Ухвала суду № 39347916, 11.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 2а/4969/10/1470

Категорія: 8.3.3

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів за участю Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів за участю Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що дане рішення прийняте з порушенням закону оскільки позивач правомірно включив до податкового кредиту за грудень 2009р. підставі податкових накладних за попередні періоди отримані з запізненням, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168). Крім того всі укладені позивачем угоди з ТОВ «Астор і Я» мали реальний характер, та від їх здійснення правомірно сформовано податковий кредит.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові рішення-повідомлення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Головного управління Міндоходів від 26.04.10 №0000170037/0 та від 06.07.10 №0000170037/1.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв’язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмово в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з’явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ДП ПАТ ”Мостобуд” – Мостобудівельний загін №73 зареєстровано як юридичну особу, є платником податків.

З 22.02.2010 року по 06.04.2010 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового,валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08р. по 31.12.09р.

13.04.10 року за результатами перевірки відповідачем було складено акт №368/37/30126124, у висновках якого, крім іншого, зазначено, що позивачем порушено: п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 Закону №168, в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся на загальну суму 432 311,80грн.

26.04.10 на підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове рішення-повідомлення №0000170037/0, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 432 311,80грн. та штрафними санкціями на суму 216 155,90грн.

06.07.10 на підставі рішення СДПІ по роботі в ВПП у м. Миколаєві, відповідачем було прийняте податкове рішення-повідомлення №0000170037/1, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 432 311,80грн. та штрафними санкціями на суму 216 155,90грн.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ по роботі в ВПП у м. Миколаєві наголошувала на тому, що господарські операції позивача з ТОВ «Астор і Я» не мали реальних наслідків, оскільки угоди позивача з даним підприємством є нікчемними в зв’язку з визнанням недійсними з моменту реєстрації установчих документів та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ.

Проте судова колегія вважає за необхідне зазначити, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року було скасовано рішення Ленінського районного суду від 11.11.2008 року по справі №2-а-3670/08 в частині визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ «Астор і Я», а в частині визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ, провадження у справі закрито. Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року не скасована та набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки відповідач дійшов висновків щодо нікчемності угод позивача з ТОВ «Астор і Я» відповідно рішення Ленінського районного суду від 11.11.2008 року по справі №2-а-3670/08, з моменту набрання законної сили постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року по даній справі підстави для визнання нікчемними зазначені угоди відсутні.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з контрагентом, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту 8 281,50грн.

Крім того, згідно до ч.2 п.п.7.2.6 п.2.6 Закону №168, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) видати податкову накладну отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника. Однак вказана норма надає позивачу лише право, а не зобов’язує його це робити.

Враховуючи вищезазначене судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73" є обґрунтованими та доведеними.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Федусик А.Г.