490 від 09.10.08 року; №51386137 від 09.12.08 року та №51386173 від 12.12.08 року (а.с.14-16);

3)іншими матеріалами справи.

2.Як стверджує позивач, Луганська ДЗП зобов’язана виконувати вимоги пункту 1.5 Інструкції комерційного ревізора, затвердженої наказом Укрзалізниці від 18.08.08 року за №371-Ц, згідно якому комерційні ревізори зобов’язані проводити перевірки та ревізії виконання на станціях, у механізованих вантажних дистанціях, відправниками вантажу і вантажоодержувачами виконання технології комерційної експлуатації, вимог Статуту, Правил перевезень вантажів, Тарифних керівництв, Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, Правил технічної експлуатації, інструкцій, наказів Мінтрансзв’язку, Укрзалізниці та залізниці, дотримання порядку виконання вантажних і комерційних операцій, оформлення перевізних документів, ведення облікової і звітної документації; проводити перевірки з інших питань, що випливають з Положень про дорожнього комерційного ревізора та комерційних ревізорів дирекції; а також пункту 5.4.3 цієї Інструкції, у якому сказано, що комерційні ревізори зобов’язані перевіряти правильність і своєчасність нарахування провізних платежів, зборів і штрафів, плати за користування вагонами та контейнерами.

У зв’язку з цим 26 січня 2009 року, здійснюючи таку (вибіркову) перевірку на залізничній станції Слов’яносербск ДЗ, Луганська ДЗП виявила чотири факти недонарахування суми тарифу за проїзд (пропуск) коліями Укрзалізниці власних (орендованих) локомотивів відповідача «своїм ходом».

В ході перевірки було встановлено, що за пропуск локомотивів відповідачу було нараховано плату:

29.09.08 року за документом №50775450 –140,00 грн., - замість 1291,00 грн., - недобір склав 1151,00 грн.;

09.10.08 року за документом №51379490 –152,00 грн., –замість 1416,00 грн., - недобір склав 1264,00 грн.;

09.12.08 року за документом №51386137 –152,00 грн., –замість 1416,00 грн., - недобір склав 1264,00 грн.;

16.12.08 року за документом №51386173 –152,00 грн., –замість 1416,00 грн., - недобір склав 1264,00 грн., - а всього загальна сума недобору становить 4943,00 грн. (без ПДВ), з приводу чого Луганська ДЗП того ж дня склала акт №б/н (а.с.12).

Аналогічна сума визначена у розрахунку суми позову, доданому позивачем до справи (а.с.23).

10.02.09 року Луганська ДЗП запропонувала ДП «Луганськвантажтранс»добровільно сплатити на її користь недонараховану суму у розмірі 5931,60 грн. (недобір суми без ПДВ - 4943,00 грн. + ПДВ у розмірі 20% від вказаної суми –988,60 грн.), однак ДП відмовилося добровільно вчинити такі дії, у зв’язку з чим позивачем був складений акт загальної форми №5 від 10.02.09 року (а.с.9-11).

Як вбачається з матеріалів справи, після цього, 16.02.09 року за вих. №412-5/02 від 16.02.09 року Луганська ДЗП спрямувала на адресу ДП «Луганськвантажтранс»претензію, в якій запропонувала сплатити на її користь недонараховану суму у розмірі 5931,60 грн. (а.с.8).

Своїм листом-відповіддю за вих. №-7/143 від 26.02.09 року відповідач відхилив цю претензію, пославшись на те, що ДП «Луганськвантажтранс»оплату вартості проїзду локомотивів здійснило відповідно до тарифної схеми 18 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1, - оскільки згідно п.17.6 Тарифного керівництва №1 перевезення в порожньому стані приватних або орендованих вагонів, локомотивів та іншого рейкового рухомого складу локомотивом парку залізниць оплачується відповідно до тарифної схеми 18, - в той час, як Луганська ДЗП, на думку відповідача, при визначенні спірного платежу безпідставно посилається на пункт 17.7 розділу І Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво №1, - оскільки у п.17.7 йдеться про перевезення приватних або орендованих вагонів у завантаженому або порожньому стані приватним локомотивом (а.с. 24).

