Постанова № 39347838, 13.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2014 р. Справа № 804/4448/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» (далі - ТОВ «Вента. ЛТД», позивач) до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - Дніпропетровська митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - ГУ ДКСУ в м. Києві), в якому позивач просить визнати нечинним рішення Дніпропетровської митниці щодо відмови ТОВ «Вента. ЛТД» в повернені надміру сплачених до бюджету податку на додану вартість в розмірі 22 573,71 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вента. ЛТД» суму надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість в розмірі 22 573,71 грн., який було зараховано до Державного бюджету України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним у 2013 році здійснювалося ввезення на митну територію України лікарського засобу "АПІЛАК ГРІНДЕКС", щодо якого існує реєстраційне посвідчення на лікарський засіб № UA/4346/01/01 чинне з 08.04.2011 р. і дійсне до 11.04.2016 р. (далі - Товар), яке було надано Дніпропетровській митниці при митному оформлені товару. Ввезення відбувалось за контрактом, постачальником за яким є Акціонерне товариство «Grindeks» (Латвія, Рига, вул. Крустпилс, 53), за декларацією № 110080000/2013/123074; за цією ж декларацією також ввозився інший товар - дієтична добавка "ГРІНВІТАЛ ЦЕРЕЛОБА". На товар - дієтичну добавку "ГРІНВІТАЛ ЦЕРЕЛОБА", а також на товар, що є лікарським засобом, було здійснено розрахунок, нарахування і сплата податку на додану вартість (далі - ПДВ), причому нарахування і сплата ПДВ за товар відбулося помилково, внаслідок збою в комп'ютерній програмі, оскільки товар є лікарським засобом і згідно п.п. 197.1.27 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України (надалі - ПК), в редакції чинній на момент митного оформлення, звільняється від оподаткування ПДВ операції з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів. Тому позивач вважає, що внаслідок такої програмної помилки відбулась надмірна сплата ПДВ до бюджету через ГУ ДКСУ в м. Києві і тому після надання

ТОВ «Вента. ЛТД» до Дніпропетровської митниці відповідної заяви про повернення надміру сплачених коштів оформленої з доданням оригіналів відповідних документів, як того вимагає законодавство, ТОВ «Вента. ЛТД» має повне право на повернення надміру сплачених грошових коштів в розмірі 22 573,71 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Ухвалою суду від 03.04.2014 року відкрито провадження по справі № 804/4448/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 15.04.2014 року.

В подальшому розгляд справи відкладався на 25.04.14р., 16.05.14р., 23.05.2014р. та 13.06.2014р.

25.04.14р. в судовому засіданні представником відповідача було заявлене клопотання про зупинення провадження по справі до отримання Дніпропетровською митницею інформації від податкових органів на її запит.

Ухвалою суду від 25.04.2014р. в задоволенні клопотання Дніпропетровської митниці Міндоходів було відмовлено.

Представник відповідача-1 Дніпропетровської митниці 25.04.14р. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні та підтримала заперечення проти позову у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що оскаржувані дії Дніпропетровської митниці є законними і правомірними, оскільки, як зазначає представник відповідача, певні графи вантажної митної декларації, за якою постачався товар, і де є невірна інформація, пов'язана з оподаткуванням ПДВ, заповнюються саме позивачем і тому визначене платником податків податкове зобов'язання не може бути оскаржене, що випливає зі ст.ст. 54, 56 ПК України.

Представник відповідача ГУ ДКСУ в м. Києві в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи сповіщений належним чином, проте надав на адресу суду заперечення у письмовому вигляді, в яких просив розглядати справу за відсутності представника відповідача ГУ ДКСУ в м. Києві та відмовити в задоволені позову мотивуючи тим, що казначейське обслуговування Дніпропетровської митниці здійснюється у Головному управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, а також тим, що приймаючи рішення стягнути суму надміру сплаченого ПДВ фактично визначається митна вартість Товару, чим підмінюється митний орган.

В судове засідання 13.06.2014р. представники позивача та відповідача-1,2 не з'явилися.

