Рішення № 3934692, 21.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/35

21.05.09

За позовом

Закритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія Дженералі гарант страхування життя”

до

Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Європейський”

про

стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача : Парфенюк В.В. (довіреність № 246 від 26.03.2009)

від відповідача : Мідляр В.В. (довіреність №13 від 20.03.2008)

В судовому засіданні 21 травня 2009 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія Дженералі гарант страхування життя” (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Європейський” (надалі –відповідач, Банк) про стягнення боргу з повернення депозиту в сумі 1 005 000,00 грн. пені в розмірі 22327,14 грн., та процентів в сумі 9863,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов’язання щодо повернення коштів з депозитного рахунку згідно з умовами договору банківського вкладу.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що нарахування позивачем пені в розмірі 22327,14 грн суперечить нормам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та посилався на призначення в Акціонерному комерційному банку „Європейський” тимчасової адміністрації постановою правління Національного банку України (надалі - НБУ) від 14.05.2009 № 293, згідно з якою було призначено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2007 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено Генеральний договір банківського вкладу № 798001 (надалі - Договір), предметом якого є прийняття Банком від Вкладника грошових коштів на вкладний рахунок з зобовзанням їх повернення після закінчення строку та з виплатою процентів на умовах, визначених окремими додатковими угодами до цього Договору.

Протягом 2007 року –лютого 2008 року сторонами було укладено 10 Додаткових договорів до Договору, якими визначалися суми депозитів та строки їх повернення, а саме:

- Додатковим договором №1 від 21.02.2007 в редакції Додаткової угоди №1 від 21.02.2008 до нього визначено, що Вкладник розміщує на вкладному рахунку 5000,00 грн. із строком повернення –19.02.2009 та сплатою процентів за користування вкладом в розмірі 14% річних;

- Додатковим договором №2 від 29.03.2007 сторонами визначено, що Вкладник розміщує на вкладному рахунку 7 000 000,00 грн. із строком повернення –03.05.2007 та сплатою процентів за користування вкладом в розмірі 15% річних;

- Додатковим договором №3 від 26.06.2007 сторонами визначено, що Вкладник розміщує на вкладному рахунку 3 000 000,00 грн. із строком повернення –31.07.2007 та сплатою процентів за користування вкладом в розмірі 15% річних;

- Додатковим договором №4 від 29.03.2007 сторонами визначено, що Вкладник розміщує на вкладному рахунку 3 000 000,00 грн. із строком повернення –03.11.2007 та сплатою процентів за користування вкладом в розмірі 15% річних;

- Додатковим договором №5 від 02.10.2007 сторонами визначено, що Вкладник розміщує на вкладному рахунку 2 000 000,00 грн. із строком повернення –29.09.2008 та сплатою процентів за користування вкладом в розмірі 14,5% річних;

- Додатковим договором №7 від 26.12.2007 сторонами визначено, що Вкладник розміщує на вкладному рахунку 5 000 000,00 грн. із строком повернення –29.01.2008 та сплатою процентів за користування вкладом в розмірі 15% річних;

- Додатковим договором №8 від 28.02.2008 в редакції Додаткової угоди №1 від 28.03.2008 до нього сторонами визначено, що Вкладник розміщує на вкладному рахунку 3 000 000,00 грн., а з 28.03.2008 –сума вкладу становить 1 000 000,00 грн., із строком повернення –25.02.2009 та сплатою процентів за користування вкладом в розмірі 15% річних.

Згідно із п. 3.3.4 Договору Банк зобов’язаний перерахувати на рахунок Вкладника по закінченню строку дії відповідного Додаткового договору –суму вкладу та нараховані згідно умов такого договору проценти.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем 25.02.2009 відповідач не повернув позивачу суму вкладу в розмірі 1 005 000,00 грн.

02.03.2009 року позивач направив відповідачу лист № 71, в якому просив повернути суму вкладу. Як зазначив позивач, відповіді на лист Банк не надав, суму вкладу на поточний рахунок позивача не зарахував.

Враховуючи закінчення терміну виконання зобов’язання по поверненню суми вкладу 25.02.2009, а також той факт, що в порядку, визначеними п.п. 3.3.4 Договору, сума вкладу позивача в розмірі 1 005 000,00 грн. не була повернута позивачу, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми вкладу, а саме в сумі 1 005 000,00 грн. та в сумі процентів за користування вкладом в розмірі 9863,01 грн.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 293 від 14.03.2009 року в Акціонерному комерційному банку «Європейський»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 15.05.2009 до 14.05.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 15.05.2009 року до 14.11.2009 року.

У відповідності до ст. 2 Закону про банки мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Відповідач визнає, що грошові кошти в сумі 1 005 000,00 грн. (вклад) він повинен був перерахувати до введення мораторію, тобто до 15.05.2009, але порушив договірне зобов’язання, а після введення мораторію перерахування стало неможливим, оскільки мораторій поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасового адміністратора. Таким чином, зобов’язання за договором було порушене відповідачем до введення мораторію.

Однак дана обставина не впливає негативно на права позивача щодо судового захисту своїх прав. Так, згідно із частиною третьою ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, мораторій не впливає на право кредитора (позивача) звернутися до суду із позовними вимогами та на право суду розглянути та задовольнити їх, оскільки стадія судового розгляду не є стягненням за виконавчими документами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене та беручи до уваги те, що термін дії договору банківського вкладу № 798001 від 21.02.2007 року закінчився, тобто строк повернення вкладу настав, а банком сума депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 1 005 000,00 грн. та процентів в сумі 9863,01 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 22327,14 грн. не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 1 014 863,01 грн., в тому числі суми депозиту в розмірі 1 005 000,00 грн. та процентів за період з 01.02.2009 по 24.02.2009 в сумі 9863,01 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 10 280,10 грн. (10164,46 грн. державного мита та 115,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Європейський” (ідентифікаційний код: 19359904, адреса: 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 38/44) на користь Закритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія Дженералі гарант страхування життя” (ідентифікаційний код 31025837, адреса: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, р/р 26509005479001 в АБ „АвтоЗАЗбанк”, МФО 320940) 1 014 863,01 грн. (один мільйон чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят три гривні 1 копійку) та судові витрати в розмірі 10 280,10 (десять тисяч двісті вісімдесят гривень 10 копійок) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

С.М. Морозов