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 2.10 розділу ІІ Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту залізниць України), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085, - у якому сказано, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що проводили розрахунки; у разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку, - Луганська дирекція залізничних перевезень Донецької залізниці звернулася до суду з цим позовом.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Згідно ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457 (далі –Статут) Статут залізниць України визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під’їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Частина 1 статті 3 Статуту містить імперативну норму, згідно якій дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

По даній справі доведено, що позивач на прохання відповідача надав йому право на пропуск коліями Укрзалізниці приватних (орендованих) локомотивів «своїм ходом»у дні, вказані у вищезгаданих листах-заявках, за маршрутами, вказаними у останніх.

Виходячи з загальних засад, згідно до яких перевезення вантажів, пасажирів, багажу та ін. залізниці здійснюють на договірних засадах (ст. 17 Статуту), - за здійснення пропуску локомотивів відповідача «своїм ходом»останній повинен сплатити позивачу встановлену плату (ст. 22 Статуту).

У частині 1 ст. 57 Статуту сказано, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно ст. 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами), залізниці плату, передбачену статтею 119 цього Статуту.

Аналогічні положення містяться у вищезгаданих Правилах розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), а саме: у пунктах 1.1-1.4; 2.6 та ін. розділу ІІ.

Пунктом 2.6 цих Правил встановлено, що у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника.

Згідно п. 2.8 Правил, після закінчення звітного місяця ТехПД видає платнику виписку з особового рахунку.

1.1.Право Міністерства транспорту та зв’язку України на встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та знижки до них з урахуванням собівартості перевезень і питомої ваги транспортної складової в ціні продукції, що перевозиться, встановлено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №220-р.

Наказом Міністерства транспорту України (назва –на дату видання наказу) від 15.11.99 року №551, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.99 року за №828/4121, затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво № 1 (далі –Тарифне керівництво №1), згідно п. 1 якого тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, європейської та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.

Пунктом 6 Керівництва встановлено, що тарифи, що містяться в цьому Збірнику, використовуються при визначенні плати за перевезення вантажів залізничним транспортом з вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами у внутрішньому сполученні.

Суд вважає, що відповідач припустився невірного тлумачення обставин справи та чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи відомо, що локомотиви відповідача коліями позивача пропускалися своїм ходом, - тобто не шляхом буксирування локомотивом парку залізниць (позивача) та не у складі вантажного поїзду

Абзацами 1 та 2 п. 17.6 Тарифного керівництва №1 передбачено, що перевезення в порожньому стані приватних або орендованих вагонів, локомотивів та іншого рейкового рухомого складу локомотивом парку залізниць сплачуються відповідно до тарифної схеми 18.

Плата за перевезення в складі вантажних поїздів нового приватного рухомого складу (вагони, локомотиви та інший рейковий рухомий склад), що прямує на своїх осях від заводів-виробників на адресу власників, а також рухомого складу, що направляється на металобрухт, визначається за схемою N 2. При цьому кожна одиниця рухомого складу вважається окремою відправкою, а власна маса цієї одиниці —масою відправки.

Пунктом 17.7 цього Керівництва встановлено, що 17.7 перевезення приватних або орендованих вагонів у завантаженому або порожньому стані приватним локомотивом по коліях залізниць загального користування сплачуються по 12,1 грн. за кожен тепловозо-кілометр і по 18,2 грн. за кожний електровозо-кілометр, за вагони —за тарифною схемою 27 зі збільшенням у 2 рази.

При перевезенні вагонів загального парку залізниць приватним локомотивом плата визначається тільки за вагони за тарифами, встановленими для приватних та орендованих вагонів.