13.06.2014 р. представник позивача подав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Представники відповідача-1,2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

у вересні 2013 р. позивачем здійснювалося ввезення на митну територію України Товару - лікарського засобу "АПІЛАК ГРІНДЕКС": постачальником товару є Акціонерне товариство «Grindeks» (Латвія, Рига, вул. Крустпилс, 53). Митне оформлення товару відбувалося за декларацією за формою МД-2 № 110080000/2013/123074 (далі - ВМД). Під час митного оформлення товару Дніпропетровській митниці були надані додаткові документи, які зазначені в графі 44 ВМД, серед яких і реєстраційне посвідчення на лікарський засіб № UA/4346/01/01, чинне з 08.04.2011 р. і дійсне до 11.04.2016 р. Позивачем під час митного оформлення товару за вказаною ВМД було здійснено помилкове нарахуванням ПДВ, що відображено в графі 47 ВМД - в колонці "вид" вказано "028", а в колонці "ставка" - "20%", а в графі 35 «Преференції» вказано «000000000». Причиною такого заповнення граф ВМД є збій в програмі, за допомогою якої заповнюється ВМД. На підставі цих даних було здійснено сплату ПДВ за товар в розмірі 22573,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28706 від 3 вересня 2013 р. Факт здійснення позивачем сплати ПДВ за товар відповідачами не заперечувався і не спростовувався.

16.12.2013 р. позивач звернувся до Дніпропетровської митниці з заявою від 16.12.2013 р. вих. № 1167 "Щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів" з доданням оригіналів відповідних аркушів ВМД, оригіналу платіжного доручення № 28706 від 03 березня 2013 р. та копії реєстраційного посвідчення на товар, в який просив повернути надміру сплачені в якості ПДВ грошові кошти. Отримання Дніпропетровською митницею вказаної заяви підтверджується відміткою на заяві (вх №7493/5-15 від 16.12.13, прізвище та підпис особи, яка отримала заяву).

За наслідками розгляду заяви позивача від 16.12.2013 р. вих № 1167 Дніпропетровська митниця направила на адресу позивача лист від 30.12.2013 р.

№17-11-2/6237, яким відмовила у задоволені вимог щодо повернення надміру сплачених грошових коштів. В обґрунтування відмови Дніпропетровська митниця посилалась на те, митні декларації прирівняні до податкових декларацій згідно ч. 46.1. ст. 46 ПК, а за ч. 54.2 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, і тому згідно вимог ч. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 року (далі - МК), який набрав чинності з 01.06.2012 року, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року, який набрав чинності (окрім деяких положень) з 01.01.2011 року, а також прийнятими на виконання положень МК України та ПК України іншими нормативно-правовими актами, які стосуються митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також сплати ПДВ.

Судом встановлено, що ввезений позивачем товар є лікарським засобом, що підтверджується реєстраційним посвідченням на лікарський засіб № UA/4346/01/01, яке чинне з 08.04.2011 р. і дійсне до 11.04.2016 р., що було видане згідно вимог ст. 9 Закону України від 04.04.1996 р. №123/96-ВР «Про лікарські засоби».

П.п. 197.1.27 п. 197.1 ст. 197 ПК України в редакції чинній на момент митного оформлення товару, передбачено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а п.197.4. цієї ж статті зазначено, що звільнення від оподаткування товарів, передбачене пунктом 197.1 поширюється і на операції із ввезення їх на митну територію України.

Зі змісту п.п. г) п. 30.9. ст. 30 ПК України випливає, що звільнення від сплати податку та збору є однією з форм надання податкової пільги, а згідно п.п. 30.1, 30.2 статті 30 ПК України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. П. 30.2. ПК України визначає, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Вказана податкова пільга була і є чинною для позивача, оскільки позивач від неї не відмовлявся.

Так, факт відмови має бути у формі письмового рішення наданого платником податків органу доходів і зборів, але в матеріалах справи документи про таку відмову відсутні. Сама відмова від податкової пільги позивачем під час ввезення товару нє вбачається неможливою, оскільки від такого роду податкової пільги платник податку не може відмовитись/зупинити її на звітний період чи періоди, бо податкова пільга стосується конкретних, прямо передбачених ПК України господарських операції, що відображено в "Узагальнюючій податковій консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання програмної продукції", затвердженої наказом Міндоходів України від 07.10.13 № 536.

Відповідно до ст.ст. 4.18, 4.22 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 року, яка набрала чинності для України 15.09.2011 року, ст. 301 МК України у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суму надміру сплачених платежів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум та митних платежів здійснюється у пріоритетному порядку. Рішення по заявах платника податку про повернення приймаються та повідомляються у письмовій формі відповідним особам без непотрібних зволікань. Повернення надлишкових сплачених сум здійснюється у найкоротший термін після перевірки обґрунтованості заяви.

