Рішення № 39348147, 19.06.2014, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/1204/14-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/1204/14-ц

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань

В С Т А Н О В И В:

18.02.2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань.

Так, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача:

- суму основного боргу та суму процентів за користування грошима в розмірі 1 433 040 грн.;

- суму судового збору у розмірі 3 775,8 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.09.2008 року ОСОБА_2 під розписку позичив у ОСОБА_1 гроші в сумі 60 000 дол. США (511 800 грн.) строком на 1 рік. Цією ж розпискою ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно сплачувати на користь ОСОБА_1 проценти в сумі 1 800 дол. США (15 354 грн.). Між тим, ОСОБА_2 у серпні 2011 року повернуто ОСОБА_1 лише 9 000 дол. США (76 770 грн.), решта - 51 000 дол. США (435 030 грн.) основного боргу та 117 000 дол. США (998 010 грн.) процентів, згідно із розпискою, залишені неповернутими і по даний час.

В судове засідання 19.06.2014 року позивач - ОСОБА_1, не з'явився але від його представника - ОСОБА_3, до суду надійшла заяву, згідно якої вона заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач - ОСОБА_2, відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надав та в судові засідання 20.03.2014 року, 14.04.2014 року, 12.05.2014 року та 19.06.2014 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань.

Так, ухвала суду та повістки про призначення слухання справи на 20.03.2014 року, 14.04.2014 року, 12.05.2014 року та 19.06.2014 року, а також копія позовної заяви ОСОБА_1 з додатками до неї були надіслані на адреси ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2), які наявні в матеріалах справи та за якою він зареєстрований. Між тим, усі документи з зазначених адрес були повернуті до суду без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.5 ст.74 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.169 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно із ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства та ті факти, що відповідач в жодне судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судових засідань, позивач в судове засідання не з'явився, але його представник просив розглянути справу без його присутності та проти винесення заочного рішення не заперечував, строк розгляду справи, відповідно до ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, закінчився і ніхто із сторін не заявив клопотання про його подовження, суд вважає за можливе і необхідне, у відповідності до ч.4 ст.169, ч. 1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України, розглянути справу без участі сторін або їх представників, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

У відповідності до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідно до розписки від 19.09.2008 року, що виконана рукописом, ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 гроші в сумі 60 000 дол. США строком на 1 рік.

Цією ж розпискою ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно сплачувати на користь ОСОБА_1 проценти в сумі 1 800 дол. США.

Між тим, ОСОБА_2 у серпні 2011 року повернуто ОСОБА_1 лише 9 000 дол. США, решта - 51 000 дол. США основного боргу та 117 000 дол. США процентів, згідно із розпискою, залишені неповернутими і по даний час.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що витікають з договору позики, які регулюються нормами Цивільного кодексуУкраїни.

Відповідно до ст.ст. 509. 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.ст. 525, 625 ЦК України).

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 в порушення зазначених вище норм чинного законодавства та написаної власноруч і без примушення розписки від 19.09.2008 року, не повернув ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 51 000 дол. США (60 000 - 9 000) та нараховані проценти в сумі 117 000 дол. США (1 800 дол. США х 65 міс.) до сих пір, у зв'язку з чим такі суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Крім того, на вимогу суду представником ОСОБА_1 було представлено для огляду оригінал розписки від 19.09.2008 року, яка, по-перше, повністю відповідає її копії, наявної в матеріалах справи, а, по-друге, свідчить про те, що ОСОБА_2 дійсно позичені гроші ОСОБА_1 не повернув.

Відповідно до проведених позивачем розрахунків, перевірених судом, щодо обчислення суми боргу в національній валюті - гривні:

- сума основного боргу складає 435 030 грн. (51 000 х 8,53);

- сума нарахованих процентів складає 998 010 грн. (117 000 х 8,53);

- загальну сума боргу з урахуванням нарахованих процентів складає 1 433 040 грн. (435 030 + 998 010).

Згідно із ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань, у зв'язку з чим такий позов підлягає задоволенню.

Згідно із ст.ст. 79, 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати за розгляд позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 612, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 157, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- суму основного боргу в розмірі 435 030 (чотириста тридцять п'ять тисяч тридцять) гривень;

- суму нарахованих процентів в розмірі 998 010 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч десять) гривень;

- сплачений судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Мишко