Пунктом 18 Тарифного керівницва №1 врегульовано порядок оплати за перевезення великовагових і негабаритних вантажів на платформах, у напіввагонах, на зчепах і транспортерах у поїздах.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, спір між сторонами за цим спором виник саме з приводу застосування вищезгаданих пунктів Тарифного керівницва №1.

2.У зв’язку з викладеним, вирішуючи цей спір, суд, крім вищенаведеного, керується також наступним.

Частинами 5-6 ст. 4 Закону України від 04.07.96 року №273/96-ВР «Про залізничний транспорт»встановлено, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом —Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями проводяться централізовано і належать виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарюючого суб’єкта.

Відповідно до Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізницю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96 року №262, Укрзалізниця відповідно до покладених на неї завдань: здійснює пов’язані з експлуатацією функції щодо формування і реалізації єдиної тарифної та цінової політики на залізничному транспорті (підпункт 1 пункту 4); в межах своєї компетенції видає накази, обов’язкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання (п.6)

Частиною 1 ст. 9 цього Закону визначено, що встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Як сказано вище у цьому рішенні, згідно ст. 62 Статуту залізниць, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

На підтвердження законності та обгрунтованості своїх позовних вимог позивач послався на:

1)наказ Мінтрансзв’язку України від 30.07.08 року №955 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.08.08 року за №745/15436, яким внесено зміни до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збіриника тарифів на перевезення вантажів залізничним трансопртом України, затверджених наказом Міністерства трансопрту та зв’язку України від 17.01.08 року №43, зареєстрованих у Мінюсті України 18.01.08 року за №33/14724, згідно пункту 25 якого тарифи, плати та збори, що вказані у розділах 1 і 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним трансопртом України, затвердженого наказом Мінтрансу України від 15.11.99 року №551, зареєстрованого у Мінюсті України 01.12.99 року за №828/4121, - з 23.08.08 року застосовується коефіцієнт 4,447, а з 01.10.08 року –коефіцієнт 4,876;

2)телеграму Укрзалізниці №000158/ЦМ від 15.08.08 року, у якій повністю підтверджене право залізниць України «для ставок інших зборів, що вказані у розділах 1 та 2 Збіриника тарифів, з 23.08.08 року застосовувати коефіцієнт 4,447, а з 01.10.08 року – коефіцієнт 4,876», - при цьому наголошено, що Розпорядження Укрзалізниці від 22.01.08 року за №ЦЗМ-14/256 вважається таким, що втратило чинність (а.с.17);

3)телеграму-роз’яснення Укрзалізниці за №000209/ЦМ від 16.01.07 року, у якій сказано, що «плата за проїзд власного (орендованого) локомотива коліями залізниці нараховується згідно з п.17.7 Тарифного керівництва №1. За перевезення власного (орендованого) локомотива «своїм ходом»встановлені ставки за кожний тепловозо-кілометр 12,1 грн., електровозо-кілометр –18,2 грн., із застосуванням відповідного корегуючого коефіцієнту»(а.с. 18).

Отже, позивач у даному випадку правомірно застосував правило пункту 17.7 Тарифного керівництва №1.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, належним чином довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону. яка порушила вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 4,9 Закону України від 04.07.96 року №273/96-ВР «Про залізничний транспорт»; ст.ст.2,3,17,22,57,62 Статуту залізниць України; п.17.7 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним трансопртом України, затвердженого наказом Мінтрансу України від 15.11.99 року №551, зареєстрованого у Мінюсті України 01.12.99 року за №828/4121, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Луганськвантажтранс», ідентифікаційний код 34792034, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 6, - на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»(місто Донецьк, вул. Артема,68, ід. код 01074957) в особі Луганської дирекції залізничних перевезень, ідентифікаційний код 25926039, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Кірова, 44, - провізну плату у сумі 5931 (п’ять тисяч дев’ятсот тридцять одна) грн. 60 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 28.04.09 року за згодою представників відповідача та третьої особи оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 05 травня 2009 року.

Суддя А.П. Середа