Частиною 1 ст. 301 МК України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно вимог ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року

№ 618 (далі - Порядок № 618).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ зазначеного Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку № 618 передбачено, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147 (далі - Порядок № 611/147), який був чиним на момент звернення позивача з заявою до Дніпропетровської митниці, керівництвом відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно п. 6 Розділу ІІІ Порядку № 618 керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Відповідно до п.7 Розділу ІІІ Порядку № 618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви. Оскільки заява позивача про повернення надміру сплачених грошових коштів подана 16.12.2013 р., 20-деннй строк спливає 05.01.2014 р., а строк підготовки Висновку про повернення за 5 робочих днів спливає 28.12.2013 р. і те, що відмова Дніпропетровської митниці оформлена листом від 30.12.2013 р. №17-11-2/6237, то суд вважає, що наказ Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 р. за № 146/24923 «Про затвердження Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань» яким скасовано Порядок № 611/147, не може поширюватися на правовідносини позивача і відповідачів.

Згідно вимог Порядку № 611/147 загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІІ Порядку № 618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Судом встановлено, що відповідь Дніпропетровської митниці (лист від 30.12.2013 р.

№17-11-2/6237) обґрунтовується ч. 54.2 ст. 54 ПК України, за якою платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, та на ч. 56.11 ст. 56 ПК України, де встановлено, що податкове зобов'язання, визначене платником податків не підлягає оскарженню. Також ці норми, як вказує Дніпропетровська митниця у зазначеному листі, перекликаються з положеннями абз. 2 ч. 198.2 ст. 198 та ч. 201.12 ст. 201 ПК України. Застосування цих норм Дніпропетровською митницею для надання відповіді позивачу є безпідставним, оскільки абз. 2 ч. 198.2 ст. 198 та ч. 201.12 ст. 201 ПК України не мають відношення до правовідносин позивача і відповідачів, бо регулюють відносини в частині податкового кредиту, а не повернення надміру сплачених сум; ст.ст 54, 56 ПК України регулюють правовідносини з оскарження рішень, які стосуються податкових зобов'язань, у той час як відносини з повернення надміру сплачених грошових зобов'язань врегульовані п.п. 41.3. ст. 41,.ст. 43 ПК України.

Судом встановлено, що позивачем жодним чином не оскаржувалася законність рішень/дій власних або Дніпропетровської митниці шляхом надання заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів оскільки позивач подавав саме заяву, а не скаргу. Заява по суті і по формі не є скаргою і не відповідає вимогам щодо скарги, які передбачені ст. 56 ПК України. Для механізму оскарження за ст. 56 ПК України передбачений окремий порядок, який на момент розгляду Дніпропетровською митницею заяви позивача і надання листа-відмови був чинний і встановлювався Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 19.11.2012 N 1203, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.12.2012 р. за № 2046/22358. Зміст цього Положення (п.п. 1, 2 цього Положення) містить норми виключно щодо порядку подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскарженні в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби. Цим же Положенням встановлено, що органи державної податкової служби розглядають скарги платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-які інші рішення органів державної податкової служби щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, крім мита, акцизного податку, податку на додану вартість та інших податків, зборів, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України.

Суд не погоджується з позицією ГУ ДКСУ в м. Києві про необхідність визнання ГУ ДКСУ в м. Києві неналежним відповідачем у справі і залучення в якості відповідача у справі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, оскільки пунктом 3.4. Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 р. № 25/44, передбачено, що повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на: банківські рахунки платників, відкриті в банках.

З матеріалів справи вбачається, що отримувачем надмірно сплачених коштів згідно платіжного доручення №28706 від 03 вересня 20013 р. є саме ГУ ДКСУ в м. Києві: зміна назви з ГУДК України у місті Києві на ГУ ДКСУ у м. Києві відбулась відповідно до наказу Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 20.03.2008 року № 425/244 "Про внесення змін до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.04.2008 р. за N 287/14978.

В пункті 1 Порядку № 611/147 визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року

№ 845 (далі - Порядок № 845), у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Відповідно до п. 16 Порядку № 845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів. За п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не було надано суду пояснень та доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання ГУ ДКСУ в м. Києві здійснити повернення на користь ТОВ «Вента. ЛТД» надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість в сумі 22 573,71 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжними дорученнями № 34840 від 26.03.2014р., сплачено судовий збір у розмірі 190 грн. 10 коп, то зазначені судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві задоволити.

Визнати нечинним рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» в повернені суми податку на додану вартість в розмірі 22 573,71 грн., що була надміру сплачена і зарахована до бюджету.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, Селянський узвіз, 3а, код ЄДРПОУ 21947206) надмірно сплачений до бюджету податок на додану вартість у сумі

22 573,71 грн., який було зараховано до бюджету в сумі 22 573,71 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, Селянський узвіз, 3а, код ЄДРПОУ 21947206) витрати по сплаті судового збору у розмірі 190,10 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений в повному обсязі 18.06.2014 року.

Суддя С.В. Ніколайчук