Ухвала суду № 39346811, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/12414/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду у суд першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позов ОСОБА_3 без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України).

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 1993 року № 565 про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік Кабінет Міністрів постановив виплатити одноразову компенсацію батькам і неповнолітнім (за станом на 01 січня 1993 року) дітям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули під час проходження служби, починаючи з 1945 року (крім осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули або пропали безвісті під час Великої Вітчизняної війни) по 31 грудня 1990 року (до ведення державного обов'язкового особистого страхування осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ) у розмірі 100-кратної мінімальної заробітної плати на час виплати компенсації.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно пояснень ОСОБА_3, вона народилась у ІНФОРМАЦІЯ_2 та на час смерті батька їй виповнилася 2 роки.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду 03 січня 2013 року та не довела поважності причин пропущення вказаного процесуального строку, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: