Рішення № 39347674, 18.06.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/9693/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1365/14

Головуючий у 1-й інстанції Савічев В. О.

Доповідач Гальонкін С. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Гальонкіна С.А.

Суддів: Акопян В.І., Петренка В.М.

при секретарі: Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 березня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1350 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 267 грн. 80 коп. в рахунок повернення судового збору.

З рішенням не погодилась позивачка. В апеляційній скарзі просила рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовільнити частково.

Згідно ст. 309 ч.4 п.1 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права.

Судом вірно встановлено, що відповідно до рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.03.2007 року відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій сумі в розмірі 150 грн. щомісячно.

Проте, відповідач допустив заборгованість по сплаті аліментів за період з вересня 2008 року по серпень 2013 року включно в сумі 2140 грн.

Згідно довідки Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ, станом на 01.09.2013 року заборгованість по аліментах становить 2140 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

При розгляді справи в суді було встановлено, що відповідачем доказів щодо наявності незалежних від нього причин, з яких утворилась заборгованість, не надано, а тому судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про винність відповідача у несплаті аліментів.

Проте, місцевий суд при правильному встановленні обставин справи не вірно здійснив розрахунок пені.

Так, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця. Отже, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Місцевий суд, вирішуючи питання про розмір пені такий розрахунок не провів, а визначив лише загальні суми за кожен рік окремо з 2008 року по 2013 рік.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги розрахунок, наданий позивачкою, оскільки даний розрахунок пені позивачкою проведений вірно, відповідно до довідки, наданої Автозаводським ВДВС Кременчуцького МУЮ про заборгованість по сплаті аліментів.

Отже, колегія суддів, враховуючи розрахунок пені по аліментах, наданий позивачкою, прийходить до висновку про необхідність зміни рішення місцевого суду, та стягнення на користь позивачки пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 26779,10 грн..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст., 303, 307, 309, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 березня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 26779 грн. 10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: підпис Гальонкін С.А.

Судді: підпис Акопян В.І.

підпис Петренко В.М.

З оригіналом згідно: