Ухвала суду № 39345815, 28.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2014 р. м. Київ К/9991/64268/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012

у справі № 2а/1270/4880/2012

за позовом Державного підприємства «Первомайськвугілля»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Первомайськвугілля» (надалі - позивач, ДП «Первомайськвугілля») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0000808012 та зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 у задоволенні адміністративного позову ДП «Первомайськвугілля» відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов ДП «Первомайськвугілля» задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0000808012, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листами від 05.03.2012 за вих. № 4014/10/08-2109, від 27.02.2012 за вих. № 3441/10/08-2109, 16.03.2012 за вих. № 4637/10/08-2109, від 06.03.2012 за вих. № 4043/10/08-2109 відповідач пропонував ДП «Первомайськвугілля» надати протягом 10 днів інформацію та її документальне підтвердження, що підтверджують фінансово-господарські відносини з контрагентами та інше. Згідно супровідних листів ДП «Первомайськвугілля» надало відповідачу копії документів, що підтверджували господарські операції з контрагентами.

Оскільки позивачем були надані не всі документи щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту, відповідачем на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п .78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 04.05.2012 № 84 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Первомайськвугілля» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з березня 2011 року по вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.05.2012 № 26/16-0/32320594, згідно якого перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.03.2011 по 30.09.2011 встановлено його завищення всього у сумі 2 959 195,00 грн.

У пункті 3 акта від 15.05.2012 № 26/16-0/32320594 відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод між позивачем та контрагентами - ФОП ОСОБА_4, ПП «Інвест Пром», ПП «Енроф», ПП «Інінціатива-Союз-С», ПП «Укрстандарт 2009».

На вказаний акт позивач подав письмові заперечення від 25.05.2012 № 01/1-283, які залишені податковим органом без задоволення через безпідставність.

Разом з тим, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0000808012, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 959 195,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 877 979,58 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи було встановлено, що позивачем не надано у повному обсязі первинних документів щодо підтвердження реальності здійснення угод, укладених між позивачем та контрагентами, а тому дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що усі господарські операцій позивача та його контрагентів з придбання товарів, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, мали реальний характер, а тому дійшов висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит. Крім того вказав, що безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податковий кодекс України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір постачання від 01.08.2011 № 01/08, перелік та умови якого обумовлені сторонами в специфікації № 1 - 8. На підтвердження виконання цього договору позивачем були надані податкові та видаткові накладні, картки складського обліку товару на складі, товарно-транспортні накладні.

Крім того, між позивачем та ПП «Інвест Пром» були укладені договори купівлі-продажу та постачання: від 02.09.2011 № 281/5, від 29.06.2011 № 290611/УКР, від 20.04.2011 № 200411УКР. На підтвердження виконання даних договорів позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, картки складського обліку матеріалів, лімітні картки на відпуск матеріалів зі складу на виробництво, платіжні доручення.

Також, між позивачем та ПП «Енроф» були укладені договори від 09.03.2011 № 43/930 про купівлю-продаж, від 08.08.2011 № 162/930 на постачання продукції. На підтвердження виконання вказаних договорів в матеріалах справи наявні: податкові накладні, видаткові накладні, картки складського обліку матеріалів, наказ на відпуск товарів, довіреності представників шахт на отримання матеріалів, товарно-транспортні накладні на доставку товару, платіжні доручення.

Також апеляційним судом встановлено, що між позивачем та ПП «Ініціатива-Союз-С» були укладені договори від 21.03.2011 № 36 та від 24.03.2011 № 32-847-03-11, за якими було отримано матеріали. Факт виконання вказаних договорів підтверджено, наявними у справі податковими накладними, видатковими накладними, актом придбання матеріалів від 29.03.2011, картками складського обліку матеріалів, банківськими виписками.

Крім того, між позивачем та ПП «Укрстандарт 2009» було укладені 184 договори, за якими було отримано товарно-матеріальні цінності та послуги з ремонту. Вказані договори були досліджені податковими органами під час перевірки. На виконання цих договорів сторонами було складено податкові накладні, видаткові накладні, лімітні складські картки на відпуск матеріалів, картки складського обліку, акти приймання на склад, акти приймання - передавання основних засобів, акти виконаних робіт, рахунки фактури, платіжні доручення про сплату товару та послуг, дозвіл на початок експлуатації, сертифікат якості, накладні на внутрішнє переміщення, дефектні акти, виписка із головної книги.

Придбані за вищевказаними договорами товари та роботи ДП Первомайськвугілля» оплатило повністю, що підтверджено відповідними платіжними документами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданими до суду первинними документами повністю підтверджено реальність вищезгаданих спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт. Вказані документи оформлені у відповідності до вимог, встановлених чинним законодавством.

Доводи відповідача щодо нікчемності договорів, укладених між ДП «Первомайськвугілля» та його контрагентами, з підстав, визначених в ст. 228 Цивільного кодексу України не знайшли свого документального підтвердження.

Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів ДП «Первомайськвугілля» - ПП «Ініціатива-Союз-С» , ФОП ОСОБА_4, ПП «Енроф», ПП «Укрстандарт 2009» та ПП «Інвест Пром» не свідчить про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача, а також не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що відсутність сертифікатів якості поставлених товарів може свідчити лише про неналежне виконання умов договору, однак не про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності формування податкового кредиту за результатами спірних господарських операцій, а відтак у відповідача були відсутні підстави для збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 31.05.2012 № 0000808012.

Таким чином, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановив обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а/1270/4880/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна